Громадянська освiта та формування нацiональноСЧ свiдомостi на уроках iсторiСЧ УкраСЧни
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?е посiдають гуманiтарнi предмети i насамперед iсторiя УкраСЧни. У ходi СЧСЧ вивчення формуСФться iсторична свiдомiсть людини, що СФ чи не найвизначальнiшою складовою нацiональноСЧ свiдомостi.1 ФормуСФться людина - громадянин з високою нацiональною гiднiстю, нацiональним характером, складом мислення.
Курс iсторiСЧ УкраСЧни покликаний донести до свiдомостi учнiв розумiння того, що украСЧнський народ сформувався iсторично, маСФ свою самобутню культуру, свою державнiсть, пройшов складний трагiчний i героСЧчний шлях боротьби за рiдну землю. У процесi отримання знань про свою Батькiвщину, СЧСЧ минуле, про визначних людей, народнi традицiСЧ та iдеали формуються iсторична память, патрiотизм i громадянська позицiя пiдростаючого поколiння.
Нiхто, напевно не буде заперечувати того, що навчання дiтей iсторiСЧ - це перший ступiнь формування духовноСЧ культури особистостi, СЧСЧ прилучення до загальнолюдських гуманiтарних цiнностей, СЧСЧ громадянського та нацiонального самоусвiдомлення. Саме тому навчання iсторiСЧ нинi набираСФ в УкраСЧнi особливоСЧ ваги, й необхiдно розробити такi iсторичнi курси, принципи й методи навчання, якi б дали бажанi результати.[32,C.20]
У сучаснiй системi шкiльноСЧ iсторичноСЧ освiти не передбачено викладання курсу iсторiСЧ в початковiй школi. Але разом з тим молодший шкiльний вiк СФ дуже важливим з погляду формування мислення, свiдомостi та людських якостей дитини. У цьому вiцi дитина повинна одержати перше уявлення про те, за якими законами iснують природа i суспiльство, за якими правилами та моральними нормами живуть людськi спiльноти вiд сiмСЧ до народу й держави. У неСЧ вперше пробуджуються соцiальнi почуття, розумiння цiнностi таких людських якостей, як чеснiсть працьовитiсть, доброта, милосердя й прагнення до вироблення вiдповiдних якостей у себе. Дуже важливим СФ також пробудження у дитини iнтересу й поваги до життя людей, до СЧхнього минулого i сучасностi, до памяток iсторiСЧ i природи, бо без цього неможливе виховання патрiота свого народу, своСФСЧ держави.
Всi цi завдання повною мiрою може розвязати спецiальний курс для початковоСЧ школи, який iнтегруСФ елементи знань з iсторiСЧ, народознавства, суспiльствознавства, допомiжних iсторичних та iнших гуманiтарних диiиплiн. Базою такого iнтегрування виступаСФ iсторiя.
Людина лише тодi стаСФ активним членом суспiльства, коли добре знаСФ, хто вона, й якого роду, коли справдi знаСФ свiй народ, його iсторичну долю, його шлях в iсторичному життi, його природжену нацiональну вдачу, здiбностi, хист; коли знаСФ, що народ маСФ вiчно цiнне i що тимчасове, поверхове; коли безпосередньо вiдчуваСФ всiСФю душею й розумiСФ свою органiчну належнiсть до свого народу.
Отже, проведення такого курсу СФ досить цiкавим внеском у перебудову системи iсторичноСЧ освiти в середнiй школi, в СЧСЧ переорiСФнтацiю на вирiшення найважливiшого завдання сучасностi - виховання громадян УкраСЧни.[37,C.15]
А автор В. Мисан у статтi "ЯкоСЧ iсторiСЧ та як потрiбно вчити пятикласникiв" стверджуСФ, що низька технiка читання ускладнюСФ вивчення пропедевтичного курсу саме в початковiй школi.[49,C.29] Вважають, що першим пропедевтичним курсом iсторiСЧ маСФ бути "Початковий курс iсторiСЧ УкраСЧни, та рiдного краю".
Саме цей курс повинен покласти початок цiлiсному процесу формування iсторичноСЧ свiдомостi майбутнього громадянина. Вiн маСФ засвiдчити приналежнiсть дитини до певного народу. Глибоко вiдчувати цю приналежнiсть "зможе лише той, як стверджуСФ Гр. Наш, хто змалечку зрiсся з нацiСФю, хто змалечку звик дивитися на рiдну нацiю, як на щось мiцне, вiковiчне, закономiрне, що з давнiх-давен при всяких умовах iснувало, iснуСФ i буде iснувати, що iснуСФ на непорушних законах i через те нiколи не руйнуСФться, а навпаки - мiцнiСФ.[49,C.30] Вивчення iсторiСЧ СФ одним iз найважливiших чинникiв формування нацiональноСЧ свiдомостi народу. тАЬБез знання минулого неможливо точне поняття про сучаснетАЭ, справедливо наголошував видатний украСЧнський iсторик М.С.Грушевський. За короткий час в УкраСЧнi створену нову цiлiсну систему викладання iсторiСЧ УкраСЧни та ВсесвiтньоСЧ iсторiСЧ, оновлено змiст та структуру iсторичноСЧ освiти. Вона повнiстю звiльнена вiд iдеологiчних, вузько класових пiдходiв i поглядiв на розвиток суспiльства, оцiнювання минулого та перспективи майбутнього. Новий навчально-методичний комплекс зорiСФнтований на прiоритети науки, гуманiстичнi та демократичнi цiнностi, iнновацiйнi педагогiчнi технологiСЧ, СЧхнСФ поСФднання з досягненнями народноСЧ педагогiки, яка була завжди властива украСЧнському народовi.За останнi роки сформувався новий образ учителя iсторiСЧ. Постiйно зростаСФ його роль у навчальному i виховному процесах. Вiдомому демократу Д. Харкнессу належать слова, якi безпосередньо стосуються i вчителiв УкраСЧни: тАЬУчитель не СФдине джерело впливу на розвиток дiтей, але його життСФво необхiдна складова. Нам вiдводило небагато часу на те, щоб допомогти засвоСЧти знання i зрозумiти, що вони повиннi стати гiдними громадянами своСФСЧ батькiвщини, нашого неспокiйного континенту i загального дому, який постiйно перебуваСФ пiд загрозоютАЭ. Праця вчителя iсторiСЧ сповнена великоСЧ вiдповiдальностi. На наш погляд, сучасному вчителю iсторiСЧ мають бути притаманнi такi риси:
- Державницька свiдомiсть. (В непростих сучасних трансформацiй украСЧнського суспiльства вiд тоталiтаризму до демократiСЧ, правовоСЧ держави, громадянського суспiльства вчитель СФ провiдником державницьких iдей, послiдовно наголошуСФ на iсторичнi традицiСЧ та прагнення украСЧнсь