Громадянська освiта та формування нацiональноСЧ свiдомостi на уроках iсторiСЧ УкраСЧни
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
? духовний потенцiал украСЧнських племен на новi простори. РЖ ним волею долi стали варяги, предки скандинавських народiв. Маючи на тi часи вищий рiвень розвитку воСФнного мистецтва i будучи надiленi особливою цiлеспрямованiстю духу, варяги не могли не викликати до себе поваги.
Не дивно, що нашi предки, як свiдчить лiтопис, запросили видатнiших варязьких провiдникiв на своСЧ землi.
Цей союз потужноСЧ неоформленоСЧ украСЧнськоСЧ стихiСЧ зi скандинавською несхитнiстю i органiзованiстю несподiвано дав великий результат.
Ця держава трималася на сильних, вольових князях i СЧхньому вiйськовi. Традицiйнi вiча втратили своСФ значення i вiдiгравали хiба що дорадчу функцiю. Головними iдейними цiнностями, якi культивувалися серед народу, були честь, розум, сила, лицарство, войовничiсть. На СЧх ТСрунтi цементувалася державна спiльнiсть древнiх украСЧнцiв, в центрi якоСЧ стояла iдея свободи рiдноСЧ краСЧни.1
Древнiм украСЧнцям були притаманнi висока самооцiнка i почуття гордостi за свою державу i князiв, що вказуСФ на сформованiсть стiйких патрiотичних почувань.
В першiй половинi XII ст. КиСЧвська Русь розпалася на ряд князiвств, що й стало в основному причиною поневолення СЧСЧ монголо-татарськими ханами. В 1240 р. полчища Батия вдерлися до КиСФва i зруйнували його. Вiдтодi украСЧнцi втратили свою незалежнiсть i перебували в складi iнших держав, час вiд часу роблячи героСЧчнi спроби СЧСЧ вiдновити. Лише Галицько-Волинське князiвство ще деякий час було незалежним [3, C.4]
Особливо вiдчайдушний i тривалий опiр чинив лютим ворогам Галицько-Волинський князь Данило Романович (1201 - 1264).[4, C.3]
Сила, вiдвага, честь i лицарство, вiдданiсть свободi, Вiтчизнi залишалися, як i ранiше провiдними iдейними цiнностями, на яких базувався патрiотизм украСЧнцiв тих часiв. Яскравим пiдтвердженням цього СФ слова Данила Галицького, сказанi своСФму вiйськовi перед боСФм: "Чого ви налякалися?... Скрiпiть серця вашi й пiднесiть зброю свою на ворогiв".
Вивчення даного матерiалу сприяСФ осмисленню ролi людини (включаючи i себе) в iсторiСЧ, вiдповiдальностi особистостi за власнi дiСЧ, усвiдомленню учнями права на вибiр способу власноСЧ поведiнки з урахуванням i дотриманням правових гуманiстичних засад.
Слiд додати, що характерною рисою Галицько-ВолинськоСЧ держави було виникнення впливового суспiльного класу бояр, якi дотримувалися давньоСЧ схiднословянськоСЧ традицiСЧ - народного вiча - для пiдриву князiвськоСЧ влади.
Отож на плечi князiв лягав важкий тягар боротьби з внутрiшнiми ворогами. Держава не могла бути мiцною, не могла витримувати нескiнченну зовнiшню агресiю., коли вона була позбавлена чiткого централiзованого управлiння, яке базувалося на особистiй владi князя. Та головною причиною занепаду Галицько-ВолинськоСЧ держави, як i зрештою падiння УкраСЧни - Русi, було загальне ослаблення духу войовничостi серед рiзних верств населення i особливо серед панiвноСЧ князiвськоСЧ верстви.
У 80 - х роках XV столiття на рiвнинах Приднiпровя появився новий стан, що мiг народитися лише на порубiжнi - стан козакiв.[47,C.136]
У XVI ст. у пониззi Днiпра остаточно сформувалося украСЧнське козацтво -Низове, або Запорiзьке вiйсько, - що було першим паростком вiдродження державного утворення, кордони якого охоплювали значну територiю пiвдня та пiвденного сходу УкраСЧни. НайбiльшоСЧ слави козацтво досягло за часiв Петра Конашевича Сагайдачного. Пiсля походу на Москву в жовтнi 1618 р. вiн став гетьманом i правителем усiСФСЧ УкраСЧни.
Козацтво створило украСЧнську козацьку державу. Найвищим виявом нацiонально-визвольноСЧ боротьби украСЧнського народу (1648 - 1654 рр.) був перiод гетьманування Богдана Хмельницького. СЧСЧ правовими засадами мала бути перша Конституцiя УкраСЧни (1710 р.) складена наступником Мазепи - гетьманом Пилипом Орликом.[3,C.3]
Визвольна вiйна 1648-1654 р. р. пiд проводом великого гетьмана Богдана Хмельницького - епохальна подiя в iсторiСЧ украСЧнського народу. Поваливши колонiальне панування Речi ПосполитоСЧ, народ УкраСЧни здобув нацiональну незалежнiсть i створив власну державу iз столицею в Чигиринi - полковому мiстi пiвденноСЧ КиСЧвщини.
Вивчення цiСФСЧ теми сприяСФ розвитку iсторичноСЧ свiдомостi, розумiнню завдань, що стоять перед державою i свiтовою цивiлiзацiСФю, критичному осмисленню минулого, прогнозуванню майбутнього.
Пiсля 6 - рiчноСЧ визвольноСЧ вiйни незалежна держава УкраСЧна, не маючи достатнiх сил, щоб протистояти могутнiй на той час Речi Посполитiй змушена була в 1654 р. вступити в союз з Росiйською державою й прийняти протекцiю СЧСЧ царя - самодержця. Вiдбулося неприродне обСФднання республiки з монархiСФю[43, C.106]
На сучасному етапi розвитку украСЧнськоСЧ державностi проблема державно-правових звязкiв УкраСЧни i РосiСЧ набуваСФ особливоСЧ актуальностi. Адже до цього часу ще не зовсiм визнанi статус СНД, членство в ньому окремих держав, а серед них i УкраСЧни.
З цього приводу дуже доречно згадати, як народ УкраСЧни на чолi з видатним державним дiячем Б.Хмельницьким обачно регулював своСЧ стосунки з РосiСФю за договором 1654 р. (Березневi статтi), яким вперше юридично визнанi створення та iснування незалежноСЧ УкраСЧнськоСЧ держави.
За договором 1654 р. УкраСЧна зберiгала i свiй державний устрiй, i свою територiю. Православна церква залишалася самостiйною, не пiдлеглою росiйському патрiархату.
УкраСЧна та СЧСЧ народ знайшли в РосiСЧ захисника, союзника в боротьбi проти зовнiшнiх ворогiв, що повною мiрою забезпечило збереження украСЧнськоСЧ народностi. Однак i Росiйськiй державi було дуже виг