Громадянська освiта та формування нацiональноСЧ свiдомостi на уроках iсторiСЧ УкраСЧни
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
и, бо матиме усвiдомлену потребу жити у суспiльствi, що постiйно вдосконалюСФться. У свою чергу, зворотний звязок суспiльства й людини зумовить характер i темпи украСЧнського вiдродження.
Самосвiдомiсть украСЧнського народу тривалий час зоставалася явищем проблематичним. УкраСЧнська спiльнота iдентифiкувалася через спiльну iсторичну долю, вiковi звичаСЧ, норми громадського життя та звязок з природним середовищем. Проте тривала вiдсутнiсть державно-полiтичного забезпечення культури призвела до збiднення СЧСЧ повнокровного поступу. Соцiо-нормативний рiвень культури залишався витiсненим вартостями чужих цивiлiзацiй, за якими поставали iдеСЧ та норми, неадекватнi життю украСЧнського народу. Втрата нацiональноСЧ школи, освiти, науки, професiйних мистецьких набуткiв, приглушила нацiональну самосвiдомiсть, постала загроза iснування самого народу з його органiчним екологiчним середовищем.[24,C.4]
Саме поняття украСЧнськоСЧ нацiональноСЧ самосвiдомостi потрапило пiд дiю кримiнальноСЧ покари i стало небезпечним для кожного, хто свiдомо, чи навiть стихiйно мiг його виявити. РЖ лише за останнi роки ми маСФмо право сказати вголос: " Ми украСЧнцi! " Але сказати мало. Це усвiдомлення своСФСЧ приналежностi до украСЧнськоСЧ нацiСЧ повинно зберiгатися у глибинах душi i виховуватися з самого дитинства.[16,C.59]
Нацiональна свiдомiсть i самосвiдомiсть - це осягнення людиною себе представником певного народу, носiСФм його культури, знавцем минулого i сучасного, дiяльнiсть якого спрямована у майбутнСФ. Надiйним фундаментом, на якому успiшно формуСФться нацiональна свiдомiсть, СФ iсторична память.
Педагог у своСЧй роботi зважаСФ на те, що вiдсутнiсть нацiональноСЧ свiдомостi нерiдко спричинюСФ оманливе, iлюзорне вiдчуття " другосортностi", "другорядностi" рiдноСЧ мови, культури, врештi самого себе, породжуСФ комплекс нацiональноСЧ i громадянськоСЧ неповноцiнностi, ущербностi. Нацiонально ж свiдомому юнаку чи дiвчинi чужi зверхнiсть, чванькуватiсть, погорда у ставленнi до представникiв iнших нацiональностей, комплекси месiанства, нацiональноСЧ винятковостi.[21, C.23]
У сучасних умовах, коли украСЧнський народ вступив у нову еру свого iсторичного розвитку, нацiональне виховання найбiльш вiдповiдаСФ потребам вiдродження УкраСЧни. Воно сприяСФ формуванню основних компонентiв духовного свiту особистостi нацiональноСЧ психологiСЧ.
РЖ повноцiнне становлення особистостi неможливе без врахування психологiСЧ дитини, стану СЧСЧ душi. До того ж мають велике значення думки i прагнення цiлого народу, серед якого людина зростаСФ, виховуСФться. Треба брати до уваги усе багатство якостей, вiдтiнки нацiональноСЧ психологiСЧ. "Виховання - зазначав К, Ушинський, - бере людину всю, якою вона СФ, з усiма СЧСЧ народними i поодинокими особливостями, - i передусiм звертаСФться до характеру людини; а характер i СФ саме тим ТСрунтом, в якому корениться народнiсть".
Психологiя украСЧнця - це психологiя працьовитого господаря, умiлого хлiбороба, захисника прав особистостi i державноСЧ незалежностi Батькiвщини -УкраСЧни. Це психологiя людини, яка вiчно захищала себе, свою матерiальну i духовну спадщину, падала в нерiвному бою, пiдiймалася i перемагала i в години полiтичноСЧ незалежностi УкраСЧни сягала вершин людськоСЧ цивiлiзацiСЧ.
РЖсторично вiдповiдальна мiсiя батькiв, педагогiв, громадськостi - знати нацiональну психологiю i формувати СЧСЧ в кожнiй дитинi.[2, C.13]
Мета украСЧнського нацiонального виховання - створення нацiонального типу особистостi, виховного iдеалу - гармонiйноСЧ i всебiчно розвиненоСЧ людини - украСЧнця з багатогранними знаннями, глибокою нацiональною самосвiдомiстю, високими iнтелектуально-творчими, духовно багатими i естетичними якостями, патрiотичними почуттями та працьовитiстю. Цей iдеал базуСФться на засадах народних чеснот украСЧнцiв i християнськоСЧ моралi, позитивних героСЧв лiтописних творiв княжих часiв, педагогiчнiй думцi УкраСЧни вiд " Повчання дiтей " В.Мономаха до " Виховного iдеалу " Григорiя Ващенка. Прiоритетним напрямом процесу виховання юного громадянина УкраСЧни СФ формування i розвиток у школяра нацiональноСЧ самосвiдомостi, яку можна формувати i розвивати такими методами як лекцiя, бесiда, диспут, метод прикладу.
Найчастiше використовуваним СФ метод бесiди. Результативнiсть бесiд залежить вiд умiння педагога захоплено подати iнформацiю, зацiкавити нею школярiв. Теми для таких бесiд рiзноманiтнi. Але найбiльш ефективними для формування нацiональноСЧ самосвiдомостi СФ героСЧчнi. Як писав О.Сухомлинський, iдея вiрностi Батькiвщинi стаСФ переконанням, коли вона постаСФ перед дитиною в ореалi героСЧчного. Тому варто вдаватися до бесiд про видатних борцiв за незалежнiсть УкраСЧни (П. Сагайдачного, Б. Хмельницького, РЖ. Виговського, РЖ. Мазепу, П. Полуботка, П. Калнишевського, С. Петлюру), народних героСЧв (С. Наливайка, РЖ. Сiрка, О. Довбуша, РЖ. Богуна та iнших), наводити приклади самовiдданого служiння УкраСЧнi, яких немаСФ в пiдручниках.
Ефективним СФ також метод лекцiСЧ, завдяки якiй учнi засвоюють знання про УкраСЧну (економiчнi, правовi, моральнi, культурологiчнi, iсторичнi, етнопедагогiчнi тощо), що СФ необхiдним компонентом нацiональноСЧ самосвiдомостi.
Цi знання варто iнтегрувати в чiтку систему i подавати учням у певнiй послiдовностi i наступностi. Цьому може сприяти групування матерiалу блоками:
1) етногенез украСЧнцiв;
2) СЧхня мова;
3) iсторiя;
4) матерiальна культура;
5) духовна культура;
6) особа як представник народу та iн.