Громадянська освiта та формування нацiональноСЧ свiдомостi на уроках iсторiСЧ УкраСЧни
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
-визвольноСЧ боротьби украСЧнського народу 1917 - 1921 рр. переконливо доводить, що СФдиним гарантом збереження власноСЧ державностi та запорукою СЧСЧ iснування СФ власнi нацiональнi збройнi сили. Цього повчального iсторичного уроку ми не повиннi нiколи забувати.
Однак необхiдно памятати, що у формуваннi нацiональноСЧ свiдомостi учнiв визначальна роль належить учителям. Саме вони мають робити все можливе, щоб запалити iскру патрiотизму i любовi до УкраСЧни у своСЧх вихованцiв.
ПодiСЧ i постатi перiоду нацiонально-визвольних змагань 1917-1921 рр. мають мiцно закрiпитись у свiдомостi учнiв. Це буде найкращим виявом шани до наших попередникiв. Як говорив С. Петлюра: " Наша вiрнiсть тим iдеям, за якi голови поклали незабутнi лицарi оружноСЧ боротьби за украСЧнську державнiсть з часiв 1917-1920 рр., буде найкращою пошаною до свiтлоСЧ памятi СЧх, до великого чину СЧхнього життя..."[32,C.22]
Звертаючи погляд у минуле, ми бачимо великi дiла наших предкiв. Насамперед можливiсть давнiх украСЧнцiв само органiзуватися, творити державу. РЖснування могутньоСЧ УкраСЧни - Русi, а потiм Галицько - ВолинськоСЧ держави СФ яскравим пiдтвердженням цього. Те саме стосуСФться i КозацькоСЧ держави, яка успадкувала традицiСЧ попереднiх двох держав. Нацiонально - визвольнi змагання 1918 - 1920 рр., а також нинiшнСФ проголошення незалежностi УкраСЧни СФ теж поза сумнiвом, вiдгомоном давнiх державницьких поривань украСЧнцiв.
При аналiзi iсторичних подiй беззаперечно слiд показувати, що в планi державотворчоСЧ спроможностi украСЧнська нацiя впродовж останнього тисячолiття неухильно ослабла. Починаючи з занепаду УкраСЧни-Русi, а пiзнiше Галицько-ВолинськоСЧ держави, украСЧнцi (якщо не рахувати короткого iснування КозацькоСЧ держави й УНР) шiстсот рокiв перебували в неволi. Це свiдчить, що украСЧнська нацiя з певних причин стала втрачати якийсь дуже важливий для своСФСЧ самоорганiзацiСЧ елемент духу.
Бiльшiсть украСЧнського люду в часи УкраСЧни-Русi, Галицько-ВолинськоСЧ держави i великою мiрою КозацькоСЧ держави була дуже войовнича. Переважав тип лицарi - войовника, який духовнi блага, такi як честь, гiднiсть, свободу, силу, вiдвагу, зневагу смертi ставив над матерiальними. Люди з лицарськими якостями були головною опорою держави.
Незаперечним фактом СФ те, що украСЧнська нацiя мала державну незалежнiсть доти, поки на СЧСЧ чолi стояв сильний, вольовий, мудрий провiдник i серед громадян держави була достатня кiлькiсть iндивiдiв з лицарськими властивостями. А як тiльки наверх виходили слабкi особи, все йшло шкереберть. Так було з УкраСЧною-Руссю, Галицько-Волинською державою, Козацькою державою. Всi вони занепали, бо не стало сильних провiдникiв.
Отже, бажано, щоб учнi зрозумiли, що саме сила була тим елементом духу давнiх украСЧнцiв, з утратою якого ми почали втрачати спроможнiсть до державотворення. Шестисотрiчна неволя украСЧнськоСЧ нацiСЧ була прямим наслiдком цiСФСЧ втрати.
Якщо розглядати украСЧнську нацiю в минулому, можна сказати, що вона була сильною людською спiльнотою. На жаль, СЧСЧ теперiшнiй стан далеко не такий. Сьогоднi украСЧнцям бракуСФ вольових якостей. Це не означаСФ, що серед украСЧнцiв зовсiм немаСФ людей iз лицарським характером, просто таких людей замало.
Без сильних людей нацiональна спiльнота не може iснувати як держава. Отже, iснування нашоСЧ держави прямо залежить вiд того, чи стане сильною украСЧнська нацiя.
Сьогоднi перед украСЧнською нацiСФю стоСЧть велике завдання вiдновити в собi силу волi. Це завдання СФ цiлком реальне, бо в глибинах украСЧнського СФства ця сила обовязково СФ, перебуваючи у згорненому станi. Те, що було в нацiСЧ, не може зникнути, воно може лише сховатися в надрах нацiонального органiзму. РЖ нам сьогоднi належить тiльки вiднайти найбiльш ефективний спосiб, як вивести украСЧнську силу наверх.
Як же це зробити ? Методом виховання людей словом i дiлом. Тобто поширення серед украСЧнських мас такоСЧ системи цiнностей, яка виховуСФ силу, динамiзм й активнiсть. Головним у цiй пропагандi мають бути два моменти:
- закрiплення iдеСЧ нацiСЧ як найвищоСЧ цiнностi;
- утвердження вiри у величезну цiннiсть сили i власну здатнiсть перемагати. Якою буде украСЧнська нацiя, це буде залежати вiд того, наскiльки глибоко
теперiшня украСЧнська керiвна верства зрозумiСФ значення нацiональноСЧ iдеСЧ для УкраСЧни. Якщо iдеологiя украСЧнського нацiоналiзму найближчим часом буде впроваджена в свiдомiсть украСЧнського народу i реалiзовуватиметься на практицi, то становище украСЧнськоСЧ нацiСЧ й держави дуже змiцниться Коли ж цього не станеться, украСЧнцi залишатимуться слабкою спiльнотою i зазнаватимуть важких втрат0
Отже, будемо все ж сподiватися, що нацiонально-державницькi почування з часом проникнуть у серця усiх верств нашого суспiльства i украСЧнська держава матиме надiйну опору в широких народних масах.
Роздiл РЖРЖРЖ. Формування нацiональноСЧ свiдомостi на уроках iсторiСЧ УкраСЧни в сучаснiй школi
Вивчення розвитку нацiональноСЧ самосвiдомостi - одна з ключових проблем курсу нацiональноСЧ iсторiСЧ. Ознайомлюючись з подiями та iсторичними постатями, учнi мають змогу простежити складнi шляхи боротьби народу за свою мову, культуру, за нацiональну школу, за iснування, в кiнцевому рахунку, украСЧнськоСЧ нацiСЧ з притаманними СЧй корiнними рисами i вiдмiнностями. Особливу роль у збереженнi та розвитку нацiональноСЧ самосвiдомостi завжди вiдiгравали школа й учитель.
Безумовно серед факторiв, що найбiльше впливають на формування нацiональноСЧ свiдомостi учнiв, важливе мiс?/p>