Громадянська освiта та формування нацiональноСЧ свiдомостi на уроках iсторiСЧ УкраСЧни
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
>Кожен такий блок становить основу, яка групуСФ всi iншi розрiзненнi знання. Цi блоки найдоцiльнiше оформити у виглядi нарисiв - розповiдей, що в сукупностi складатимуть своСФрiдну хрестоматiю для вчителя, яку можна використати пiд час вивчення тоСЧ чи iншоСЧ теми, на конкретному уроцi. " Якщо ви бажаСФте бути володарем юних душ, якщо прагнете, щоб серця учнiв були вiдкритi до вашого слова, - звертався до вчительства В.Сухомлинський, - створiть свою хрестоматiю громадянського виховання".
Змiст цих нарисiв-розповiдей маСФ внутрiшньо сприйматися учнями, викликати у них роздуми i переживання.
Величезну роль у формуваннi нацiональноСЧ самосвiдомостi, громадянськоСЧ позицiСЧ учнiв вiдiграють диспути - як спонтаннi, викликанi якимись суспiльними подiями (повiдомленнями засобiв масовоСЧ iнформацiСЧ i т.п.) i спецiально органiзованi. СЧх треба детально готувати, визначити тему, заздалегiдь поставити питання, якi обговорюватимуться, з тим, щоб учнi опрацювали вiдповiднi iнформацiйнi джерела, продумали своСЧ виступи.
Нацiональне виховання також сприяСФ формуванню нацiонального мислення, нацiонального характеру i темпераменту, народноСЧ моралi й етики, народноСЧ естетики, народноСЧ правосвiдомостi, нацiональноСЧ свiдомостi та самосвiдомостi. Отже, формування нацiональноСЧ самосвiдомостi в кожноСЧ людини здiйснюСФться в тiсному взаСФмозвязку з формуванням iнших громадських рис особистостi, якi СФ результатом нацiонального виховання. А воно являСФ собою систему, яка створювалася протягом вiкiв самим народом. Система поглядiв, переконань, iдей, iдеалiв, традицiй, звичаСЧв, покликаних формувати свiтогляд та цiлiснi орiСФнтацiСЧ молодi, передати СЧй нацiональний досвiд, надбання попереднiх поколiнь.
Завдяки нацiональному вихованню в молодi найповнiше реалiзуються природнi нахили, формуСФться нацiональний склад мислення, психiки, нацiональний характер i свiтогляд.
Отже, йдеться про необхiднiсть систематичного i цiлеспрямованого виховання нацiонального тилу особистостi, формування в неСЧ нацiональноСЧ свiдомостi та самосвiдомостi, чим досягаСФться духовна СФднiсть поколiнь, наступнiсть нацiональноСЧ культури i безсмертя нацiСЧ.[16, C.59]
Катерина Кулик у статтi "Бути патрiотом не на словах, а на дiлi" зазначаСФ, що формувати у пiдростаючого поколiння синiвську любов до рiдноСЧ землi, глибоку нацiональну свiдомiсть, високу духовнiсть - ось першочерговi завдання педагогiчного колективу школи.[30, C.33] РД ще цiлий ряд дуже цiкавих статей: "УкраСЧнська народна пiсенна культура, як засiб формування нацiональноСЧ самосвiдомостi"[34,C.11]. Де вказуСФться, що особливе мiiе у формуваннi i вихованнi людини завжди належало музицi, бо СЧСЧ особливiсть полягаСФ в тому, що вона впливаСФ безпосередньо на почуття, "Формування етнiчноСЧ самосвiдомостi школярiв - важлива проблема сучасноСЧ нацiональноСЧ школи УкраСЧни".[23,C.38]. Саме етнiчну самосвiдомiсть вважають першоосновою нацiональноСЧ самосвiдомостi, "Нацiональне виховання на уроках трудового навчання в умовах УкраСЧнськоСЧ гiмназiСЧ", Нацiональна самосвiдомiсть школярiв та перспективи СЧСЧ розвитку"6, "Нацiональна психологiя", "Формування нацiональноСЧ самосвiдомостi учнiв засобами еколого-натуралiстичного виховання: у профiльних гуртках.
Не стояли осторонь розвитку нацiональноСЧ самосвiдомостi i видатнi педагоги: К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський,Софiя Русова, Б. Грiнченко, С. Черкасенко, Т. Лубенець... прiоритетним напрямком розвитку сучасноСЧ педагогiчноСЧ iсторiСЧ i практики маСФ стати утвердження i розвиток нацiональноСЧ системи виховання як провiдного чинника культурно-нацiонального вiдродження. Правильно органiзоване нацiональне виховання формуСФ повноцiнну особистiсть, суверенну iндивiдуальнiсть, яка цiнуСФ свою громадянську, нацiональну i особисту гiднiсть, совiсть i честь. Формування нацiонального типу особистостi забезпечуСФ духовну СФднiсть поколiнь, наступнiсть нацiональноСЧ культури i безсмертя нацiСЧ.
Як немаСФ людини взагалi (абстрактноСЧ, безликоСЧ, безнацiональноСЧ належностi), а СФ людина украСЧнець, росiянин, нiмець, бiлорус тощо, так немаСФ виховання взагалi, а СФ як зазначив К.Д. Ушинський " росiйське виховання ", "французьке виховання ", "англiйська система виховання". Ставши одним з елементiв державного i народного життя, громадське виховання пiшло з кожного народу своСЧм особливим шляхом, i тепер кожен СФвропейський народ маСФ свою окрему характеристичну систему виховання. В.О.Сухомлинський обТСрунтував теорiю нацiонального самовизначення учнiв у процесi навчання i виховання.
Завдання нацiонального виховання - зберегти у вiках провiдний етнос, вiдтворити його в наступних столiттях. Нацiональний характер виховання полягаСФ у формуваннi молодоСЧ людини як громадянина УкраСЧни незалежно вiд СЧСЧ етнiчноСЧ приналежностi.
Виховання - це цiлеспрямована професiйна дiяльнiсть педагога, яка спонукаСФ до максимального розвитку особистостi дитини, входження дитини у контекст сучасноСЧ культури, становлення його як субСФкта i стратега особистого життя, достойноСЧ людини. Мова йде про всебiчний розвиток особистостi. Безумовно, про це сказано й написано багато, але останнiм часом iнколи спостерiгаСФться намагання якщо не заперечувати, то хоча б замовчувати цей постулат. Людина вiд народження маСФ певнi природженi здiбностi, але лише в процесi навчання i виховання, трудовоСЧ дiяльностi, спiлкування з iншими людьми вони розвиваються i можуть досягти високого рiвня. Суспiльство через своСЧ i?/p>