Громадянська освiта та формування нацiональноСЧ свiдомостi на уроках iсторiСЧ УкраСЧни
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
всi умови для досягнення поставленоСЧ мети.
Роздiл II. РЖдеСЧ украСЧнськоСЧ державностi та СЧСЧ вiдображення у шкiльному курсi вiтчизняноСЧ iсторiСЧ
УкраСЧнська державнiсть, зародившись у глибинi вiкiв, еволюцiонувала вiд найпростiших до високоорганiзованих форм полiтичноСЧ органiзацiСЧ, переживала перiоди пiднесення й занепаду. Проте iдея власноСЧ державностi нiколи не згасала в свiдомостi украСЧнського народу.[12,C.2]
Державнiсть УкраСЧни маСФ глибокi коренi. Перше державне утворення на СЧСЧ територiСЧ - ДавньоукраСЧнська держава антiв, яка займала значну територiю та мала вихiд до Чорного моря. Проiснувавши три столiття (кiнець IV - початок VII) вона розпалася пiд натиском кочовикiв - аварiв, якi прийшли з глибин АзiСЧ.[6, C.3]
М. Грушевський у вступних зауваженнях до першого тому " РЖсторiСЧ УкраСЧни - Руси" зазначав, що "... середнСФ Поднiпровя з усякою правдоподiбнiстю можна вважати правiтчизною нашого народу. З великою словянською мiграцiСФю схiднословянськi племена, що увiйшли в склад нашого народу, опанували майже всю теперiшню етнографiчну територiю...". Вiд часiв словянського розселення iсторiя нинiшньоСЧ украСЧнськоСЧ територiСЧ стаСФ територiСФю украСЧнського народу.
У статтi " УкраСЧнцi" М. Грушевський пiдкреслював: " Як i диференцiацiя словянських племен взагалi, так i зачатки виокремлення украСЧнського племенi беруть свiй початок з доiсторичних часiв, а пiзнiше iсторичне життя лише посилювало це вiдусоблення, ведучи украСЧнськi племена особливим шляхом, що лише часами i частково збiгався з iсторичною еволюцiСФю племенi великоросiйського чи бiлоруського".
Розвиваючи i продовжуючи цю думку, зокрема визнаючи початки етногенезу украСЧнського народу, М. Грушевський в "Очерках истории украинского народа" писав, що "Порогом iсторичних часiв для украСЧнського народу можна прийняти IV ст. н.е... До цього часу ми можемо говорити про украСЧнськi племена лише як про частину словянськоСЧ групи племен..." i далi: " Вихiдним моментом... (iсторiСЧ украСЧнського народу) СФ вiдокремлення пiвденноСЧ групи схiднословянських племен, з якоСЧ сформувалась украСЧнська народнiсть. Ще конкретнiше з цього приводу висловився вчений в "РЖлюстрованiй iсторiСЧ УкраСЧни". В цiй працi вiн прослiдковуСФ родовiд украСЧнського народу з перших столiть нашоСЧ ери, зазначаючи, що античнi автори VI - VII ст. н. СФ. називали антами украСЧнцiв. "Словенами звуть вони тi племена, що сидiли над ДунаСФм i в балканських землях. Антами тих, що сидiли над Днiстром i дальше Азовського побережжя. Отже й були нашi, украСЧнськi племена, що зайняли тодi вже побережжя Чорноморське вiд Днiстра до Азовського моря i вперше тут виступають в iсторичних джерелах окремо, пiд тою назвою "Антiв". В роздiлi "Про iсторiю i передiсторичне життя" М. Грушевський наголошував:" про наш нарiд письменнi звiстки у чужих народiв починаються... коло 400 р. по Христi... Для нашого народу се значить пiвтори тисячi лiт назад..."
Народ, який населяСФ простори украСЧнськоСЧ землi, маСФ свою давню i блискучу iсторiю ще за II - III тисячолiття до народження Христа тут жили численнi хлiборобськi племена, якi сiяли хлiб, розводили худобу, виготовляли витонченi ювелiрнi й гончарнi вироби - глечики, горшки, полумиски тощо. Найцiкавiшi з них знайденi при археологiчних розкопках бiля Трипiлля, тому й епоха та умовно названа вченими епохою трипiльськоСЧ культури. Саме в тi далекi часи на берегах Днiпра виникла i перша писемнiсть. Лiтери СЧСЧ згодом перейняли древнi фiнiкiйцi, а за ними й давнi греки. Вiдомий украСЧнський iсторик Михайло Суслопаров, розшифровуючи написи трипiльськоСЧ культури, дiйшов висновку, що абетка, якою пiзнiше стала користуватись СФвропейська писемнiсть, походить саме з регiону трипiльськоСЧ культури на ПоднiпровСЧ.
На цiй територiСЧ здавна жило багато землеробських племен, якi час вiд часу обСФднувалися. Часто вони розпадалися пiд ударами кочовикiв, котрi постiйно рухались iз глибин схiдно-азiатських рiвнин на захiд, шукаючи нових пасовищ для коней i худоби, грабуючи надбання цивiлiзацiй багатьох народiв. Доля украСЧнськоСЧ держави вiд самого початку iснування постiйно залежала вiд СЧСЧ географiчного положення: украСЧнська земля нерiдко перетворювалась на фортечний оплот для ЗахiдноСЧ РДвропи в боротьбi з руйнiвними ординськими навалами.2
Пiсля ДавньоукраСЧнськоСЧ держави антiв, наступною державою украСЧнцiв була КиСЧвська Русь - могутнСФ державне утворення, яке виникло в IX ст.[3, C.3] Це була величезна iмперiя, яка займала всю територiю сучасноСЧ УкраСЧни, БiлорусiСЧ й етнографiчнi землi РосiСЧ. Центром СЧСЧ був КиСЧв, де перебував великий князь - верховний правитель. Великий князь управляв державою одноосiбно, спираючись у своСЧх рiшеннях на раду бояр, яка мала лише дорадчий голос.
Племена украСЧнцiв (а також бiлорусiв та росiян) до IX столiття не мали чiтко розвинутоСЧ внутрiшньо-суспiльноСЧ структури (деякий виняток становили лише поляни). Органiзацiя СЧхнього суспiльного життя базувалась не на чiткому пiдпорядкуваннi СФдинiй волi особи, а на громадськiй радi - вiчi. Грецький iсторик Прокопiй (VI ст.) свiдчить: " У словян i антiв пануСФ не одна людина, але здавен - давна вони живуть так, що всiм порядкують громади - всi справи, щасливi чи поганi, йдуть до громади".
Зрозумiло, що украСЧнськi та iншi схiднословянськi племена не могли надто довго перебувати в такому станi. Постала нагальна потреба докорiнних змiн суспiльного життя. Необхiдний був поштовх, який би вивiв величезни?/p>