Громадянська освiта та формування нацiональноСЧ свiдомостi на уроках iсторiСЧ УкраСЧни
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?алися пiдступнiстю i жорстокiстю.
По сутi, боротьбу народу за волю i самостiйницьке державне iснування було потоплено у кровi. Найсвiдомiшу провiдну верству його було фiзично знищено, частково витiснено за межi рiдноСЧ землi.
ТретСФ, потрiбно наголошувати на глибокiй вiрi в украСЧнську державнiсть, яку мали борцi цiСФСЧ доби.
Петлюра С. висловлював цю вiру такими словами: "Ти переможеш, Великий Народе Мученику, i переможеш не для того, щоб пiдбивати пiд себе чужi, не нашi землi. Ти переможеш для спокiйного будування могутньоСЧ держави УкраСЧни, для щасливоСЧ працi поколiнь майбутнiх. Спадуть вiковiчнi кайдани з стомлених рук твоСЧх, спадуть ганебнi пута з величезноСЧ постатi рiдноСЧ матерi -УкраСЧни. Минуть жахливi кривавi роки боротьби i невпинна праця синiв твоСЧх загоСЧть рани кривавоСЧ руСЧни, дасть пишнi скарби для всiх народiв свiту, дасть спокiй i щастя Великiй, Вiльнiй Самостiйнiй УкраСЧнi".
УкраСЧнський народ мав у означений перiод свою державнiсть, i це стало важливим здобутком нацiонально-визвольноСЧ боротьби. РЖ хоча в силу багатьох причин дiйшло до поразки i втрати державностi, набутий досвiд боротьби став джерелом, з якого наступнi поколiння борцiв за волю УкраСЧни черпали цю вiру в державнiсть. Боротьба за СЧСЧ здобуття, хоч i в iнших формах, пiсля падiння УНР практично не припинялася.
Четверте, треба висвiтлювати, що 1917- 1921 рр. - перiод масового героСЧзму з проявом патрiотизму, яким була пронизана вся нацiонально-визвольна боротьба. Широко вiдомими iсторичними фактами патрiотизму та iдейноСЧ стiйкостi СФ героСЧка Крут, Мотовилiвки, оборона АрмiСФю УНР Камянця-Подiльського у червнi 1919 р., участь в оборонi Замостя у липнi 1920 р. Цей перiод породив тисячi героСЧв, iмена яких поки що менш вiдомi, але гiднi, щоб СЧх знати й уславлювати. ГероСЧзм i жертовнiсть борцiв за УкраСЧну в цей перiод мають бути для молодi взiрцем служiння своСФму народовi i державi.
Пяте, важливо правильно i обТСрунтовано трактувати причини поразки украСЧнськоСЧ нацiонально-визвольноСЧ боротьби 1917- 1921 р.
Серед причин слiд видiлити такi:
1. РозСФднанiсть украСЧнських полiтичних сил.
2. Непiдготовленiсть народу до побудови своСФСЧ держави, полiтична пасивнiсть бiльшостi украСЧнського населення. Сам народ мусить внутрiшньо пiдготуватися, бути життСФздатним в державному розумiннi, свiдомим i органiзованим.
УкраСЧнцi, перебуваючи у складi Польщi, Австро-Угорщини, РосiСЧ, сформували досить стiйкий стереотип вiдчуження вiд держави. Протягом столiть виробилася ворожiсть широкого загалу до адмiнiстрацiСЧ та провiдних верств як до репрезентантiв чужоземного панування. Тривалий перiод бездержавностi виробив своСФрiдну ментальнiсть украСЧнцiв, схильнiсть до анархiСЧ.
Зазначав голова уряду УНР РЖ.Мазепа, "трагедiя нашоСЧ минулоСЧ боротьби полягала в тому, що украСЧнський рух спирався на украСЧнське село. Мiста на УкраСЧнi, за невеликими винятками, були не украСЧнськi. Тому бракувало свiдомоСЧ украСЧнськоСЧ iнтелiгенцiСЧ як для полiтичноСЧ органiзацiСЧ народних мас, так i для органiзацiСЧ державного апарату"1.
3. Невмiння украСЧнських урядiв досягти соцiального i нацiонального компромiсу мiж рiзними верствами населення, що пiд впливом демагогiчноСЧ бiльшовицькоСЧ пропаганди вело до глибокого розСФднання украСЧнства.
4. Перевага вiйськовоСЧ потуги ворогiв над силами украСЧнства.
5. Вiдсутнiсть союзникiв. Короткочасний союз з поляками хоч i дав можливiсть продовжити збройну боротьбу регулярним фронтом у 1920 р., пiд тиском РосiСЧ i на вимогу Антанти був розiрваний.
Таким чином, внаслiдок названих причин в УкраСЧнi склалися тяжкi обставини, виник цiлий ряд складних проблем та непередбачених ситуацiй, яких, напевно, не могли б подолати навiть найгенiальнiшi майстри тогочасноСЧ свiтовоСЧ полiтики.
Але боротьба не була марною. Про це сам С. Петлюра у промовi на останнiй нарадi проводу УНР на рiднiй землi 26 листопада 1919 р. вiдзначав: " Так, наша боротьба в iсторiСЧ украСЧнського народу буде записана золотими буквами. Ми виступили на арену iсторiСЧ тодi, коли весь свiт не знав, що таке УкраСЧна. Нiхто не хотiв СЧСЧ визнати як самостiйну державу, нiхто не вважав нашого народу за окрему нацiю. РДдиною боротьбою, упертою i безкомпромiсною, ми показали свiтовi, що УкраСЧна СФ, що СЧСЧ народ живе i бореться за своСФ право, за свою свободу i державну незалежнiсть".[32,C.21]
6.Слiд особливо наголошувати на уроках, що випливають з досвiду нацiонально-визвольноСЧ боротьби i насамперед таких:
- без витворення нацiонально свiдомоСЧ провiдноСЧ верстви та нацiонального усвiдомлення широких народних мас державне iснування нацiСЧ немислиме.
- боротьба за украСЧнську державнiсть могла бути успiшною лише за наявностi науково обТСрунтованоСЧ украСЧнськоСЧ iдеСЧ i сприйняття СЧСЧ широкими народними масами,
- досвiд iсторiСЧ показав, що народ не може мати полiтичноСЧ волi, не може нормально розвиватися соцiально, коли вiн поневолений нацiонально. Полiтичнi, економiчнi i соцiальнi реформи можливi i дають ефект лише за умови створення нацiональноСЧ суверенноСЧ держави, одночасного розвязання нацiональних i соцiальних питань.
Практика показала, що приСФднання УкраСЧни до РосiСЧ принесло СЧй не тiльки нацiональне i соцiальне поневолення, а й розвiяло всi iлюзiСЧ стосовно допомоги з боку росiйськоСЧ демократiСЧ. Жоднi компромiси з чужою владою СФ неприпустимi i вбивчi для нацiСЧ, якi б позiрнi поступки вона не робила в нацiональному питаннi, якi б соцiальнi блага вона не обiцяла народовi.
РЖсторiя нацiонально