Громадянська освiта та формування нацiональноСЧ свiдомостi на уроках iсторiСЧ УкраСЧни
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
спiльного розвитку нашоСЧ держави висувають новi вимоги до особистостi, що формуСФться саме зараз i складатиме основу майбутньоСЧ украСЧнськоСЧ нацiСЧ. Це повинна бути людина вiльна, творча, що добре орiСФнтуСФться не тiльки в перипетiях громадсько-полiтичного життя, а й у складних мiжособистiсних стосунках.
Самоусвiдомлення себе на тлi органiчних культурних вартостей проходить рефлексiю вiдповiдальностi, моральноСЧ причетностi до долi ближнього, хто потребуСФ його допомоги..." (Б. Гаврилишин).[5, C.2]
Для подолання синдрому прищепленоСЧ украСЧнцям безпорадностi та iнших генетично не властивих рис, у вiдродженнi нацiональних вартостей величезне значення маСФ плекання гiдностi й самопошани - як особистоСЧ, так i нацiональноСЧ. В. Ротенберг вважаСФ, що "аби вести боротьбу, яка видаСФться безнадiйною, треба мати високу самоповагу, треба аби точка вiдлiку дiянь була всерединi, а не ззовнi". Тобто потрiбно боротися за свiй народ, за свою вiтчизну, свою державу, за свою нацiональну iдею, бо як писав Ю. Вассиян, " нi земля, нi хлiб, нi багатство, нi щастя не дають чарiвноСЧ сили визволу, i хто записав СЧм свою душу - ввiйде до царства золотоСЧ свободи".
Нацiональна гiднiсть i самоповага - це атрибути нацiональноСЧ самосвiдомостi, тобто осмисленого, "когнiтивного ставлення до себе, до свого народу, своСФСЧ держави, iсторiСЧ, культури, мови. Це перманентне зусилля пiзнавати цi феномени, пiзнавати iнших, аби зрозумiти суть i сенс перебування свого i своСФСЧ спiльноти на свiтi, аби знати справжнi вартостi та вмiти вiдрiзняти СЧх вiд фiктивних i фальшивих.
Свого часу П. Манчiнi говорив, що територiя, походження, мова, побут i звичаСЧ, минувшина, законодавство, релiгiя - всi цi обСФктивнi ознаки нацiСЧ ще не творять цiСФСЧ спiльноти, бо вони - немов життСФздатна, але мертва матерiя, яка потребуСФ " подиху життя". "Тим подихом, що оживляСФ нацiю, СФ нацiональна свiдомiсть - почування, яке вона витворюСФ iз самоСЧ себе та яке даСФ СЧй змогу утримуватися назовнi i виявлятися внутрi ".
Великого значення самосвiдомостi надавав В. Жаботинський: " Я висуваю iнший критерiй вищоСЧ раси - самосвiдомiсть... Зовнi вона виявляСФться в тому, що ми називаСФмо рiзним iменем - частiше за все - гордiстю. Це СФ риса, завдяки якiй король Лiр i в ручищi залишаСФться королем, вiн не може позбутися цього усвiдомлення".
Усвiдомлення себе - це i СФ формування самосвiдомостi. Таким чином, самосвiдомiсть становить основу можливостей або свiдомого ставлення до свiту i людини взагалi.
Нацiональне усвiдомлення - це рацiональне, iнтелектуальне прагнення завбачити перспективи життя народу в системi його самозбереження. Тому поняття украСЧнськоСЧ перспективи адекватне нацiональнiй самосвiдомостi народу.[8, C.3]
У розвитку нацiональноСЧ самосвiдомостi дитини i зрiлоСЧ особи О. Вишневський видiляСФ три окремi етапи: перший - етап раннього етнiчного самовдосконалення; другий етап - етап нацiонально-полiтичноСЧ самосвiдомостi; третiй етап - етап громадського самоусвiдомлення.
Протягом останнiх рокiв вiдбулися значнi зрушення в украСЧнському шкiльництвi, у позашкiльних молодiжних та юнацьких органiзацiях. Зявилися експериментальнi школи, гiмназiСЧ, лiцеСЧ, класи з поглибленим вивченням окремих предметiв, експериментальнi навчальнi програми. Наприклад дiСФ у м. Вiнницi гiмназiя № 17. Нарештi зявилися i численнi концепцiСЧ украСЧнськоСЧ нацiональноСЧ школи. Проте головним СЧхнiм недолiком СФ те, що в них вiдсутня система, котра забезпечувала б СЧх втiлення.
Але, як правило, пропонуються загальнореспублiканськi концепцiСЧ нацiональноСЧ школи. А у нас же iснують зрусифiкованi Пiвдень та Схiд, денацiоналiзований Центр i нацiонально збережений Захiд. РЖ скрiзь проблеми нацiонального виховання мають вирiшуватися по-рiзному. Тож цiлком зрозумiло, що введення у дитячому садочку навчальних занять, а в школi викладання предметiв украСЧнською мовою не вичерпують проблеми створення системи нацiонального виховання та освiти. Так само не зарадять справi i iнСФкцiСЧ до шкiльноСЧ програми предметiв iз украСЧнознавчою специфiкою (народознавства, iсторiСЧ УкраСЧни тощо).
Початок нацiональноСЧ свiдомостi закладаСФться учителем в початковiй школi, бо саме тут нацiональне виховання вiдбуватиметься засобами iнтегрованого курсу украСЧнознавства. Вiн не може бути обмежений рамками одного - двох предметiв (тим бiльше в украСЧнськiй школi).
УкраСЧнознавство маСФ бути не просто складовою частиною кожноСЧ диiиплiни, а стержнем усiСФСЧ навчальноСЧ та виховноСЧ роботи.
Вивчення такого курсу в початковiй школi - це зустрiч дитини з духовною спадщиною народу: народною пiснею, казкою, виробами народних майстрiв, обрядом - втiленням багатовiковоСЧ культури й мудростi наших предкiв. На уроках зСФднуватимуться розповiдь вчителя iз практичною дiяльнiстю дiтей, СЧхньою участю в проведеннi свят, обрядiв, творчою групою на уроках працi та образотворчого мистецтва, з екскурсiями на мiiя iсторичних подiй, в майстернi художникiв i народних митцiв. Вважають, що це маСФ бути iнтегрований курс, до якого входитимуть: мистецтво слова, тобто фольклор, лiтература, музика i спiви (народнi пiснi та виконання СЧх на народних iнструментах), образотворче мистецтво (народне та професiйне малярство, художня праця, народнi ремесла, писанкарство, витинанки, розпис, вишивка, народнi танцi, театралiзованi "дiйства" (обряди, зустрiчi весни, купальськi, обжинки та iн.)
Увесь навчально-виховний процес, певна рiч, маСФ вiдбуватися украСЧнською мовою (крiм урокi