Громадянська освiта та формування нацiональноСЧ свiдомостi на уроках iсторiСЧ УкраСЧни
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
в iноземноСЧ мови), а щодо урокiв рiдноСЧ мови, то навчання маСФ бути спрямоване як на вивчення орфографiСЧ й граматики, так i на оволодiння мовою як засобом спiлкування, знаряддям мислення, усного й писемного викладу думок, поетичного зображення дiйсностi.[24, C.5]
Фундаментальне значення у розгляданнi проблеми нацiонального виховання належить рiднiй мовi. Саме вона втiлюСФ в собi одну з основних ознак нацiСЧ. Через рiдну мову i культуру, вважав В.Симоненко, дитина здiйснюСФ своСФ "синiвське право побути з матiрю на самотi".
Досконале володiння рiдною мовою безпосередньо впливаСФ на розвиток iнтелектуальних, естетичних iнтересiв учнiв, СЧх моральних почуттiв.
У школi c. Клекотини вчителi украСЧнськоСЧ мови та лiтератури люблять слово, мову, з великою вiдповiдальнiстю ставляться до своСФСЧ справи. Вони домагаються практичного спрямування урокiв для пiдвищення орфографiчноСЧ та пунктуацiйноСЧ грамотностi учнiв, розвитку СЧх лiтературноСЧ освiти, розкриваючи складнi процеси iсторичного розвитку украСЧнського письменства в широкому нацiонально - соцiальному контекстi, у звязках iз свiтовою лiтературою. РЖ на основi цього уже буде продовжуватися вивчення в iнших класах. Ось наприклад, вчителька украСЧнськоСЧ мови проводить вступний урок в шостому класi на тему: "Краса i багатство украСЧнськоСЧ мови".
Вчителька ставить перед собою мету: показати учням красу, багатство, невмирущiсть державноСЧ мови УкраСЧни, розкрити значення мови в життi людини, суспiльства, виховувати любов до неСЧ, гордiсть за свiй народ, який маСФ славне героСЧчне минуле i багату культуру.
Щоб виховати громадянина суверенноСЧ УкраСЧни, який традицiйно втiлюСФ в собi мякiсть i нiжнiсть вдачi, пiсеннiсть i мужнiсть, доброту й милосердя, стiйкiсть i незламнiсть духу, вiрнiсть заповiтам батькiв i дiдiв та iн. - починати треба, мабуть з рiдноСЧ мови. Бо ж загальновiдомо, що вона СФ однiСФю з найдавнiших i найрозвинутiших мов свiту. За ступенем поширення на планетi перебуваСФ у другому десятку, а за кiлькiстю носiСЧв посiдаСФ друге мiiе серед словянських народiв.[21, C.25]
Велика робота по формуванню нацiональноСЧ самосвiдомостi проводиться в ЗОШ, де на уроках iсторiСЧ учнi поринають у свiт багатовiкового досвiду народу. Без iсторичноСЧ памятi неможливо вiдповiсти на питання: " Хто ми, чиСЧ сини, якоСЧ матерi дiти?"
В iсторiСЧ УкраСЧни учнi черпають знання про витоки i самобутнiсть етносу нашоСЧ нацiСЧ, СЧСЧ велич i трагедiю, особливостi iсторичного розвитку украСЧнського народу (з праць Грушевського, Субтельного, Крипякевича, Аркаса, Яворницького, Дорошенка.)
Таким чином, учитель формуСФ в учнiв нацiональну свiдомiсть, в них пiдвищуСФться iнтерес до предмету вiтчизняноСЧ iсторiСЧ.
"НемаСФ мудрiших, нiж народ, учителiв; У нього кожне слово - це перлина, це праця, це натхнення, це людина." - поетично переконуСФ М. Рильський. Без повернення багатовiкового досвiду народу у справi виховання i навчання не може здiйснюватись i формуватися нацiональна самосвiдомiсть, як СЧСЧ практичний результат, невiдСФмне право украСЧнськоСЧ нацiСЧ на самовизначення.
Вже не перший рiк педагоги школи працюють над проблемою "Формування нацiональноСЧ самосвiдомостi учнiвськоСЧ молодi засобами еколого-натуралiстичного виховання".
Плануючи роботу педагоги використовують такi народнi традицiСЧ, якi б давали учням певнi екологiчнi знання, дохiдливо пояснювали взаСФмозвязок людини з суспiльством i природою, визначали правила поведiнки людей у навколишньому середовищi, забезпечували можливiсть легко i усвiдомлено використовувати знання про народнi традицiСЧ у власному ставленнi до природи.
Формою нацiонального виховання СФ й використання свят, обрядiв народного календаря. Серед них: День Святого Миколая, Новорiчнi та рiздвянi свята: Водохреще; Благослови, мати, весну зустрiчати; Свято зустрiчi птахiв; День матерi; Зеленi свята; РЖвана Купала - свято сонця i врожаю.
Збагачуючи душу дитини, перекладаючи в неСЧ те, що отримали у спадок, педагоги прагнуть виростити нове поколiння, яке продовжить наш украСЧнський рiд, адже вiдродити УкраСЧну, зберегти i полiпшити довкiлля УкраСЧни повиннi дiти, яких ми сьогоднi навчаСФмо i виховуСФмо.
Одним iз головних завдань виховання в сучаснiй загальноосвiтнiй школi УкраСЧни СФ формування нацiональноСЧ самосвiдомостi. Сучаснi дослiдження показують, що особливим моментом у вирiшеннi цiСФСЧ проблеми СФ питання розумiння сутностi цього важливого явища. Серед iстотних характеристик визначеного поняття нацiональна самосвiдомiсть центральне мiiе вiдводиться етнiчнiй самосвiдомостi.
Саме етнiчну самосвiдомiсть вважають першоосновою нацiональноСЧ самосвiдомостi. Дослiдники також називають етнiчну самосвiдомiсть субСФктивною властивiстю нацiСЧ.
Формування етнiчноСЧ самосвiдомостi повязане з усвiдомленням особистiстю свого мiiя у свiтi, зi ставленням до своСФСЧ рiдноСЧ культури, з усвiдомленням себе як субСФкта етносу, громадянина УкраСЧни та свiту.
Проведенi нами дослiдження в рядi загальноосвiтнiх шкiл дозволили визначити певнi особливостi розвитку етнiчноСЧ самосвiдомостi школярiв сучасноСЧ школи УкраСЧни, зокрема, iснування в них уяви про свою та iншi нацiСЧ (за принципом ми - вони).
Свiй вибiр учнi мотивували бiльше економiчними iнтересами. Крiм того, слово нацiя в них бiльше асоцiювалося з поняттям держава.
На запитання " Чи пишаСФтесь ви тим, що ви украСЧнцi? " - майже всi школярi початкових класiв (98,7 %) вiдповiли " Так ". У школi с. К