Громадянська освiта та формування нацiональноСЧ свiдомостi на уроках iсторiСЧ УкраСЧни
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?омостi, завдяки якiй знання набувають практичноСЧ енергiСЧ й реалiзацiСЧ.
6. Формувати iдеСЧ, почуття господаря рiдного краю, творця власного життя, активного учасника доленосних подiй iсторiСЧ рiдного народу.
7. Стимулювати учнiв постiйно займатися самостiйною науково-дослiдницькою дiяльнiстю з проблем iсторiСЧ, культури, духовностi рiдного народу.
Учитель повинен бути вiдданий iдеСЧ украСЧнськоСЧ державностi, вiн озброюСФ учнiв громадянськими знаннями, формуСФ в них нацiональну самосвiдомiсть.
У школах придiляСФться увага формуванню в учнiв нацiонального характеру. Вiчне правдо шукання, щедрiсть i довiрливiсть, ласкавiсть i нiжнiсть, поряднiсть i доброзичливiсть, працьовитiсть i талановитiсть, глибокий лiризм i задушевнiсть, щирiсть i глибока волелюбнiсть - лише деякi типовi риси украСЧнського характеру, якi потрiбно формувати в учнiв.
Глибоке дослiдження виховноСЧ мудростi минулих поколiнь, творче вiдродження в сучасних умовах виховного потенцiалу давньоукраСЧнськоСЧ мiфологiСЧ, трипiльськоСЧ культури, козацькоСЧ педагогiки, нацiональноСЧ символiки та iнших духовних традицiй збагачують засоби i можливостi впливу на пiдростаюче поколiння, вiдкривають новi перспективи розвитку украСЧнськоСЧ педагогiки на даному етапi i в майбутньому.
Неабияке мiiе належить питанням виховання молодi i насамперед вихованню почуття патрiотизму, його iдейно-полiтичних та морально-етичних засад як складових.
Питання виховання патрiотизму, формування державноСЧ iдеологiСЧ й нацiонального свiтогляду у молодi УкраСЧни тiсно повязанi з сучасними державотворчими процесами. До них входять такi провiднi iдейно-полiтичнi чинники як ставлення до полiтики, до iдеСЧ державностi, до рiдноСЧ землi, до актуальних питань спiлкування людей, що живуть в УкраСЧнi. Важливе мiiе у цьому процесi посiдають морально-етичнi засади - людянiсть i бережливе ставлення до близьких i рiдних, повага до поглядiв i переконань iншоСЧ людини, совiсть, честь, стремлiння робити добрi вчинки, iдеСЧ свободи совiстi, поваги й толерантностi до нацiональних i релiгiйних почуттiв особистостi.
Серед проблем, вiд розвязання яких залежить здiйснення нацiонального вiдродження УкраСЧни, важливе мiiе належить формуванню нацiональноСЧ самосвiдомостi. Це зумовлюСФться, насамперед тим, що високий рiвень нацiональноСЧ самосвiдомостi повязаний не просто з теоретичним усвiдомленням процесiв нацiонального вiдродження, а й з практичною готовнiстю людини до участi в розбудовi належноСЧ держави. Без належного виховування процес побудови мiцних пiдвалин украСЧнськоСЧ держави неможливий. Людина, байдужа до нацiональних надбань свого народу, у якоСЧ немаСФ нацiональних орiСФнтирiв, поступово втрачаСФ свiй звязок з Батькiвщиною. Змiст освiти, форми i методи навчання i виховання в школi мають будуватися на засадах гуманiзму з урахуванням багатовiковоСЧ iсторiСЧ народу, на основi його нацiонально-культурних загальнолюдських цiнностей, iнтернацiональними здобутками.
Проблема нацiональноСЧ самосвiдомостi маСФ давнi витоки, але найчастiше постаСФ за умов становлення нацiй i формування нацiональних держав. Тут вона набуваСФ форми нацiональноСЧ iдеСЧ, яка трансформуючись пiд впливом конкретно iсторичних умов, стаСФ духовною основою життСФдiяльностi нацiСЧ, подолання кризових етапiв, що особливо загострюСФться на переломних етапах всесвiтньоСЧ iсторiСЧ. Вказане маСФ бiльш нiж суттСФве значення для сучасного стану УкраСЧни, що переживаСФ важкi труднощi на шляху утвердження своСФСЧ самостiйностi, розбудови нацiональноСЧ держави. СЧх подолання неможливе без консолiдацiСЧ народу, усвiдомлення й самоусвiдомлення причетностi кожного жителя УкраСЧни до цього процесу, його громадянськоСЧ позицiСЧ, зростання нацiональноСЧ самосвiдомостi.
В процесi дослiдження можна зробити висновок, що поставлена мною мета досягнута, оскiльки зясовано особливостi роботи школи з формування нацiональноСЧ свiдомостi учнiв у процесi вивчення вiтчизняноСЧ iсторiСЧ. Виявлено найбiльш доцiльнi методи та прийоми у роботi вчителя iсторiСЧ з даноСЧ проблеми. Проведено аналiз та узагальнено основнi причини низькоСЧ самосвiдомостi окремих учнiв. Формувалися психолого-педагогiчнi та методичнi умови ефективноСЧ роботи у вирiшеннi даноСЧ проблеми.
Поставленi завдання було розвязано: дослiджено, що у процесi становлення нацiональноСЧ самосвiдомостi важливим фактором СФ вiдкриття особистiстю всенародного, всенацiонального самобутнього я, колективного "я".
Завершуючи свою роботу з впевненiстю можна сказати, що нацiональна самосвiдомiсть сприяСФ пiдвищенню моралi особистостi, стимулюСФ бути доброчинним i милосердним.
Учитель створюСФ сприятливi умови для формування в учнiв нацiональних почуттiв гiдностi, патрiотизму, бажання робити кориснi для народу справи.
На уроках вiтчизняноСЧ iсторiСЧ вчитель виховуСФ в учнiв любов i повагу до минулого УкраСЧни, почуття нацiональноСЧ гордостi, гiдностi людини вiльноСЧ держави, що в тривалiй боротьбi вiдстояла свою незалежнiсть, почуття вiдповiдальностi перед своСЧм народом.
Сьогоднi украСЧнськi школи повертаються до нацiонального виховання, яке СФ необхiдною умовою формування нацiональноСЧ самосвiдомостi. Хочеться, щоб цей процес вiдбувався повсякчасно, на уроках i в позаурочний час i в першу чергу пiд час вивчення вiтчизняноСЧ iсторiСЧ.
На нашу думку, формування нацiональноСЧ самосвiдомостi учнiв на уроках iсторiСЧ УкраСЧни необхiдно здiйснювати через вивчення:
iсторiСЧ вин?/p>