Вплив успiшностi в навчаннi на формування самооцiнки учня
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ти з заниженою самооцiнкою частiше виростають в неповних або неблагополучних сiмях. В сiмях iз здоровим психологiчним клiматом у ставленнi мiж батьками та дiтьми виростають дiти з адекватною самооцiнкою.
Самооцiнка, яка склалася у дитини в сiмСЧ ще в дошкiльному вiцi, суттСФво позначаСФться на тих установках, з якими вона приходить в школу, з СЧСЧ ставленням до успiхiв та невдач у навчаннi та спiлкуваннi.
Велику роль у формуваннi самооцiнки дитини вiдiграСФ стиль сiмейного виховання, сiмейнi цiнностi. Дiти з завищеною самооцiнкою виховуються за принципом кумира сiмСЧ, в обстановцi некритичностi i досить рано усвiдомлюють свою виключнiсть. В сiмях, де ростуть дiти з високою, але не завищеною самооцiнкою, увага до особистостi дитини (iнтереси, смаки, друзi) поСФднуСФться з достатньою
вимогливiстю. Тут не практикують принизливi покарання i охоче хвалять, коли дитина цього заслуговуСФ. Дiти з заниженою (не обовязково дуже низькою) самооцiнкою користуються вдома великою свободою. Але ця свобода, по сутi, - безконтрольнiсть, наслiдок байдужостi батькiв до дiтей i один до одного. Батьки таких дiтей включаються в СЧх життя тодi, коли виникають навчальнi проблеми: мало цiкавляться СЧх захопленнями, друзями, переживаннями.
В сiмСЧ дитина вперше засвоюСФ поняття цiнностi. У дiтей найбiльший iнтерес до тих якостей, якими цiкавляться батьки. Наприклад:
-пiдтримання престижу (- А хто ще вкласi одержав пятiрку?);
-слухнянiсть (- Ти сьогоднi був чемний?) тощо.
В самосвiдомостi молодшого школяра змiщуються акценти, коли батькiв хвилюють не навчальнi, а побутовi моменти його шкiльного життя (- В класi з вiкон не дуСФ?; - Що вам давали на снiданок?). Неприпустимим СФ байдужiсть до шкiльного життя дитини, коли шкiльне життя або не обговорюСФться, або обговорюСФться формально. Досить байдуже запитання - "Що сьогоднi було в школi?" - рано чи пiзно приведе до вiдповiдноСЧ вiдповiдi: "Нiчого особливого".
Цiнностi дiтей i СЧх батькiв спiвпадають, коли дитина приходить до школи, але до четвертого класу вони розходяться. Крiм впливу батькiв, приСФднуСФться вплив учителя, однокласникiв, друзiв.
Залежнiсть вiд поглядiв батькiв чiтко проявляСФться i у рiвнi домагань та очiкувань. При оптимальних вiдносинах у сiмСЧ i рiвень очiкувань щодо дитини високий, а рiвень домагань - помiрний; гiперопiка веде до пониження рiвня очiкувань,- гiперконтроль i недостатнСФ сприйняття ведуть до пiдвищення обох рiвнiв, фрустрацiя потреб дитини формуСФ низький рiвень очiкувань i високий рiвень домагань.
Дiти чiтко усвiдомлюють батькiвськi впливи i гостро реагують на суперечностi мiж явним вербальним впливом i опосередкованим. Батько може твердити, що вiн любить дитину, цiнуСФ СЧСЧ, а своСФю поведiнкою демонструвати протилежне. Тут може виникнути подвiйний звязок, який спричинюСФ виникнення психiчних порушень, аж до шизофренiчних розладiв.
Велику роль у формуваннi самооцiнки молодшого школяра вiдiграСФ установка вчителя. Американський психолог Розенталь i Якобсон провели такий експеримент: на початку навчального року переконали вчителiв у тому, що вiд окремих учнiв слiд чекати великих успiхiв лише наприкiнцi навчального року. Насправдi ж учнi вибиралися випадково. Перевiрка, проведена пiсля експерименту, виявила, що вказанi учнi дiйсно покращили своСЧ успiхи в навчаннi в бiльшiй мiрi, нiж iншi дiти.
Цi покращення пояснюються очiкуваннями вчителiв, якi, самi цього не пiдозрюючи, реалiзували щодо вказаних учнiв певнi установки, якi проявлялися в спiлкуваннi, в особливому виразi обличчя, манерах, у всьому тому, що могло передати СЧх позитивнi очiкування учням.
Отже, якщо у вчителя сформована установка на низькi результати навчання, то мимоволi реалiзуючи й та поСФднуючи з нетерплячiстю у спiлкуваннi з учнем, учитель сприяСФ пониженню самооцiнки i реальному погiршенню успiшностi учня. Великий вплив на формування самооцiнки маСФ оцiнна дiяльнiсть вчителя: оцiнка в журналi i вербальна оцiнка. Самооцiнка шкорляра в основному орiСФнтована на оцiнки, що виставляються в журнал. Однак i вербальна оцiнка може вiдiгравати домiнуючу роль у формуваннi самооцiнки. Це повязано з лабiльнiстю, емоцiйною забарвленiстю, дохiдливiстю мови вчителя.
Вчителi, що вiдрiзняються високою професiйною майстернiстю, прагнуть не лише змiстовно оцiнювати учнiв (не просто поставити оцiнку, важливо дати вiдповiднi пояснення), не тiльки навчити СЧх СФдиним вимогам оцiнки, але й донести своСЧ позитивнi очiкування до кожного учня, створити позитивний емоцiйний фон при будь-якiй, навiть низькiй, оцiнцi. Вони оцiнюють лише конкретну роботу дитини, а не СЧСЧ особистiсть. Не порiвнюють дiтей мiж собою, не закликають всiх брати приклад з вiдмiнникiв, орiСФнтують учнiв на iндивiдуальнi досягнення - щоб завтрашня робота була краща вiд вчорашньоСЧ. Вони не захвалюють хороших учнiв, особливо тих, якi досягають високих результатiв без особливих труднощiв, без докладання вольових зусиль. РЖ, навпаки, заохочують найменшi позитивнi зрушення у навчаннi слабенькоСЧ, але старанноСЧ дитини.
Вiд оцiнки вчителя значною мiрою залежить самопочуття школяра в класi. В учня з поганою успiшнiстю можуть рiзко погiршитися стосунки з класом, при чому спостерiгатиметься деформацiя поведiнки. Деякi з слабовстигаючих учнiв всiма силами тягнуться за iншими дiтьми, будь-якою цiною намагаються привернути увагу, але бiльша частина невстигаючих займаСФ пасивну позицiю, вiдчуваючи самотнiсть. Такi дiти стають замкнутими, конфлiктними, шукають спiлку?/p>