Вплив успiшностi в навчаннi на формування самооцiнки учня
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
го виробництва. В даний час це здiйсненно лише в спецiально органiзовуваних експериментальних умовах.
Наступний етап у вивченнi учбовоСЧ дiяльностi полягаСФ в пильнiй увазi дослiдникiв до новоутворень, кожне з яких СФ новий тип вiдношення дитяти до рiзних сторiн довколишньоСЧ дiйсностi. Це наступнi типи новоутворень:
1) новий тип вiдношення дитяти до предмету, що вивчаСФться, який виявляСФться в умiннi вичленяти в нiм параметри;
2) новий тип вiдношення дитяти до власноСЧ дiяльностi - довiльнiсть (саморегуляцiя)
3) новий тип вiдношення до своСФСЧ дiяльностi як спiльною.
Виконання вiдносно простих i елементарних форм самоконтролю, супроводжуючих наочнi перетворення, СФ важливою умовою формування самостiйноСЧ учбовоСЧ дiяльностi по управлiнню своСФю поведiнкою.
У дослiдженнях П.П.Блонського [10, с. 227] фiгуруСФ поняття "засвоСФння". Вiн вiдзначаСФ, що не можна змiшувати проблему засвоСФння знань з проблемою памятi, що засвоСФння знань не зводиться лише до памятi, воно передбачаСФ розумову дiяльнiсть субСФкта, вживаСФться це поняття в широкому сенсi, позначаючи термiном "засвоСФння" пiзнавальну дiяльнiсть, що включаСФ цiлий ряд психiчних процесiв: сприйняття памятi, мислення.
З вiком розширюються пiзнавальнi можливостi учнiв. Тому говорять про наявнiсть прямого звязку мiж вiковими етапами i етапами засвоСФння, при цьому необхiдно мати на увазi наступне: рiвень засвоСФння знань залежить не лише вiд вiкового рiвня розвинена, але i вiд мiри трудностi засвоюваного учбового матерiалу. Видiляють в пiзнавальнiй дiяльностi як провiднi процеси аналiз i синтез. Таким чином, основнi закономiрностi, якi допомагають розкрити СФство переходу вiд нижчих етапiв засвоСФння знань до вищих, - закономiрностi аналiзу i синтезу.
Особовий пiдхiд при вивченнi розумових особливостей школярiв властивий ряду дослiджень останнiх рокiв, що проводяться пiд керiвництвом Н.А.Менчинськой.
Особливостi розумового розвитку i виучуваноСЧ учня в кожному перiодi шкiльного дитинства лише частково i тимчасово виявляють становлення його здiбностей. Виучувана у дiтей безпосередньо характеризуСФ лише учбовi здiбностi.
Лейтес вважаСФ, що не може бути просто поставлений знак рiвностi мiж виучуваною (або рiвнем розумового розвитку) i здатнiстю. У шкiльнi роки можна говорити про тi або iншi передумови здiбностей, що впливають на навчання.
Розенталь У.Д. [45, с. 221] вказував, що здiбностями можна називати такi индивидуально- психологiчнi особливостi, якi мають вiдношення до успiшностi виконання тiСФСЧ або iншоСЧ дiяльностi, зокрема учбовоСЧ. Але не окремi здiбностi як такi безпосередньо визначають можливiсть успiшного виконання учбовоСЧ дiяльностi, а лише те своСФрiдне поСФднання цих здiбностей, яке характеризуСФ дану особу. ОднiСФю з найважливiших особливостей психiки людини СФ можливiсть широкоСЧ компенсацiСЧ одних властивостей iншими, унаслiдок чого вiдносна слабкiсть який-небудь однiСФСЧ здатностi в навчаннi зовсiм не виключаСФ можливостi успiшного виконання навiть такоСЧ дiяльностi, яка найтiснiше повязана з цiСФю здатнiстю. Теплов видiляСФ поняття "обдарованiсть", пiд яким вiн розумiв якiсно, - своСФрiдне поСФднання здiбностей, вiд якого залежить можливiсть досягнення бiльшого або меншого успiху у виконання учбовоСЧ дiяльностi.
Таким чином, аналiз дослiджень, присвячених психологiчним проблемам успiшностi навчання, показуСФ, що на шляху до вирiшення цих проблем зроблено немало. Проте ще виникаСФ багато питань про причини, обуславливающих труднiсть в ученнi. Необхiдне бiльш поглиблене вивчення особливостей особи школяра, що допомагають йому в усуненнi труднощiв i успiшному оволодiнню ним шкiльною програмою.
Особливий iнтерес представляСФ поняття "виучувана". Основний показник виучуваноСЧ "темп просування". За даними Н.А.Менчинськой i СЧСЧ спiвробiтникiв швидше виучуються тi учнi, чий рiвень розвитку вищий. В ходi вiкового розвитку вiдбуваються якiснi змiни розумових можливостей, звязанi про обмеженням деяких розумових достоСЧнств попереднiх вiкових перiодiв. Виучувана дiтей безпосередньо характеризуСФ лише учбовi здiбностi. ЗасвоСФння одного i того ж матерiалу у кожного учня вiдбуваСФться по-рiзному, а отже вимагаСФ рiзних педагогiчних зусиль залежно вiд рiвня i своСФрiдностi розвитку дитяти. Нарiкати причину учбових невдач не завжди просто, але знати СЧСЧ необхiдна. До дiтей треба личити як до осiб, що постiйно розвиваються, змiнним. Оскiльки деякi дiти дуже рано проявляють загальнi здiбностi або спецiальнi здiбностi до яких-небудь видiв дiяльностi, то треба зробити виттi можливе, аби такому дитятi було цiкаво вчитися в школi, аби саме в школi отримували подальший розвиток його здатностi, самооцiнка здiбностей що вчаться в процесi шкiльного навчання - це усвiдомлення ними своСЧй успiшностi в опануваннi матерiалу того або iншого учбового предмету. Залежно вiд того, чи рахуСФ себе молодший школяр здатним засвоСЧти шкiльнi предмети, у нього складаСФться певне вiдношення до себе: змiцнюСФться або втрачаСФться вiра в своСЧ iнтелектуальнi можливостi.
У практицi шкiльного життя вчителевi на кожному кроцi доводиться стикатися з негативними емоцiйними реакцiями учнiв на оцiнки, зауваження, вимоги, на трудностi в учбовiй робота. Часто вчитель не розумiСФ джерела цих реакцiй, а цi реакцiСЧ СФ, з одного боку, показником якогось неблагополуччя у вихованнi дитяти, про iншу - вони самi впливають на вiдношення дитяти до учення, до школи, до вчителя, на формування йо?/p>