Вплив успiшностi в навчаннi на формування самооцiнки учня
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ости, але не вистачаСФ суспiльних, характеристичних, вольових якостей.
Спiввiдношення власноСЧ оцiнки своСФСЧ учбовоСЧ дiяльностi з оцiнкою, яку ця дiяльнiсть отримуСФ в iнших, умiння враховувати точку зору iнших, виникнення цього двуХ-стороннего пiдходу iстотна вiха на дорозi формування в учащихся критичноСЧ самооцiнки досягнутих результатiв учбовоСЧ деятельности. Важлива не лише адекватна оцiнка вчителем самого по собi обСФктивного результату учбовоСЧ дiяльностi, але i облiк того, що убачаСФ i цiнуСФ в цьому результатi що сам вчиться.
Органiзовуючи учбово-виховну роботи, вчитель зазвичай спiввiдносить результати, що досягаються дiтьми, з СЧх розумовими здiбностями i вiдношенням до учення, не враховуючи самооцiнку дитяти, його собственние уявлення про своСЧ здiбностi, своСЧй особi i про рiвень реалiзацiСЧ цих можливостей i здiбностей в учбовiй дiяльностi. Вiд цих вистав залежить велика або меньшая упевненiсть учня в своСЧх силах, усвiдомлення отриманого результату як успiху або неуспiху, вiдношення до допущених помилок, вибiр для вирiшення завдання залежно вiд мiри СЧСЧ трудностi i ряд iнших моментiв учбовоСЧ дiяльностi, Тому необхiднiсть з формувати у хлопцiв-школярiв контроль i самооцiнку не викликаСФ жодних сумнiвiв. Необхiдно довести до свiдомостi молодшого школяра те, що повторюючи урок самому собi товаришам, батькам, можна переконатися, вивчив ти його чи нi, тобто показати контролюючу функцiю повторення. Необхiдно привчати дитяти весь час, i в процесi роботи, i по СЧСЧ окончании, порiвнювати свою роботу з якимсь зразком. Як зразок для порiвняння може виступати не лише те, що демонстрировал вчитель в класi, але i вiдповiдi кращих учнiв. Чим ранiше зрозумiСФ молодший школяр необхiднiсть постiйного самоконтроля, тим краще. Дуже велику помилку роблять тi батьки, якi беруть функцiю контролю на себе i прагнуть як можна довше утримати СЧСЧ за собою.
На перших порах подiбна допомога буваСФ потрiбна маленькому школяру, але надаючи СЧСЧ, дорослi повиннi весь час памятати, що головна мета полягаСФ ж том, аби всьому цьому постепенно навчити самого дитяти, а не пiдмiняти його як можна довше, до чого часто прагнуть батьки. У подiбнiй ситуацiСЧ дитя не вiдчуваСФ вiдповiдальностi за погано виконане завдання.
Таким чином, допомогти дитятi з перших днiв навчання опанувати контроль, показати, що це таке, як вiн здiйснюСФться, i поступово привчити його самого контролювати i оценивать своСЧ дiСЧ - ось завдання, яке встаСФ перед взрослими. До свiдомостi дитяти необхiдно довести, що само по собi первинне розумiння ще не забезпечуСФ упевненоСЧ вiдповiдi, коли його викликають на уроцi. Необхiдно обернути особливе внимание на те, аби у школяра постiйно складалися досить мiцнi, стiйкi i обСФктивнi критерiСЧ оцiнки самого себе i своСЧх знань.
Результати психологiчних дослiджень свiдчать про те, що первинна оцiнка дитям своСЧх особових якостей, вчинкiв СФ простим вiддзеркаленням тiСФСЧ оцiнки, яку дають цiй дiяльностi i цим якостям вихователi, вчителi, батьки. Тому цю стадiю в розвитку самооцiнки вважають "передсамооцiнкою".
Процес же формування справжньоСЧ самооцiнки включаСФ, за даними цих дослiджень, два етапи:
1) самооцiнка пiддаСФться зовнiшнiм дiям;
2) у сферу самооцiнки включаСФться його внутрiшнiй стан, особовi якостi.
Матерiали психiчних дослiджень показують, що засвоСФння що вчаться вимог, якi повиннi задовольняти СЧх учбову дiяльнiсть, здiйснюються опосередковано, через оцiнку результатiв цiСФСЧ дiяльностi вчителем.
Психологiчнi дослiдження i спостереження свiдчать про те, що на процес формування самооцiнки що вчиться вирiшальний вплив робить оцiнка СЧх учбовоСЧ дiяльностi i поведiнка вчителiв.
У багатьох роботах [11, 3, 7, 10, 43, 66] пiдкреслюСФться, що оцiнка знань що вчаться вчителем сприяСФ СЧх просуванню, маСФ повчальний, виховуючий характер. Проте iснуСФ проблема у дослiдних педагогiв, умiло що користуються пятибалльной оцiнною системою, оцiнка якостi виконуваних що вчаться учбових робiт. Спецiально проведенi спостереження показують, що серед багатьох причин прикрого "топтання на мiii" чималу роль граСФ невiдома вчителевi оцiнна дiяльнiсть самих учнiв.
Результати цих спостережень показують, що школярi ведуть оцiнку своСЧх знань паралельно, але не погоджено з вчителем.
Частина оцiнок переноситься дитям на самого себе це оцiнки поведiнки i якостей особи. Найiнтенсивнiше розвиваСФться у дитяти-першокласника оцiнка у виконаннi учбових завдань. Це природно, оскiльки йому щодня i стосовно рiзних занять доводиться чути оцiнки педагогiв. При цьому виявляСФться така закономiрнiсть: спершу у дитяти формуються критерiСЧ оцiнки i СЧх вживання по вiдношенню до iнших, а потiм далеко не в повнiй формi по вiдношенню до себе.
В ходi учбово-виховного процесу у школярiв поступово зростаСФ критичнiсть, вимогливiсть до себе. Першокласники переважно позитивно оцiнюють свою учбову дiяльнiсть, а невдачi повязують лише з обСФктивними обставинами. Другокласники i особливо третьокласники вiдносяться до себе вже критичнiше, роблячи предметом оцiнки не лише хорошi, але i поганi вчинки, не лише успiхи, але i невдачi в ученнi.
Поступово зростаСФ i самостiйнiсть самооцiнок. Якщо самооцiнки першокласникiв майже повнiстю залежать вiд оцiнок СЧх поведiнки i результатiв дiяльностi вчителем, батьками, то учнi других i третiх класiв оцiнюють досягнення самостiйнiше, роблячи, як ми вже говорили, предметом критичноСЧ оцiнки i оцiнну дiяльнiсть самого вчителя (чи завжди в?/p>