Вплив успiшностi в навчаннi на формування самооцiнки учня
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?о поглядiв i iнтересiв, на формування його особи. Цi реакцiСЧ можуть бути рiзноСЧ глибини i сили, рiзноСЧ тривалостi.
Так, ролi самооцiнки у формуваннi упевненостi i невпевненостi школяра в своСЧх знаннях i в своСЧх силах присвячена робота Е.А.СеребряковоСЧ [46, с. 117]. Автор показала, що залежно вiд характеру саммоценки (СЧСЧ адекватностi, стiйкостi) у школяра виникаСФ упевненiсть в собi, невпевненiсть або самовпевненiсть, тобто певнi риси вдачi. В результатi дослiдження авторовi удалося виявити цiлий ряд умов формування самооцiнки: роль, функцiя i мiiе в цьому процесi оцiнки iншими людьми дiяльностi дитяти, значення оцiнки самим дитям результатiв власноСЧ дiяльностi. Е.А.Серебрякова також зробила вивiд про те, що самооцiнка, що закрiпилася i стала рисою вдачi не обмежуСФться рамками однiй якiй-небудь дiяльностi, а поширюСФться i на iншi види дiяльностi. З цiлого ряду дослiджень виходить, що важливим чинником формування особи дитяти СФ оцiнка його довколишнiми дорослими. Емоцiйне самопочуття дитяти залежить вiд того, якi взаСФмини склалися у нього з довколишнiми людьми, чи вiдповiдаСФ вiн вимогам, якi йому предявляються, iнакше кажучи, вiд того, наскiльки задовольняСФться потреба дитяти в позитивнiй оцiнцi. Разом з цим дуже рано у дiтей виникаСФ самооцiнка, тобто здатнiсть оцiнювати своСЧ якостi i умiння, якi, у свою чергу, починають визначати його поведiнку. З вiком самооцiнка як мотив поведiнки i дiяльностi починають грати все велику роль в життi дитяти i у формуваннi його особи. Вона стаСФ усе бiльш стiйкою освiтою. На певному етапi розвитку потреба в збереженнi самооцiнки, що склалася, може стати не менше, а iнколи, навiть значимiшою, нiж потреба оцiнки тих, що оточують.
Оскiльки на певному етапi у дiтей складаСФться вiдносно стiйка самооцiнка i заснований на нiй рiвень домагань, це веде до виникнення новоСЧ потреби бути не лише на рiвнi вимог тих, що оточують, як на рiвнi власних вимог до себе. Засвоюючи вимоги тих, що оточують, виробляючи власну оцiнку того, що оточуСФ i самооцiнку, дiти поступово емансипуються вiд безпосереднього впливу ситуацiСЧ. Головною стимул-реакцiСФю СЧх психiчного розвитку з вiком стаСФ не лише прагнення дiстати схвалення тих, що оточують, але i потреба виконувати власну вимогу до себе i бути на рiвнi тих завдань, якi вони самi перед собою ставлять.
1.2 Проблеми самооцiнки школяра
Проблема виникнення i розвитку самооцiнки СФ однiй з центральних проблем становлення особи дитяти. Самооцiнка це необхiдний компонент розвитку самосвiдомостi, тобто усвiдомлення людиною самого себе, своСЧх фiзичних сил, розумових здiбностей, вчинкiв, мотивiв i цiлей своСФСЧ поведiнки, свого вiдношення до тих, що оточують, до iнших людей i самому собi.
Л.С.Виготський передбачав, що саме в семирiчному вiцi починаСФ складатися самооцiнка узагальнене тобто стiйке, внеситуативное i, в той же час, диференцiйоване вiдношення дитяти до себе. Самооцiнка опосередкуСФ вiдношення дитяти до самого собi, iнтегруСФ досвiд його дiяльностi, спiлкування з iншими людьми. Ця найважливiша особова iнстанцiя, що дозволяСФ контролювати власну дiяльнiсть з точки зору нормативних критерiСЧв, будувати соСЧ цiлiсну поведiнку вiдповiдно до соцiальних норм.
Р.Бернс [8], аналiзуючи велике число дослiджень американських авторiв, вiдзначаСФ, що на межi дошкiльного i молодшого шкiльного вiку вiдбуваСФться якiсний стрибок в розвитку самооцiнки. Проте розширювальне тлумачення цього поняття позбавляСФ виводи конкретностi, не дозволяСФ досить охарактеризувати змiни, що вiдбуваються.
Досить очевидний, що оцiнка себе не iснуСФ iзольовано вiд уявлення про самi оцiнюванi якостi. Тому, самооцiнку слiд розглядати в аспектi загального уявлення про себе. Згiдно наявним в науцi даним до складу змiстовних уявлень субСФкта про те, який вiн, не входять цiннiсно-нейтральнi якостi, позбавленi для субСФкта особового сенсу. Цi якостi надiляються субСФктом високою позитивною або негативною цiннiстю.
Проведене Ельконiним i його групою експериментальне дослiдження спиралося на наступнi гiпотези:
1) Раннiй "Образ Я" зявляСФться у звязку з "кризою семи рокiв" оскiльки до цього вiку визрiвають когнiтивнi передумови для його формування. Саме у цьому вiцi дитя вiдходжуСФ вiд безпосереднього злитого вiдчуття себе. Його стосунки з самим собою опосередкують.
2) Раннiй "Образ Я" носить той, що швидше передбачаСФ, чим констатуючий i вiрогiднiше цiннiсно-заданий, чим пiзнавальний характер.
У перебiгу навчального року у дiтей вiдбуваСФться формування самооцiнки. Деяка ситуативна самооцiнка, не повязана iз змiстовним уявленням про себе, зявляСФться ранiше, нiж "я-концепцiя". Проте, самооцiнка стаСФ значно стiйкiшою i внеситуативной саме тодi, коли вона звязуСФться з "я-концепцiСФю", при цьому содеражательние розбiжностi мiж ними не виявляються. Пiд час навчального року "Образ Я" збiльшуСФться в два рази.
Молодшому школяру в учбовiй дiяльностi необхiдне умiння ставити цiлi i контролювати свою поведiнку, управляти собою. Аби управляти собою, необхiднi знання про себе, оцiнка себе. Процес формування самоконтролю залежить вiд рiвня розвитку самооцiнки. Молодшi школярi можуть здiйснювати самоконтроль лише пiд керiвництвом дорослого i за участю однолiткiв. Уявлення про себе основа самооцiнки молодших школярiв. Самосвiдомiсть дитяти здiйснюСФться в учбовiй дiяльностi.
Неоднозначнi критерiСЧ самооцiнки. РЖндивiд оцiнюСФ себе двома шляхами: ) шляхом зiс