Вплив успiшностi в навчаннi на формування самооцiнки учня
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?н прав, чи обСФктивний).
Впродовж шкiльного навчання, вже в межах початкових класiв, сенс вiдмiтки для дитяти iстотно мiняСФться; при цьому вiн знаходиться в прямому звязку з мотивами учення, з вимогами, якi сам школяр до себе предявляСФ. Вiдношення дитяти до оцiнки його досягнень все бiльше i бiльше звязуСФться з потребою мати можливо достовiрнiше представление про саме собi.
Вплив оцiнок вчителя на формування особи дитяти, на його вiдношення до себе, до iнших i iнших до нього важко переоцiнити.
Система оцiнок, яка в учбово-виховному процесi служить головним засобом дiСЧ вчителя на учнях, СФ, таким чином, набагато складнiшим, потужнiшим i тоншим знаряддям, нiж це зазвичай передбачаСФться.
Використовуючи ту або iншу мiру дiСЧ, вихователь, за твердженням К.Д. Ушинського, повинен уявити собi СЧСЧ психологiчну основу, тобто дiяти не услiпу, а знати, на що вона розрахована i чого вiн вiд неСЧ чекаСФ.
Оцiннi бали, якi виставляСФ вчитель, повиннi безумовно вiдповiдати дiйсним знанням дiтей. Проте педагогiчний досвiд показуСФ, що в оцiнцi знань що вчаться потрiбний великий такт. Поважно не лише, яку оцiнку поставив вчитель учневi, але i те, що вiн при цьому сказав. Дитя повинне знати, чого чекаСФ вiд нього вчитель наступного разу. Не слiд захвалювати хороших учнiв, особливо тих дiтей, якi досягають високих результатiв, але без особливих зусиль. Зате потрiбно заохочувати в тiй або iншiй формi щонайменше просування в ученнi хоча i слабкого, але працелюбного, старанного дитяти.
Головне, що повинне визначати вiдношення кожного вчителя до кожного учня (незалежно вiд рiвня його знань i iндивiдуальних психологiчних особливостей), - це глибока вiра в зростаючу людину, в його можливостi.
1.3 Вплив соцiальних факторiв на самооцiнку учнiв
Дошкiльник стаСФ школярем, змiнюСФться його внутрiшня позицiя, самосприйняття, режим, устрiй життя, погляди, цiнностi, мотиви. Це знаходить своСФ вiдображення в Я - концепцiСЧ дитини. Поряд з цим на формування самооцiнки школяра мають вплив такi фактори: позицiя батькiв, вчителiв, однокласникiв, друзiв, соцiального оточення.
З самого народження, навiть до того, людина стаСФ обСФктом ставлення до себе iнших людей, перш за все батькiв. Ставлення до дитини навколишнiх передуСФ СЧСЧ самовiдношенню, усвiдомлення СЧСЧ iншими людьми - СЧСЧ самоусвiдомленню.
В процесi життя i взаСФмодiСЧ з оточуючими дитина засвоюСФ значущi для неСЧ точки зору iнших дюдей i, присвоюючи СЧх, формуСФ самосвiдомiсть.
Великий вплив на формування самооцiнки дитини маСФ поведiнка батькiв: надмiрна любов та увага можуть викликати патологiчне самоспостереження та iпохондрiю у дитини; вседозволенiсть, надмiрна турботливiсть маСФ безпосереднСФ вiдношення до виникнення неврозiв у дiтей.
Ставлення до дитини, що складаСФться у батькiв, передуСФ розвитковi власного образу Я i ставлення до себе. Свiй образ i вiдношення батьки транслюють дитинi або в прямiй словеснiй формi, або в опосередкованiй формi - прикладом своСФСЧ поведiнки. Це вони роблять або свiдомо, з виховною метою, або неусвiдомлено.
Образ i самооцiнка, навiюванi дитинi, можуть бути позитивними (дитинi говориться, що вона добра, вiдповiдальна, розумна, здiбна тощо) та негативними (черства, нездiбна, зла тощо). Часто батьки вдаються ще до одного рiзновиду навiювання - мiстифiкацiСЧ. Мiстифiкацiя - це навiювання батьками того, що СЧм необхiдно, у що вони вiрять. Одна з форм мiстифiкацiСЧ - приписування, якi можуть бути позитивними i негативними.
Звичайно, негативнi судження батькiв про своСЧх дiтей можуть мати пiд собою реальний грунт в поведiнцi або рисах дитини, однак, транслюючись в СЧСЧ свiдомостi, у виглядi називання речей своСЧми iменами, батькiвських вирокiв, цi батькiвськi оцiнки починають визначати самосвiдомiсть дитини зсередини. Дитина або погоджуСФться з цiСФю думкою свiдомо чи неусвiдомлено, або розпочинаСФ боротьбу проти неСЧ.
Прийнятлива, уважна, любляча поведiнка батькiв у стосунках з дитиною породжуСФ позитивне самосприйняття; несприйнятлива, неповажна, байдужа поведiнка веде до несприйняття самого себе, переживання своСФСЧ малоцiнностi i непотрiбностi.
В результатi у дитини формуються певнi установки як до себе, так i до iнших людей. Умови виховання приводять до формування в СЧСЧ самосвiдомостi однiСФСЧ з чотирьох установок:
-я хороший - ти поганий;
-я хороший - ти хороший;
- я поганий - ти поганий;
-я поганий - ти хороший.
РЖснуСФ думка про те, що вже первинно самовiдношення передбачаСФ дiалогiзм - ставлення до себе i його будова не може бути зрозумiлою без ставлення до iншого.
Батькам важливо зайняти правильну позицiю по вiдношенню до успiхiв та невдач дитини. Якщо дитина невпевнена в своСЧх силах та можливостях, важливо пiдбадьорити СЧСЧ, запевнити, що при докладаннi певних зусиль вона лiквiдуСФ свiй неуспiх. А коли зявляються першi пермоги, слiд обовязково СЧх вiдмiтити. Якщо дитина самовпевнена, хвалькувата, необхiдно позитивно оцiнювати СЧСЧ успiхи, вiдмiтити i недолiки.
Батькам не потрiбно повязувати окремий вчинок з загальною оцiнкою особистостi дитини. Наприклад, якщо дитина сказала неправду, не можна говорити, що вона брехлива. Негативнi вислови батькiв про своСЧх дiтей закрiплюються в свiдомостi i трансформують самооцiнку. Тому роль сiмейного виховання дуже важлива у формуваннi самооцiнки. Адже уявлення про себе складаСФться задовго до того, як дитина прийшла до школи.
Значна залежнiсть самооцiнки дитини вiд того, наскiльки дружна i згуртована у неСЧ сiмя. Д?/p>