Вплив успiшностi в навчаннi на формування самооцiнки учня
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?алiз результатiв дослiдження
Самооцiнка двох груп дiтей (успiшних i неуспiшних), пiсля проведення роботи по пiдвищенню самооцiнки.
Табл.3.5
Самооцiнка ГрупиВисокаСередняНизькаК-ть дiтей%К-ть дiтей%К-ть дiтей%Успiшнi дiти 318702%Неуспiшнi дiти0031882%
Так само можна говорити i про успiшнiсть. У успiшних дiтей успiшнiсть виросла по вiдношенню з початком коректувальноСЧ роботи. Данi приведенi в таблицi № 6.
Якщо порiвнювати результати в неуспiшних дiтей до початку коректувальноСЧ роботи i пiсля, то можна вiдзначити, що успiшнiсть покращала лише небагато, на вiдмiну вiд експериментальноСЧ. Порiвняльнi результати експериментальноСЧ групи, пiсля проведення роботи по пiдвищенню самооцiнки.
Порiвнюючи результати експериментальноСЧ i контрольноСЧ груп, ми бачимо, що, працюючи над пiдвищенням самооцiнки що вчаться, ми змогли добитися полiпшення СЧх успiшностi. Частина що вчаться з групи "В" перейшли в групу "А", що склало 18%, а спочатку було 0%, число учнiв групи "D" зменшилося на 17,5%, в той час, як до контрольноСЧ групи змiнилася лише кiлькiсть учнiв в групах "С" i "D": збiльшилося число учнiв в групi "С" i зменшилося в групi "D" - 35,5% i 23,5% вiдповiдно.
Як ми бачимо, з вищевикладеного матерiалу, пiсля проведення коректувальноСЧ роботи над пiдвищенням самооцiнки що вчаться змiнилися первиннi данi по самооцiнцi i вiдповiдно успiшностi.
Отже, вплив успiшностi молодших школярiв на СЧх самооцiнку iснуСФ поза сумнiвом. Дiти, якi випробовують значну скруту в засвоСФннi програмного матерiалу, отримують найчастiше негативнi оцiнки. Школяр зупиняСФться на якомусь етапi навчання, коли виявляСФться певна розбiжнiсть тим часом, що ось його вимагають, i тим, що геть в змозi виконати. На початковому етапi вiдставання розбiжнiсть недостатньо усвiдомлюСФться, а головне, не приймаСФться молодшим школярем: бiльшiсть неуспiшних дiтей 1 i 2 класiв переоцiнюють результати своСФСЧ учбовоСЧ дiяльностi. До 4 класу вже выявляСФться значний контингент вiдстаючих дiтей з заниженою самооцiнкою. Той, який часто терпить невдачу, чекаСФ i в подальшому невдачу, i навпаки, успiх в попереднiй учбовiй дiяльностi привертаСФ до чекання успiху надалi. Переважання в учбовiй дiяльностi у вiдстаючих дiтей неуспiху над успiхом, постiйно пiдкрiплюване низькими оцiнками СЧх роботи вчителем, веде до наростання у них невпевненостi у себе i вiдчуття неповноцiнностi.
Органiзовуючи учбово-виховну роботу вчитель повинен свiдомо i цiлеспрямовано формувати самооцiнку молодших школярiв.
Оцiнка повинна служити головною метою стимулювати i направляти учбово-пiзнавальну дiяльнiсть школяра. Вчитель повинен давати змiстовну оцiнку роботi учня. Досконалим процес учбово-пiзнавальноСЧ дiяльностi буде лише тодi, коли оцiнка не завершуСФ його, а супроводжуСФ на всiх рiвнях. У учбовiй дiяльностi необхiдно порiвнювати дiтей, якi володiють приблизно однаковими здiбностями, але досягають в учбовiй дiяльностi рiзних результатiв через рiзне вiдношення до навчання. Необхiдно використовувати взаСФмне рецензування, при цьому вiдзначати достоСЧнства i недолiки, висловлюючи думки про оцiнку. Пiсля рецензування робота повертаСФться авторовi i учнi самостiйно аналiзують свою роботу. Необхiдно включати ситуацiСЧ, що актуалiзують самооцiнку дитяти, ставлять перед ним завдання усвiдомлення особливостi своСФСЧ роботи, СЧСЧ сильних i слабких сторiн i сприяючих обращенности дитяти на власнi способи дiСЧ.
Необхiдно вводити зошити "МоСФ навчання", в яких учнi за спецiальною схемою роблять записи, аналiзуючи i оцiнюючи свою роботу на уроцi, визначаючи мiру засвоСФння матерiалу, мiру його складностi, видiляючи найбiльш важкi моменти роботи. Необхiдно пропонувати дiтям самостiйно оцiнювати класнi i домашнi завдання до того як вiддати на перевiрку вчителевi, пiсля того, як роботи перевiрив i оцiнив вчитель, необхiдно обговорювати випадки неспiвпадання оцiнок. Зясувати пiдстави на яких будують самооцiнку дiти i показники по яких оцiнюСФ вчитель.
Порiвнюючи результати успiшних i неуспiшних груп дiтей, ми бачимо, що, працюючи над пiдвищенням самооцiнки учнiв, ми змогли добитися полiпшення СЧх успiшностi.
За результатами даноСЧ роботи можна зробити наступнi виводи:
1.Висунута в роботi гiпотеза про iснування взаСФмозвязку мiж самооцiнкою i рiвнем успiшностi пiдлiткiв пiдтвердилася.
2.Успiшнiсть учнiв в школi залежить вiд СЧх самооцiнки.
3.3 РекомендацiСЧ щодо формування самооцiнки учнiв для вчителiв та батькiв
Оцiнка своСЧх можливостей i перспектив спочатку складаСФться на основi оцiнок i ставлення батькiв. Надалi дитина, сама того не усвiдомлюючи. дiСФ вiдповiдно до батькiвських прогнозiв. Наприклад, твердження батька: "З тебе нiчого путнього не вийде!" може запрограмувати дитину на поразку в життi. Висока самооцiнка сприяСФ особисгiсному зростанню, самоствердженню дитини. Занижена або завищена заважаСФ розкриттю iндивiдуальностi, сприяСФ формуванню комплексiв (неповноцiнностi, переваги).
У сiмях, в яких позитивно оцiнюють особистiсть дитини, виявляють вiру в СЧСЧ можливостi, звертають увагу на досягнення, не перебiльшуючи СЧх при цьому, поважають СЧСЧ думку, надають пiдтримку, у неСЧ формуСФться висока самооцiнка. Рiвень домагань такоСЧ дитини, те, на що вона претендуСФ в життi, те, чого прагне досягнути, вiдповiдаСФ СЧСЧ можливостям. У майбутньому вона зможе ставити перед собою конкретнi завдання i виконувати СЧх.
Дитина iз заниженою са?/p>