Вплив успiшностi в навчаннi на формування самооцiнки учня
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
СФ на тому, що вище за критику, i отже, може рахувати себе "краще" за тих, хто не вписуСФться в його критерiСЧ досконалостi.
Висновки
Проаналiзувавши матерiали дослiдження можна зробити наступнi висновки:
Тривала неуспiшнiсть формуСФ у школяра моральну й психологiчну травму, породжуСФ невпевненiсть у власних силах. Вченими видiляються три показники, на основi яких можуть бути розглянутi розбiжностi у поведiнцi дiтей одного вiку й особливостi СЧхньоСЧ успiшностi в навчаннi: а) ставлення до навчання; б) органiзацiя навчальноСЧ роботи; в) засвоСФння знань i навичок. Цi показники можуть по-рiзному виявлятися у дiтей з однаковою успiшнiстю, тому що не може бути однозначних звязкiв мiж рiвнем успiшностi в навчаннi й ставленням до навчання.
Таким чином, аналiз психолого-педагогiчних дослiджень, якi присвяченi психологiчним проблемам успiшностi навчання, доводять, що на шляху до вирiшення цих проблем зроблено чимало. Однак ще виникаСФ багато питань про причини, що викликають труднощi в навчаннi. Практикам (педагогам, психологам) слiд здiйснювати поглиблене вивчення особливостей особистостi школяра, аналiзувати, якi фактори допомагають йому уникати труднощiв у навчаннi i сприяють успiшному оволодiнню знаннями.
У практицi шкiльного життя вчителевi на кожному кроцi доводиться мати справу з негативними емоцiйними реакцiями учнiв на оцiнки, зауваження, вимоги, труднощi у навчальнiй роботi. Часто вчитель не розумiСФ етiологiСЧ цих реакцiй, а вони СФ показником певного неблагополуччя у вихованнi дитини. Цi реакцiСЧ можуть бути рiзноСЧ глибини, сили й тривалостi. РеакцiСЧ учнiв визначаються не тiльки обСФктивною справедливiстю або несправедливiстю дiй учителя, а й внутрiшнiми психiчними особливостями учня, повязаними з його самооцiнкою i ставленням до себе.
Ми робимо висновок, що самооцiнка, яка закрiпилася i стала рисою характеру, не обмежуСФться рамками однiСФСЧ будь-якоСЧ дiяльностi, а поширюСФться й на iншi види. Аналiз ряду дослiджень даСФ змогу зазначити, що важливим фактором у формуваннi особистостi дитини СФ оцiнювання СЧСЧ дiяльностi дорослими людьми. Емоцiйне самопочуття дитини залежить вiд того, якi стосунки склалися у нього з оточуючими його людьми. Дуже важливим для дитини СФ налагодження мiжособистiсних вiдносин iз вчительем (вчитель i учень СФ рiвноправними субСФктами). Така взаСФмодiя спонукаСФ до творчостi учнiв i вчительа, робить навчання цiкавим та ефективним. При цьому пiзнавальна активнiсть учнiв СФ максимальною, в результатi такоСЧ дiяльностi дитина здатна до самооцiнки.
Педагогiчна практика показуСФ, що деякi вчителi не завжди усвiдомлюють роль своСЧх оцiнних думок у формуваннi самооцiнки молодших школярiв одного з найважливiших засобiв дiСЧ на розвиток особи, тому вдосконалення оцiнноСЧ дiяльностi вчителя, вивчення СЧСЧ механiзмiв СФ одним з резервiв пiдвищення ефективностi виховноСЧ роботи, пiдвищення суспiльноСЧ активностi юних громадян.
Оцiнна дiяльнiсть вчителя зазвичай здiйснюСФться у формi вiдмiток в журналi i у вербальнiй формi. Мiж цими двома формами оцiнок СФ iстотна вiдмiннiсть. Оцiнка, яку вчитель ставить в журнал, СФ офiцiйним документом. Тому вчитель ставить СЧСЧ на основi спецiальний розроблених критерiСЧв i вимог суспiльства. До вербальних же оцiнних думок вчителя суспiльство предявляСФ лише загальнi, принциповi вимоги, не контрольованi строгими показниками, вони повиннi вiдповiдати гуманiстичним тенденцiям народноСЧ освiти, сприяти розвитку учнiв. Тому вербальна оцiнка не менш вiдповiдальна для вчителя, чим оцiнка в журналi. Вона дозволяСФ педагоговi враховувати ситуацiю, що склалася, пiдкреслювати стараннiсть учнiв, яким важко даСФться навчання, i навпаки, виражати засудження здатних, але ледачих з них.
Як правило, самооцiнка молодшим школярем своСФСЧ учбовоСЧ дiяльностi орiСФнтована на оцiнки, виставленi в журнал, оскiльки вони СФ пiдставою для соцiального контролю i санкцiй. Проте вербальна оцiнка може грати домiнуючу роль у формуваннi самооцiнки учня, якщо педагог умiСФ правильно нею користуватися. Це звязано i з тим, що вона бiльш лабильна, емоцiйно забарвлена, а отже, бiльш дохiдлива до розуму i серця пiдлiтка.
Зi вступом до школи в життя дитяти починаСФться нова смуга; провiдною формою його дiяльностi стаСФ учбова дiяльнiсть з СЧСЧ особливим режимом, особливими вимогами до його нервово-психiчноСЧ органiзацiСЧ i особових якостей. Результати цiСФСЧ дiяльностi оцiнюються особливими балами.
Проаналiзувавши результати по дiагностичних методиках, данi яких представленi вище, можна зробити наступнi висновки. Отриманi результати суперечать описуваним в лiтературi закономiрностям. По наших результатах успiшнiсть навчання не впливаСФ на самооцiнку молодшого школяра, i означаСФ гiпотеза пiдтвердилася частково. Самооцiнка неуспiшних i успiшних в учбовiй дiяльностi дiтей не вiдрiзняСФться, тобто, немаСФ значимих вiдмiнностей в рiвнi самооцiнки цих дiтей.
На першому етапi, ми вивчили рiвнi самооцiнки дiтей по методицi Дембо-Рубiнштейна. Розумовi здiбностi вище неуспiшних дiтей. А ось загальна самооцiнка у успiшних дiтей.
Далi, ми вивчили особовi властивостi, що впливають на самооцiнку, за допомогою методики "особовий диференцiал". Бачимо, що показник активностi практично не вiдрiзняСФться в двох груп дiтей. Чинник сили вище у успiшних дiтей, це говорить про упевненiсть в собi таких дiтей.
Потiм порiвняли успiшнiсть дiтей за експертною оцiнкою (оцiнка класного керiвника) i показники iнтел