Вплив успiшностi в навчаннi на формування самооцiнки учня
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?и поширюСФмо хворобу на тих, хто дивиться на нас як на лiдерiв або як на джерело натхнення. Люди iнтуСЧтивно вiдчувають недолiк вiдчуття власноСЧ гiдностi i неминуче починають переймати частину тих якостей, якi вони з нами повязують. Я давав поради сотням людей, що страждали вiдсутнiстю упевненостi в собi i, як наслiдок, нездiбним успiшно орiСФнтуватися в життСФвих ситуацiях. Кожен з них був результатом наявностi низькоСЧ самооцiнки, що розвинулася удома, в школi i пiд впливом негативного релiгiйного виховання.
Низька самооцiнка маСФ багато форм i проявiв. Вони можуть бути описанi як засоби i звички, якi ми виробляСФмо для того, щоб вислизнути вiд вимог повсякденного життя. Це алiбi, що дозволяСФ нам тимчасово уникнути зустрiчi з реальнiстю. Згубна сила наших пристрастей прямо повязана з вiдчуттям неповноцiнностi i страхом перед самим собою. Ми прикриваСФмося своСЧм алiбi, маскуючи низьку самооцiнку, яку не хочемо показувати таким, що оточуСФ.
Основнi схильностi людини, що володiСФ низькою самооцiнкою
Скарги i звинувачення. Ми звинувачуСФмо iнших i скаржимося на них, оскiльки вiдмовляСФмося прийняти той факт, що ми самi вiдповiдальнi за все, що з нами вiдбуваСФться. Набагато легко перекласти провину на когось iншого, чим сказати "це моя проблема" або "це я повинен змiнитися". Людина, в якоСЧ увiйшло до звички скаржитися i винити iнших в своСЧх невдачах, вiдчуваСФ себе неповноцiнним i намагаСФться укрiпити своСФ положення, принижуючи iнших.
Пошуки винного. Ми вважаСФмо iнших людей винними в тому, що вони не приймають нашу систему цiнностей або не погоджуються з нею. Ми компенсуСФмо своСФ вiдчуття неповноцiнностi, намагаючись представити себе правими, а СЧх неправими. Вiдмiтьте, як часто ми звинувачуСФмо людей за те, що нам не подобаСФться в нас самих. Засуджуючи СЧх вчинки, ми, по сутi, говоримо: "Я не подобаюся собi, коли таке роблю, тому не можу допустити, аби подiбна поведiнка зiйшла з рук тобi". Ми прагнемо засуджувати в тих, що оточують саме тi слабкостi i помилки, в яких найбiльш повиннi самi, це психологiчна iстина.
Потреба в увазi i схваленнi. Багато людей випробовують пристрасну потребу в увазi i схваленнi. Вони не здатнi зрозумiти i оцiнити себе як гiдних i повноцiнних iндивiдуумiв. Це наводить до постiйноСЧ необхiдностi чути, що з ними "все гаразд" i що СЧх цiнують i розумiють.
Вiдсутнiсть близьких друзiв. У людей з низькою самооцiнкою, як правило, немаСФ близьких друзiв. Пита неприязнь до себе, вони стають або "одинаками", що живуть окремо вiд останнiх, або дотримуються протилежноСЧ схеми поведiнки истановятся агресивними i напористими, критичними i вимогливими. Нi та, нi iнша риса не сприяСФ дружнiм взаСФминам.
Агресивна потреба перемагати. Якщо ми одержимi бажанням завжди перемагати або бути правими, то зазвичай страждаСФмо вiд вiдчайдушноСЧ потреби доводити це таким, що всiм оточуСФ. Ми намагаСФмося виставити на перший план своСЧ досягнення. Спонука, рушiйна нами, отримати визнання i схвалення iнших людей. Мета, таким чином, полягаСФ в тому, аби "бути краще" сусiда.
Надмiрне потурання собi. Люди, що випробовують неприязнь до себе, не можуть жити в свiтi з собою i зазвичай намагаються задовольнити своСЧ потреби, пiдмiняючи орiСФнтири. Вiдчуваючи себе обдiленими i ображеними, вони прагнуть до духовного i фiзичного "опiуму", що притуплюСФ бiль. Вони переСЧдають, вживають наркотики, пють або надмiрно багато палять, отримуючи тимчасове фiзичне задоволення, що притуплюСФ СЧх емоцiйнi муки i вiдчайдушну потребу в самоодобрении. Надмiрне потурання собi компенсуСФ вiдчуття самоотрицания. Таке самоотношение тимчасово зволiкаСФ зустрiч з реальнiстю i зростаючою потребою в змiнах.
Депресiя. Ми впадаСФмо в депресiю, коли повнiстю розчаровуСФмося в собi i в своСЧй здатностi досягти того, чого хочемо вiд життя. Ми вiдчуваСФмо себе неповноцiнними i негiдними, не зробивши справ, якi повиннi були зробити, на власну думку або на думку iнших людей. Крах життСФвих планiв i постiйне занепокоСФння за виправдання своСЧх чекань i чекань що оточують наводять нас до украй низького рiвня самооцiнки.
Розлучення. Багато розлучень СФ безпосереднiм результатом низькоСЧ самооцiнки одного або обох партнерiв. Найчастiше розпадаються тi звязки, де один партнер випробовуСФ постiйну потребу контролювати iншого, домiнувати над ним або неподiльно СЧм володiти. Постiйнi пошуки провини наводять до гiркоти i обурення, що зазвичай накладаСФться на глибокi вiдчуття неповноцiнностi, незахищеностi i вiдчайдушну потребу любити i бути коханим.
Пожадливiсть i егоСЧзм. АлчниСФ i егоСЧстичнi люди переживають всепоглинаюче почуття власноСЧ неповноцiнностi. Вони знаходяться у владi своСЧх потреб i бажань i готовi задовольнити СЧх за будь-яку цiну, аби хоч якось компенсувати вiдсутнiсть власноСЧ гiдностi. У них рiдко знаходиться час або бажання пiклуватися про iнших, навiть про тих людей, якi СЧх люблять.
Таким чином, низька самооцiнка часто супроводиться страхом перед здiйсненням помилок. Сумнiваючись в можливостi виконати те, чого вiд нього чекають iншi, людина зазвичай не робить взагалi нiчого або принаймнi вiдкладаСФ дiю на тривалий термiн. Вiн вiдмовляСФться прийняти рiшення, оскiльки вважаСФ себе нездiбним зробити "правильний" вибiр. РЖнший тип особи з цiСФСЧ категорiСЧ поборник досконалостi. Вiн близький по характеру вищеописаному типовi, але завжди випробовуСФ потребу бути "правим". У основi його поведiнки також лежить глибока невпевненiсть в собi. Вiн наполяга