Вплив успiшностi в навчаннi на формування самооцiнки учня
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ооцiнкою зростаСФ в сiмСЧ, де байдужi до неСЧ, втручаються в СЧСЧ життя тодi, коли виникають проблеми, зокрема з успiшнiстю, а зазвичай мало цiкавляться заняттями i переживанями своСФСЧ дитини. Негативно вiдгукуючись про дитину, акцентуючи увагу на СЧСЧ помилках i поразках, порiвнюючи з iншими, успiшними дiтьми, батьки формують негативне самоспринятя. Дитина з низькою самооцiнкою не претендуСФ на багато що в життi нi в теперiшнiму часi, нi в майбутньому, не ставить перед собою внсокоСЧ мети, оскiльки не впевнена, що зможе СЧСЧ досягнути, постiйно сумнiваСФться у своСЧх можливостях, якi в реальностi вищi нiж вона передбачаСФ. Вiрджинiя Сатир, вiдомий сiмейний психолог; стверджувала, що всi болi людини, СЧСЧ проблеми i навiть злочини - все це результат низькоСЧ самооцiнки, яку люди не змогли нi усвiдомити, нi змiнити.
Завищена самооцiнка формуСФться тодi, коли дитину виховують за принципом кумира сiмСЧ, постiйно похвалюють СЧСЧ, вважають винятковою,чекають вiд неСЧ високих результатiв, орiСФнтують на першiсть в усьому. Виростаючи, така дитина багато чекаСФ вiд життя: популярностi, матерiального достатку. Однак не вмiСФ спiввiдносити своСЧ можливостi з вимогами ситуацiй. Розраховано тiльки ва успiх, вона переживаСФ невдчi як життСФву трагедiю.
Вплив батькiв на становленя особистостi дитини вiдбуваСФться не тiльки прямим, а й опосередкованим способом. Багато хто з психологiв вважаСФ що особистiсть формуСФться шляхом навчання та iдентифiкацiСЧ (оточення) зi значущшими людьми. У нормi дiвчатка iдентифiкують себе з мамою, а хлопчики з татом. Наслiдком iдентифiкацiСЧ СФ iнтроекцiя, тобто "вбирання" в себе цiнностей, установок, рис характеру когось iз батькiв дитина засвоюСФ його способи поведiнки, тобто починаСФ поводитися подiбним чином. Спостерiгаючи за поведiнкою близьких дорослих, дитина вчиться бути чуйною, альтруСЧстичною, чи, навпаки агресивною, злою. Ставлення батькiв до сусiдiв, друзiв, до роботи, грошей фiксуСФться в сферi психiки дитини, чого вона не усвiдомлюСФ, але поступово це стаСФ СЧСЧ ставленням. Система цiнностей i норм поведiнки формуСФться через спостереження й моделювання поведiнки батькiв. Однак не треба вважати, що дитина це "чиста дошка", на якiй пiд впливом соцiуму "пишуться " характеристики особистостi.
Дитина народжуСФться з генетично заданими властивостями, що складають основу СЧСЧ iндивiдуальностi. Базовi властивостi особистостi, якi називають темпераментом, обумовлюють iндивiдуальний спосiб реагування (поведiнки) дитини, особливостi СЧСЧ емоцiйноСЧ сфери.
Подiбно до дерева, особистiсть дитини залежить вiд середовища свого зростання. Звичайно, дiти можуть "рости" i в несприятливих умовах, бо сила життя нездоланна, але при цьому СФ ймовiрнiсть, що зростання СЧх пiде "не в тому напрямi" i особистiсть буде дисгармонiйною.
Життя доводить, що людина нiколи не можете бути краще за свою думку про себе тобто самооцiнки, заснованоСЧ на вiдчуттi згоди з собою. Вона маСФ в основному неусвiдомлений характер i була запрограмована у вашiй пiдсвiдомостi з раннього дитинства.
Позитивна самооцiнка це не лише iнтелектуальне прийняття своСЧх талантiв або досягнень. Це особиста згода з собою. Розвиток позитивноСЧ самооцiнки не егоСЧзм. Ви просто розумiСФте, що СФ iстинно унiкальною i гiдною особою, людиною, якiй не потрiбно приголомшувати iнших своСЧми досягненнями або добробутом. По сутi, людина, що постiйно хвалиться, проявляСФ один з класичних симптомiв негативноСЧ самооцiнки.
З першого погляду багатьом людям начебто властива позитивна самооцiнка. Але це не завжди так. Одна з трагедiй нашого часу полягаСФ в тому, що багато лiдерiв, вчителi, винахiдники, художники люди, що внесли величезний вклад до розвитку людства, страждають вiд низькоСЧ самооцiнки. Деякi з найбiльш шанованих iсторичних осiб ставали наркоманами, алкоголiками або навiть здiйснювали самогубство лише для того, щоб позбавитися вiд свого я", з яким вони не погоджувалися i яке частенько ненавидiли.
Розвиток позитивноСЧ самооцiнки не просто спосiб зробитися щасливою людиною. Це фундамент, на якому повинне будуватися все життя. Якщо ви сподiваСФтеся знайти свободу, то повиннi серйозно пiдiйти до цього завдання, iнакше слiд чекати, що низька самооцiнка з роками ще погiршаСФ, i ви поповните те трагiчно велике число людей, якi зараз сидять удома i жалiють себе. Аби спiввiднести засвоСФне з схемою своСФСЧ поведiнки, поважно знати, як низька самооцiнка розвиваСФться i як виявляСФться в iнших.
Сильним чинником, що визначаСФ виникнення вiдчуття провини в дитинствi, СФ низька самооцiнка у наших батькiв. Це справедливо особливо по вiдношенню до матерi людини, з якою ми зазвичай проводимо роки, що найбiльш запамятовуються. Оскiльки бiльшiсть дорослих дiють, керуючись помилковими принципами, цiнностями i переконаннями, все це передаСФться дiтям, немов заразлива хвороба, через поведiнку i реакцiСЧ. Якщо батьки вважають себе в якому б то не було сенсi неповноцiнним i пiдпорядкованим iншим, то дiти вiдчувають себе негiдними верб результатi виявляються нездiбними впоратися з простими проблемами будинку або в школi. По сутi, помилковi думки батькiв стають "фактами" досвiду дiтей. Нижчеописане допоможе вам зрозумiти, як це вiдбуваСФться.
Коли людина народжуСФться народжуСФться, розмiр мозку не перевищуСФ однiСФСЧ восьмоСЧ мозку дорослоСЧ людини. До вiсiмнадцяти мiсяцiв ця рiзниця скорочуСФться до однiСФСЧ другоСЧ, а в пятирiчному вiцi розмiр мозку дитяти складаСФ пять шостих мозку дорослоСЧ людини. Це ?/p>