Вiдповiдальнiсть за завдану шкоду за цивiльним законодавством
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?них осiб? Всi суперечки про те, чи iснуСФ моральна немайнова шкода юридичних осiб починаються iз визначення понять. Так, словник iноземних слiв визначаСФ категорiю моралi як моральнiсть, сукупнiсть норм та принципiв поведiнки людей по вiдношенню до суспiльства та iнших людей, як одну з форм суспiльноi свiдомостi. А отже, яка може бути мораль у юридичноi особи?
Саме тому анi битовий здоровий глузд, анi загальноприйняте визначення моралi, з точки зору О.Волочай, содиректора Мiжрегiональноi Консультацiйноi групи, не можуть дати вiдповiдь на поставлене запитання, оскiльки в подiбних суперечках забуваСФться, що категорiя моральноi шкоди носить юридичний характер, а не моральне. Просто законодавець маСФ справу iз невдалим термiном, оскiльки термiн тАЬморальна шкодатАЭ викликаСФ в першу чергу нравоповчальнi, а не правовi асоцiацii. Це зайвий раз доводить те, що вже зазначалось ранiше: бiльш доречним та вдалим СФ термiн немайновоi шкоди [55].
На жаль, сучасне законодавство, як i попереднСФ, не мiстить бiльш менш повного перелiку випадкiв, коли юридична особа може вважати, що iй нанесено моральноi шкоди. Законодавець говорить про два випадки : розповсюдження, в тоvу числi через ЗМРЖ, даних, якi порочать дiлову репутацiю чи заподiюють шкоди юридичнiй особi. Також моральна шкода юридичнiй особi може бути заподiяна через порушення авторського чи сумiжних прав.
Отже, Украiна у своiй подальшiй СФвропеiзацii подолала ще одну химеру моральну шкоду, яка для нас все ще залишаСФться тАЬневиданной зверушкойтАЭ, а для всього iншого цивiлiзованого свiту вже давно СФ джерелом встановлення справедливостi. РЖнститут вiдшкодування моральноi шкоди на Украiнi дослiджуСФться, розвиваСФться i поступово удосконалюСФться, що даСФ пiдстави пiдвести деякi пiдсумки. На сьогоднiшнiй день залишилися невирiшеними деякi проблеми, як на законодавчому рiвнi, так i в судовiй практицi.
Отже детальнiше проаналiзуСФмо iнститут моральноi шкоди нашоi краiни. Вище вже зазначалося, що право громадян нашоi держави на вiдшкодування моральноi i матерiальноi шкоди передбачено КонституцiСФю Украiни (1996 року) у статтях 32, 56, 62, 152. КонкретизуСФться це право, як уже вiдзначалося, у дiючому Цивiльному кодексi Украiни, стаття 23 якого говорить, що моральна (немайнова) шкода, заподiяна громадянину чи органiзацii дiяннями iншоi особи, якi порушили iхнi законнi права, вiдшкодовуСФться особою, що заподiяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподiяна не по ii провинi. Моральна шкода вiдшкодовуСФться в грошовiй чи iншiй матерiальнiй формi за рiшенням суду незалежно вiд вiдшкодування майновоi шкоди.
Вперше в Украiнi поняття моральноi шкоди було визначено в Законi Украiни Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть (стаття 1) вiд 16 квiтня 1991 року: Моральна шкода - шкода, заподiяна особистим немайновим правам субСФктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi i який привiв або може привести до збиткiв, що мають матерiальне вираження. Це визначення стосуСФться лише субСФктiв зовнiшньоекономiчноi дiяльностi i викликаСФ принциповi заперечення, тому що в ньому не розкриваСФться сутнiсть моральноi (немайновоi) шкоди [54].
Бiльш загальне, змiстовне i глибоке визначення передбачив Закон Украiни Про охорону працi (стаття 12) вiд 14 жовтня 1992 року, що визначаСФ моральну шкоду потерпiлого як страждання, заподiянi працiвнику унаслiдок фiзичного чи психiчного впливу, що привело до погiршення чи позбавлення можливостей реалiзацii своiх звичок i бажань, погiршення вiдносин з оточуючими людьми, iншi негативнi наслiдки (у новiй редакцii Закону 2002 року дана норма не збереглася).
31 березня 1995 року Пленумом Верховного Суду Украiни була прийнята постанова №,4 Про судову практику в справах про вiдшкодування моральноi (немайновоi) шкоди, у якiй розясняСФться, що пiд моральною шкодою варто розумiти втрати немайнового характеру внаслiдок моральних чи фiзичних страждань, iнших негативних явищ, заподiяних фiзичнiй чи юридичнiй особi протиправними дiями iнших осiб.
В дану постанову були внесенi змiни постановою вiд 25 травня 2001 року № 5. Таким чином, у пунктi 3 зявилося положення про те, що пiд немайновою шкодою, заподiяною юридичнiй особi, варто розумiти втрати немайнового характеру, що виникли в звязку з приниженням ii дiловоi репутацii, зазiханням на фiрмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерцiйноi таСФмницi, а також здiйсненням дiй, спрямованих на зниження престижу чи пiдiрвавши довiру до його дiяльностi.
Для юридичних осiб iнодi захист честi i гiдностi, дiловоi репутацii значить набагато бiльше, нiж вiдшкодування майнових збиткiв. Пленум Верховного Суду Украiни, приймаючи змiни i доповнення до постанови № 4 вiд 31 травня 1995 року, розвязав проблему, що iснувала тривалий час: законодавець не розмежовував поняття моральноi шкоди фiзичних i юридичних осiб.
Причому, залишивши перший i другий абзаци пункту 3 цiСФi постанови без змiн, Пленум доповнив його абзацом 3, який визначив поняття немайновоi шкоди для юридичноi особи. Хоча бiльш логiчно було б виключити словосполучення чи юридичнiй особi з абзацу 1 пункту 3.
До внесення змiн пункт 2 постанови Пленуму передбачав вiдшкодування моральноi шкоди у випадках, передбачених спецiальним законодавством, чим суперечив статтi 440-1 Цивiльного кодексу Украiни (1963 р.) i необТСрунтовано обмежував сферу дii розглянутого iнституту. Навколо цього правового конфлiкту тривалий час проводилися дискусii, i тiл?/p>