Вiдповiдальнiсть за завдану шкоду за цивiльним законодавством
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
Вµноi); порушення обiцянки женитися. Але правова реформа в Англii (Miscelaneous Provisions) 1970 р. визнала позовнi вимоги, що випливають з перерахованих делiктiв, iстотними самi по собi для одержання вiдшкодування за щиросердечнi страждання без обТСрунтування iхнього звязку з фiзичними [53].
РЖснуСФ ще одна група цивiльних правопорушень, мiрою вiдповiдальностi за якi може бути вiдшкодування моральноi шкоди. Шкода тут виявляСФться винятково в щиросердечних стражданнях i переживаннях, i вiдшкодуванню ця шкода пiдлягаСФ навiть у тому випадку, якщо якi-небудь матерiальнi наслiдки вiдсутнi. Це делiкти, що порушують privacy. В принципi, маСФться на увазi приватне життя, але юристи по всьому свiту розходяться в думцi, що ж може бути охоплено цим поняттям. Деякими авторами воно розглядаСФться як право бути одному (right to be alone).
Уперше дане поняття було введено в 1890 р. американськими юристами Самуелем Д. Вареном i Луiсом Д. Брендi, якi основну функцiю цього iнституту бачили в захистi недоторканостi особи i всього того, що допомагаСФ людинi зберегти себе як особистiсть. У даний час американське право, на вiдмiну вiд англiйського, видiляСФ групу можливих делiктiв у сферi privacy. До них можна вiднести: порушення самоти чи права на самiтнiсть, вторгнення в приватнi справи позивача; публiчне викриття фактiв, що можуть бути надбанням тiльки позивача чи вузького кола осiб; присвоСФння iменi позивача i використання його зовнiшностi з метою одержання вигоди; поширення зведень, що показують позивача у фальшивому свiтлi.
Тут основним делiктом, звичайно ж, СФ наклеп (slander and libel), що служить пiдставою для вiдшкодування щиросердечних страждань у чистому виглядi (на вiдмiну вiд англiйськоi правовоi доктрини, що вимагаСФ iхнього поСФднання в позовнiй вимозi з фiзичними стражданнями). Крiм того, американське право, що домоглося найбiльших успiхiв у справi захисту немайнових iнтересiв особистостi шляхом найбiльш ефективного грошового вiдшкодування, на вiдмiну вiд англiйського, передбачаСФ ще i вiдповiдальнiсть за навмисне заподiяння сильного емоцiйного потрясiння (intentionally causing of severe emotional distress) [54].
Що стосуСФться Нiмеччини, то тут проблема вiдшкодування моральноi шкоди вирiшуСФться трохи iнакше, нiж у краiнах звичайного права. З одного боку, нiмецьке законодавство в сферi делiктiв не виробило СФдиного принципу вiдповiдальностi, характерного як для майновоi, так i немайновоi шкоди, як це було зроблено в цивiльних кодексах iнших краiн. Нiмецькi суди розрiзняють i захищають права в сферi так називаного Personlichkeit.
При зверненнi до нiмецького законодавства зясовуСФться, що якщо шкода заподiяна особистостi, а не майну, грошова компенсацiя може бути отримана тiльки у випадках, спецiально обговорених у законi. А закон прямо говорить лише про наступнi випадки: коли, обiцяючи одружитись, вiдповiдач позбавив жiнку невинностi; заподiяння шкоди чи тiлу здоровю; позбавлення волi; спонукання жiнки погрозами, оманою до спiвжиття. Крiм того, нiмецьке цивiльне право маСФ ще одну особливiсть у порiвняннi з системою загального права. В областi делiктноi вiдповiдальностi грошова компенсацiя - не унiверсальний засiб захисту для усiх видiв правопорушень. В якостi основного принципа компенсацii, вiдповiдальностi за шкоду визнано реституцiю, тобто повернення потерпiлоi сторони в положення, яке б вона мала, якби не було правопорушення. А от якщо така реституцiя неможлива чи в результатi реституцii не можливо в повному обсязi компенсувати шкоду, то вiдповiдальна особа повинна компенсувати заподiяний збиток грошима [53].
Цивiльний кодекс Францii не проводить рiзницi мiж матерiальною i моральною шкодою. Наприклад, визначаючи збитки, французький Цивiльний кодекс говорить про вiдшкодування збитку чи утратi взагалi, не обмежуючи тiльки грошовим збитком. На вiдмiну вiд Нiмецького цивiльного уложення, Французький цивiльний кодекс дозволяСФ одержати компенсацiю за моральну шкоду, незалежно вiд того, що послужило причиною його виникнення - порушення договору чи делiкт. Але традицiйно у Францii розмiр вiдшкодування за моральну шкоду менше, нiж у краiнах, де дiСФ Common Law. У сферi дii делiктного права Францii iнститут вiдшкодування моральноi шкоди захищаСФ особистi iнтереси громадян, а саме: право на тiлесну недоторканнiсть, на честь i репутацiю; право на усе, що iндивiдуалiзуСФ особистiсть (сюди входить право на iмя i зображення); право на таСФмницю професiйноi дiяльностi i кореспонденцii; авторськi права; право на вiльне пересування i вибiр професii. Звичайними в судах Францii СФ позови про вiдшкодування моральноi шкоди у випадках приниження жiночоi честi, неправомiрного використання чужого iменi чи псевдонiма, зловживання чужим прiзвищем на виборах, вторгнення в чуже житло, заподiяння шкоди здоровю i т.д. [54].
Отже, чинне украiнське законодавство, що регулюСФ питання, повязанi iз моральною шкодою та ii вiдшкодуванням, ввiбрало в себе положення законодавства багатьох СФвропейських краiн та США. Важливим для будь кого з нас залишаСФться питання про розмiр вiдшкодування. Лiмiтiв не встановлено, але розясненням Вищого Арбiтражного Суду Украiни тАЬПро деякi питання практики вирiшення спорiв, повязаних з вiдшкодуванням моральноi шкодитАЭ, за усiх обставин розмiр вiдшкодування моральноi шкоди не може бути меншим пяти мiнiмальних розмiрiв заробiтноi плати.
Сьогоднi перед юристами Украiни постаСФ ще одне важливе питання, повязане iз проблематикою моральноi шкоди: а чи iснуСФ моральна шкода юриди?/p>