Вiдповiдальнiсть за завдану шкоду за цивiльним законодавством
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?кщо протиправне дiяння здiйснюСФться не з наявностi трудових (службових) правовiдносин, а з цивiльних правовiдносин пiдряду, до уваги береться те, що особа маСФ дiяти за дорученням замовника. Коли протиправне дiяння здiйснюСФться з правовiдносин участi (членства) у пiдприСФмницьких товариствах (ч.3. ст. 1172 ЦК Украiни), 10 необхiдною передумовою СФ здiйснення пiдприСФмницькоi чи iншоi дiяльностi вiд iменi товариства.
Певними особливостями у цьому спецiальному делiктi надiлена шкода, а точнiше шкода, що завдаСФться працiвником внаслiдок виконання ним трудових обовязкiв. РЗi слiд вiдмежовувати вiд шкоди, яку працiвник завдав третiм особам внаслiдок виконання покладених на нього трудових обовязкiв.
По-перше, за шкоду, завдану працiвником, немаСФ пiдстав застосовувати цивiльну делiктну вiдповiдальнiсть. Тут слiд застосовувати норми трудового права щодо вiдшкодування матерiальноi шкоди.
По-друге, коли шкода завдаСФться протиправними дiями працiвника тертiм особам, тодi мають застосовувати правила ч.1 ст. 1172 ЦК Укр
Що стосуСФться причинно-наслiдкового звязку, то у цьому видi делiктних зобовязань вiн може мати складний характер, тобто треба доводити не лише те, що шкода завдана внаслiдок протиправного дiяння, а й те, що це протиправне дiяння було наслiдком неналежного виконання чи невиконання працiвником (службовцем) або iншою особою покладених на нього трудових (службових) чи iнших обовязкiв [51].
Проте найсуттСФвiшою особливiстю цього делiктного зобовязання СФ те, що проходить вiдмежування особи, яка ефективно завдала шкоду, та особи, яка маСФ нести делiктну вiдповiдальнiсть.
Так, безпосереднiм заподiювачем шкоди за ст. 1172 ЦК УКРАРЗНИ вважаСФться:
1. працiвник (службовець);
2. пiдрядник;
3. учасник (член) пiдприСФмницького товариства чи кооперативу.
Однак вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану внаслiдок виконання вiдповiдних обовязкiв, законодавець покладаСФ вiдповiдно на:
1) юридичну або фiзичну особу, при цьому законодавець маСФ насамперед на увазi фiзичну особу пiдприСФмця надiлену правом найму працiвникiв за трудовим договором (контрактом), з якою вiн перебуваСФ у трудових (службових) вiдносинах;
2) замовника за цивiльно-правовим договором пiдряду;
3) пiдприСФмницькi товариства, кооперативи, учасником (членом) яких вiн СФ.
Внаслiдок такоi диференцiацii виникаСФ питання: у чому полягаСФ вина осiб, на яких накладаСФться тягар вiдповiдальностi за завдану шкоду? Слiд вважати, що оскiльки всi дii працiвникiв (службовцiв) та iнших осiб, коли вони вчиняються для виконання певних трудових (службових) та iнших обовязкiв, юридично прирiвнюються до дiй юридичноi, фiзичноi особи та iнших зобовязаних субСФктiв, то й у разi завдання шкоди вони дiють вiд iменi та в iнтересах зазначених роботодавцiв, замовникiв та пiдприСФмницьких товариств i кооперативiв Тому i вина безпосередньо заподiювача шкоди, який перебуваСФ у вiдповiдних вiдносинах з юридичною, фiзичною чи iншою уповноваженою особою, яка передбачена вiдповiдачем, маСФ визнаватися вагою останнiх.
Так, наприклад, коли працiвник дiСФ вiд iменi юридичноi особи, його дii створюють юридичнi наслiдки для юридичноi особи, яка СФ роботодавцем, оскiльки вiн перебуваСФ з нею у трудових вiдносинах i виконуСФ покладенi на нього трудовi обовязки. А це означаСФ, що його вина за завдану шкоду маСФ розглядатись як вина зазначеноi юридичноi особи. Однак у лiтературi висловлюСФться також i iншi думки. Так наприклад, М.М. Агарков вважав, що вина юридичноi особи полягаСФ в неуважностi у виборi працiвника [26]. А iншi взагалi не повязують вину юридичноi особи виною окремого працiвника.
РЖншим важливим аспектом, який слiд враховувати при втрачаннi винностi юридичних, фiзичних т iнших осiб, СФ те, що iх вина в цьому делiктi презношуСФться, i тому тягар доказування вiдсутностi вини у завданiй шкодi покладаСФться саме на зазначених зобовязаних субСФктiв.
Вiдшкодувавши завдану працiвником (службовцем) чи iншою особою шкоду, фiзична и юридична особа, а також iншi субСФкти вiдповiдальностi за ст. 172 ЦК УКРАРЗНИ мають право зворотноi вимоги (регресу) до безпосереднього заподiювача, з вини якого була завдана шкода, у розмiрi виплаченого вiдшкодування, якщо iншi розмiр не передбачений законом.
Перейдемо до розгляду вiдповiдальностi за шкоду заподiяну органами державноi влади, правоохоронними та удовими органами.
Вiдповiдно до статтi 56 Конституцii Украiни кожен маСФ право на вiдшкодування за рахунок держави чи органiв мiiевого самоврядування матерiальноi шкоди, завданоi незаконними рiшеннями, дiями органiв дiзнання, визначаСФться Цивiльним кодексом Украiни статтi 1173 1175 та спецiальним законом.
Вiдповiдно до Закону Украiни вiд 1 грудня 1994 р. тАЬПро порядок вiдшкодування шкоди, заподiяноi громадяниновi незаконними дiями органiв дiзнання, досудового слiдства, прокуратури i судутАЭ шкода, заподiяна особi, вiдшкодовуСФться в повному обсязi незалежно вiд вини осiб названих державних органiв.
У статтi 1 Закону наводиться перелiк незаконних дiй:
- незаконне засудження, незаконне притягнення як обвинуваченого, незаконне взяття i тримання пiд вартою, незаконне проведення в ходi розслiдування . ст. 502-505 [47].
Аналiзуючи зазначенi статтi ЦК УКРАРЗНИ, слiд пiдкреслити, що вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну фiзичнiй або юридичнiй особi незаконними рiшеннями, дiСФю чи бездiяльнiстю органу державноi влади, органу влади Автономноi Республiки Крим або органу мiiевого самоврядування при здiйсненi ?/p>