Вiдповiдальнiсть за завдану шкоду за цивiльним законодавством
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
в тому, що основна вимога про вiдшкодування завданоi шкоди предявляСФться до неповнолiтнього, i лише у разi вiдсутностi у неповнолiтньоi особи майна, достатнього для вiдшкодування завданоi шкоди, як спiввiдповiдачi будуть факультативно притягуватися до вiдповiдальностi батьки й iншi вказанi особи.
Коли майна неповнолiтнього виявиться цiлком достатньо для того, щоб вiдшкодувати завдану ним шкоду в повному обсязi, питання про притягнення до вiдповiдальностi iнших осiб не виникаСФ взагалi.
При цьому батьки (усиновлювачi), пiклувальники та заклад, що виконуСФ функцii пiклувальника, будуть вiдшкодовувати завдану неповнолiтнiм шкоду лише у тiй частцi, яка залишилася пiсля того, як шкоду вiдшкодувала неповнолiтня особа, а у разi, коли у неповнолiтнього взагалi немаСФ майна, - у повному обсязi [35].
Протиправнiсть поведiнки вказаних осiб полягаСФ у тому, що вони неналежно виконали покладений на них обовязок виховання та нагляду за неповнолiтнiм. При цьому вина батькiв (усиновлювачiв), пiклувальникiв та закладу, що викопуСФ функцii пiклувальника, за неналежне виховання та нагляд за неповнолiтнiм презюмуСФться, тобто вони будуть вiдповiдати за завдану ним шкоду, якщо не доведуть, що вона завдана не з iхньоi вини.
Певна специфiка притаманна випадку вiдшкодування шкоди, завданоi спiльними дiями кiлькох неповнолiтнiх осiб. У цьому разi шкода вiдшкодовуСФться ними у частцi, яка визначаСФться за домовленiстю мiж; ними або за рiшенням суду (ч. 1 ст. 1182 ЦК Украiни), а у разi, коли один iз них на момент завдання шкоди перебував у закладi, який за законом здiйснюСФ щодо неповнолiтнiх функцii пiклувальника, цей заклад вiдшкодовуСФ завдану шкоду у частцi, що визначаСФться за рiшенням суду (ч. 2 ст. 1182 ЦК Украiни).
На вiдмiну вiд вiдшкодування шкоди, завданоi малолiтнiми особами, момент припинення вiдповiдальностi батькiв (усиновлювачiв), пiклувальникiв та закладу, який здiйснюСФ щодо неповнолiтнього функцii пiклувальника, залежить вiд досягнення ним повнолiття та певних iнших обставин.
У звязку з цим цi особи звiльняються вiд субсидiарноi вiдповiдальностi за протиправне дiяння неповнолiтнього у разi:
1) якщо неповнолiтня особа, яка завдала шкоди, досяг повнолiття (ч. 3 ст. 1179 ЦК Украiни);
2) якщо неповнолiтня особа, яка завдала шкоди, стане власником майна, достатнього для вiдшкодування шкоди до досягнення повнолiття (ч. 3 ст. 1179 ЦК Украiни).
Така позицiя законодавця повязуСФться насамперед з тим, що у зазначених випадках неповнолiтня особа фактично набуваСФ повноi дiСФздатностi або стаСФ спроможною вiдшкодувати завдану нею шкоду в повному обсязi [49].
2.2 Вiдшкодування моральноi шкоди
Як вiдомо, вiтчизняне законодавство протягом тривалого часу не передбачало права на вiдшкодування моральноi шкоди, i лише порiвняно нещодавно зСЮявилась iнша тенденцiя. Саме вона знайшла вiдображення в цивiльному законодавствi 1963р. та новому цивiльному кодексi Украiни, що вступив в дiю з 1 сiчня 2007 р. Можливiсть вiдшкодування моральноi шкоди була передбачена доповненням до цивiльного кодексу у 1993р. Слiд зауважити, що звернення законодавцем уваги на саму можливiсть iснування моральноi шкоди та можливiсть ii компенсацii була дуже доречною. З тих пiр, як законодавством Украiни громадянам i юридичним особам було надане право вимагати вiдшкодування заподiяного iм моральноi шкоди, судами була розглянута маса справ, у яких ставилося питання про вiдшкодування саме моральноi шкоди. Примiром, за iнформацiСФю Верховного суду Украiни, тiльки за один рiк було предявлено бiльш 18000 позовiв по цiй категорii цивiльних справ, з них бiльш 10000 позовiв предявлено в звязку з трудовими правовiдносинами. В той же час, у Цивiльному кодексi 1963 року не надавалось визначення поняття моральноi немайновоi шкоди, i тому за ii визначенням слiд звернутись до розяснень Пленуму Верховного Суду Украiни та Президii Вищого Арбiтражу Суду Украiни. Перша iнстанцiя визначала моральну шкоду як збитки немайнового характеру, понесенi внаслiдок моральних чи фiзичних страждань, iнших негативних явищ, заподiяних фiзичнiй чи юридичнiй особi незаконними дiями чи бездiяльнiстю iнших осiб. Друга iнстанцiя пiд моральною шкодою мала на увазi шкоду, заподiяну органiзацii порушенням ii законних немайнових прав. До немайнових прав теорiя цивiльного права вiдносить честь, достоiнство, дiлову репутацiю, iмя громадянина, авторський добуток, винахiд i т.п. Така позицiя Президii Вищого Арбiтражного Суду, зокрема, пояснюСФться тим, що ця iнстанцiя здебiльшого займалась спорами мiж юридичними особами. Разом з тим, вбачаСФться неповнiсть, недоробка в законодавствi, що може неоднаково трактуватись вищими органами держави [57].
Завдяки негативному юридичному досвiдовi, питання, повязанi iз термiнологiСФю моральноi шкоди, визначаються бiльш менш досконально. Цивiльним Кодексом, зокрема, визначаСФться, що моральна шкода полягаСФ: у фiзичному болю та стражданнях, яких фiзична особа зазнала у звязку з калiцтвом або iншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у звязку з протиправною поведiнкою щодо неi самоi, членiв ii сiмi чи близьких родичiв; у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у звязку iз знищенням чи пошкодженням ii майна; у приниженнi честi, гiдностi, а також дiловоi репутацii фiзичноi або юридичноi особи.
Вичерпно також вирiшено, в якiй спосiб компенсуСФться моральна шкода. Хоча законодавство й визначаСФ, що моральна шкода вiдшкодовуСФться г