Вiдповiдальнiсть за завдану шкоду за цивiльним законодавством
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
рушеного права, та конкретну втрату або пошкодження його майна. Втрачена вигода - це можливе збiльшення майна потерпiлого, яке не вiдбулося внаслiдок правопорушення. Вона вiдображаСФться в неодержаних кредитором доходах, якi вiн одержав би, якби зобовязання було виконане боржником належним чином. Цивiльне законодавство закрiплюСФ принцип повного вiдшкодування збиткiв, i тому за загальним правилом вiдшкодовуються як реальна шкода, так i втрачена вигода.
У зобовязаннях формою вiдповiдальностi може виступати також неустойка (штраф, пеня) - грошова сума, яку боржник маСФ сплатити кредитору у разi невиконання або неналежного виконання зобовязання. При цьому збитки вiдшкодовуються в частинi, не покритiй неустойкою. Законом чи договором можуть бути передбаченi такi випадки: коли допускаСФться стягнення тiльки неустойки, але не збиткiв; коли збитки можуть бути стягнутi в повнiй сумi понад неустойку; коли за вибором кредитора можуть бути стягнутi або неустойка, або збитки.
У цивiльному правi вiдшкодовуСФться також моральна шкода, яка полягаСФ в душевних i фiзичних стражданнях потерпiлого. Причому вiдшкодовуватися можуть i суто душевнi страждання. Однак право на компенсацiю моральноi шкоди виникаСФ лише у випадках, зазначених законом або договором. Розмiр вiдшкодування визначаСФться судом, але не може бути менше вiд пяти мiнiмальних розмiрiв заробiтноi плати. Моральна шкода вiдшкодовуСФться у грошовiй або iншiй матерiальнiй формi незалежно вiд вiдшкодування майновоi шкоди.
Отже, за загальним правилом шкода, заподiяна особi чи майну громадянина, а також шкода, заподiяна органiзацii, пiдлягаСФ вiдшкодуванню особою, котра заподiяла шкоду, у повному обсязi. Слiд зазначити, що органiзацiя повинна вiдшкодувати шкоду, заподiяну з вини ii працiвникiв пiд час виконання ними своiх трудових (службових) обовязкiв.
Присуджуючи вiдшкодування шкоди, судовий орган зобовязуСФ особу, вiдповiдальну за шкоду, вiдшкодувати ii в натурi (надати рiч того ж роду i якостi, виправити пошкоджену рiч та iн.) або цiлком вiдшкодувати заподiянi збитки [47].
Згiдно з англiйським правом вимагати компенсацii моральноi шкоди за вiдсутностi фiзичних страждань або матерiальноi шкоди не можна. Такi позови навiть не приймаються до розгляду. Тут дiСФ принцип, сформульований лордом Венслiдалом: Моральнi страждання i турботи право не може оцiнити i iншу шкоду.
Проте пiсля англiйськоi правовоi реформи 1970 р. було визнано, що ряд делiктiв, таких як зваблювання, зрада, переманювання нареченого (нареченоi), порушення обiцянки одружитися, СФ пiдставою для компенсацii моральноi шкоди, i навiть не потрiбно доводити звязок моральноi шкоди з фiзичними стражданнями.
В Англii i США iснуСФ можливiсть компенсацii моральноi шкоди у випадках порушення принципу privacy, суть якого зводиться до недоторканностi приватного життя особи, зокрема у випадках порушення права на усамiтнення, втручання у приватнi справи позивача, тощо.
Подiл цивiльно-правовоi вiдповiдальностi на окремi види вiдбуваСФться за рiзними критерiями. Наприклад, залежно вiд характеру розподiлу вiдповiдальностi мiж декiлькома боржниками розрiзняють: дольову, солiдарну, субсидiарну.
Дольова вiдповiдальнiсть маСФ мiiе, якщо кожний iз боржникiв несе вiдповiдальнiсть перед кредитором лише у тiй долi, яка припадаСФ на нього вiдповiдно до законодавства чи договору. Дольова вiдповiдальнiсть маСФ значення загального правила i застосовуСФться завжди, якщо у зобовязаннi СФ декiлька боржникiв, однак iх субсидiарна або солiдарна вiдповiдальнiсть не встановлена. Долi, що припадають на боржникiв, визнаються рiвними, якщо законодавством або договором не передбачено iнше.
Солiдарна вiдповiдальнiсть характеризуСФться тим, що в разi ii застосування кредитор вправi притягти до вiдповiдальностi як усiх боржникiв разом, так i кожного з них окремо, причому як повнiстю, так i в частинi боргу. Бiльш того, кредитор, який не одержав повного задоволення вiд одного з солiдарних боржникiв, маСФ право вимагати недоодержане з решти солiдарних боржникiв. При цьому солiдарнi боржники залишаються зобовязаними доти, доки зобовязання не погашено повнiстю. Отже, ця вiдповiдальнiсть застосовуСФться за принципом: один за всiх i всi за одного i СФ найвигiднiшою для кредитора. Зазначимо, що боржник, який виконав солiдарне зобовязання, маСФ право зворотноi вимоги (регресу) до кожного з решти боржникiв у рiвнiй частцi, якщо iнше не встановлено законом або договором. Законом, зокрема, встановлено, що особи, якi спiльно заподiяли шкоду, несуть солiдарну вiдповiдальнiсть перед потерпiлим.
Субсидiарна вiдповiдальнiсть застосовуСФться у випадку, коли в зобовязаннi беруть участь два боржники, один iз яких СФ основним, а другий -додатковим (субсидiарним). Субсидiарний боржник несе вiдповiдальнiсть перед кредитором додатково до вiдповiдальностi основного боржника. Кредитор маСФ право висувати вимогу до субсидiарного боржника не одразу, а лише в тому випадку, якщо цю вимогу не задовольнив основний боржник. Класичним прикладом виникнення субсидiарноi вiдповiдальностi СФ договiр гарантii, за яким гарант зобовязуСФться перед кредитором погасити заборгованiсть боржника, якщо вiн не зробить це самостiйно. У разi задоволення вимоги кредитора субсидiарним боржником вiн отримуСФ право регресу до основного боржника [48].
Другим важливим чинником для ?/p>