Вiдповiдальнiсть за завдану шкоду за цивiльним законодавством
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
Проти збитково вирiшення питання висувалися два основних заперечення:
а) вiдшкодування моральноi шкоди не притаманне соцiальнi стичнiй вiдомостi i праву;
б) моральну шкоду не можна нi оцiнити, нi вiдшкодувати у грошовiй формi. Що стосуСФться моральноi шкоди, то тут найбiльш важливий аспект запобiгання порушенням. Тому в цьому разi маСФ йтися не про вiдшкодування, а про цивiльно-правову вiдповiдальнiсть за заподiяння моральноi шкоди.
Вiдповiдно до статтi 1167 Ц.К. моральна шкода, завдана фiзичнiй або юридичнiй особi неправомiрними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю, вiдшкодовуються особою, яка ii завдала, за наявностi ii вини, крiм випадкiв, встановлених ч. 2. цiСФi статтi [48].
Моральна шкода вiдшкодовуСФться незалежно вiд вини органу державноi влади, органу влади Автономноi Республiки Крим, органу мiiевого самоврядування, фiзичноi та юридичноi особи, яка ii завдала:
1) якщо шкоду завдано калiцтвом, iншим ушкодженням здоровя або смертю фiзичноi особи внаслiдок дii джерела пiдвищеноi небезпеки;
2) якщо шкоду завдано фiзичнiй особi внаслiдок ii незаконного засудження, незаконного притягнення до кримiнальноi вiдповiдальностi, незаконного застосування як запобiжного заходу тримання пiд вартою або пiдписки про невиiзд, незаконного затримання накладення адмiнiстративного стягнення у виглядi арешту або виправних робiт;
3) у iнших випадках встановлених законом.
Окремо у статтi 168 ЦК урегульоване вiдшкодування моральноi шкоди, заподiяноi калiцтвом, iншим ушкодженням здоровя або смертю фiзичноi особи. Вона може бути вiдшкодована одноразово або шляхом здiйснення щомiсячних платежiв, а якщо завдана смертю фiзичноi особи, то вiдшкодовуСФться ii чоловiковi (дружинi), батькам (усиновлювачам), дiтям (установленим), а також особам якi проживали з нею однiСФю сiмю.
2. Протиправнiсть поведiнки заподiювача шкоди порушення норм права субСФктивного права потерпiлого.
Закон передбачаСФ низку обставин, наявнiсть яких виключаСФ протиправнiсть поведiнки заподiювача шкоди:
а) дiСФ щодо здiйснення права i виконаннi обовязку наприклад, дii органiзацii епiдемiологiчноi служби щодо знищення тварин, якi створюють небезпеку зараження i поширення iнфекцiйних захворювань дiяльнiсть конспектiв з гасiння пожежi;
б) згода потерпiлого на заподiяння шкоди. Вона виключаСФ протиправнiсть поведiнки заподiювача шкоди за наявностi трьох умов: згода добровiльна, стосуСФться тих благ, якими потерпiлий може повнiстю розпоряджатися самостiйно, вiдповiдаСФ вимогам закону про порядок здiйснення цивiльного права;
в) протиправнiсть поведiнки самого потерпiлого (у деяких випадках). Це заподiяння шкод у разi здiйснення особою права на самозахист.
Шкода, завдана особою при здiйсненнi нею права на самозахист вiд протиправних посягань, у тому числi у станi необхiдноi оборони, якщо при цьому не були перевищенi ii межi, не вiдшкодовуСФться. Якщо у випадку здiйснення особою права на самозахист вона завдала шкоди iншiй особi, ця шкода маСФ бути вiдшкодована собою, яка ii завдала. Якщо такоi школи завдано способами самозахисту, якi не забороненi законом та не суперечать моральним загадкам суспiльства, вона вiдшкодовуСФться особою, яка вчинила протиправну дiю (ст. 1169) [49].
Вiд необхiдноi оборони слiд вiдрiзняти крайню необхiднiсть. Це стан, коли особа заподiюючи шкоду, що загрожуСФ iнтересами держави або суспiльства, особистостi чи правам дiючоi або iншоi особи, завдаСФ шкоду значно меншу. Якщо небезпека зазначеним iнтересам i правам не може бути усунуто iншими шляхами. РЖ засобами (наприклад, iншому автомобiлю). У разi необхiдноi оборони включаються i цивiльно-правова, i кримiнальна вiдповiдальнiсть. У разi крайньоi необхiдностi кримiнальна вiдповiдальнiсть вимагаСФться. Однак цивiльне право не передбачаСФ автоматичного звiльнення заподiювача шкоди вiд майновоi вiдповiдальностi. Можливi три варiанти вирiшення питання.
а) Загальне правило шкода. Завдана особi у звязку iз вчиненням дiй, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивiльним правом чи iнтересам iншоi фiзичноi або юридичноi особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути iншими засобами (крайня необхiднiсть), вiдшкодовуСФться особою, яка ii завдала. Особа, яка вiдшкодувала шкоду, маСФ право предявити зворотну вимогу до особи, в iнтересах якоi вона дiяла (ч. 1 ст. 1171 ЦК).
б) ч.2. ст. 1171 ЦК надаСФ суду право, враховуючи обставини, за яких завдано шкоди у станi крайньоi необхiдностi, покласти обовязок ii вiдшкодування на особу, в iнтересах якоi дiяла особа, яка завдала шкоду;
в) суд вправi зобовязати особу, що завдала шкоду, а також особу, в iнтересах якоi дiяла особа, яка завдала шкоду;
г) суд вправi зобовязати особу, що завдала шкоду, а також особу, в iнтересах якоi дiяла вказана особа, вiдшкодувати шкоду в певнiй частинi або збiльшити iх вiд вiдшкодування шкоди частково або у повному обсязi (ч.2 ст. 1171)
3. Причинний звязок мiж протиправною поведiнкою заподiювача i завданою шкодою. Вирiшення питання про встановлення причинного звязку ускладнюСФться тим, що закон передбачаСФ у рядi випадкiв вiдповiдальнiсть одних осiб за дii iнших вiдповiдальнiсть юридичноi особи за ii працiвникiв, вiдповiдальнiсть батькiв за дii малолiтнiх дiтей тощо. Тодi причинний звязок складаСФться з двох або бiльше ланок: перша виражаСФ звязок поведiнки, безпосереднього заподiювача iз завданою шкодою; друга звязок мiж поведiнкою безпосереднього заподiювача i дiями вiдповiдальноi особи.
4.