Вiдповiдальнiсть за завдану шкоду за цивiльним законодавством
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
також статтi 1176,1187), використовують термiн шкода, а не майнова чи моральна шкода. Це означаСФ, що диспозицii статей 1173-1175
ЦК також охоплюють й моральну шкоду, впроваджуючи правило про безвинну вiдповiдальнiсть за ii завдання i в цих випадках. ОстаннСФ СФ абсолютно вiрним з огляду на те, що i моральна, i майнова шкода СФ складовими багатоаспектного поняття шкода i повиннi пiдпорядковуватися СФдиним принципам настання вiдповiдальностi за iх завдання [32].
В науковiй лiтературi висловлюСФться думка, що стосовно моральноi шкоди бiльш адекватним СФ термiн компенсацiя, а не вiдшкодування, який використовуСФ ЦК. ВважаСФться, що незважаючи на надзвичайну близькiсть та залежнiсть цих понять, вони не СФ тотожними. При усуненнi негативних наслiдкiв, якi називають моральною шкодою, через ii нематерiальну сутнiсть неможливо вести мову про точне вартiсне визначення всiх втрат потерпiлого та iх абсолютну еквiвалентнiсть. При усуненнi негативних втрат у виглядi моральноi шкоди можна говорити лише про еквiвалентнiсть благ - замiну втраченого блага iншим, зовнi подiбним за обсягом та характером. Понесенi втрати лише замiнюються iншими цiнностями, тому в таких випадках допустимо вести мову саме про компенсацiю, як про можливiсть лише замiни понесених втрат вiдповiдними матерiальними цiнностями. За таких умов грошовi кошти набувають певним чином iншого значення: вони не вимiрюють моральну шкоду, вони вартiсне вимiрюють лише благо, яким компенсуСФться втрачене. Виходячи з цього, хоча в даному разi законодавством i передбачаСФться вiдшкодування шкоди, конкретне виявлення цього вiдшкодування криСФться за поняттям компенсацiя.
Саме компенсацiйнiстю моральноi шкоди пояснюються виключно оцiночнi критерii при визначеннi грошовоi суми компенсацii, якi наведенi у ч. 3 ст. 23 ЦК, а також необхiднiсть врахування при цьому вимог розумностi i справедливостi.
Моральна шкода вiдшкодовуСФться одноразово грiшми, iншим майном або в iнший спосiб, однак згiдно з ч. 1 ст. 1168 ЦК вона може бути вiдшкодована також й шляхом здiйснення щомiсячних платежiв, якщо ii завдано калiцтвом або iншим ушкодженням здоровя.
За моральну (немайнову) шкоду, заподiяну працiвником пiд час виконання трудових обовязкiв, вiдповiдальнiсть несе органiзацiя, з якою цей працiвник перебуваСФ у трудових вiдносинах, а останнiй вiдповiдаСФ перед нею в порядку регресу (статтi 130,132-134 КЗпП), якщо спецiальною нормою закону не встановлено iншого (наприклад, ст. 47 Закону Украiни Про телебачення i радiомовлення) [47].
Досить суперечним, на думку автора, СФ питання, що торкаСФться випадкiв заподiяння моральноi шкоди через поширення у ЗМРЖ вiдомостей, що не вiдповiдають дiйсностi або викладенi неправдиво, якi порочать дiлову репутацiю або завдають шкоди певним iнтересам (ст. 49 Закону Украiни тАЬПро iнформацiютАЭ). Вiдповiдно до чинного законодавства обовязок вiдшкодування моральноi шкоди покладений на автора iнформацii (фiзичну особу) та на орган масовоi iнформацii, якi несуть вiдповiдальнiсть виходячи iз ступеня вини кожного з них. Однак оскiльки без участi у справi автора фiзичноi особи спiр про вiдшкодування моральноi школи вирiшити неможливо, а господарському суду непiдвiдомчi спори за участю фiзичних осiб, позивач може звернутися до господарського суду з позовом до органу масовоi iнформацii лише у тому випадку, коли цей орган не надав позивачевi вiдомостей про автора i, отже, всю вину за поширення вiдомостей, якi порочать дiлову репутацiю, взяв на себе. Якщо ж позов подано лише до органу масовоi iнформацii, який повiдомив позивача про автора, спiр пiдлягаСФ вирiшенню загальним, а не господарським судом [54].
Слiд також зазначити, що орган масовоi iнформацii, його працiвники та автор не вiдшкодовують моральноi шкоди у випадках, передбачених ст. 42 Закону Украiни тАЬПро друкованi засоби масовоi iнформацii (пресу) в УкраiнiтАЭ i ст. 48 Закону Украiни тАЬПро телебачення i радiомовленнятАЭ. Зокрема, редакцiя, журналiст не несуть вiдповiдальностi за публiкацiю вiдомостей, якi не вiдповiдають дiйсностi, принижують честь i гiднiсть громадян i органiзацiй, порушують права i законнi iнтереси громадян або являють собою зловживання свободою дiяльностi друкованих засобiв масовоi iнформацii i правами журналiста, якщо: цi вiдомостi одержано вiд iнформацiйних агентств або вiд засновника (спiвзасновникiв); вони мiстяться у вiдповiдi на iнформацiйний запит щодо доступу до офiцiйних документiв i запит щодо надання письмовоi або усноi iнформацii, наданоi вiдповiдно до вимог Закону Украiни тАЬПро iнформацiютАЭ; вони СФ дослiвним вiдтворенням офiцiйних виступiв посадових осiб державних органiв, органiзацiй i обСФднань громадян; вони СФ дослiвним вiдтворенням матерiалiв, опублiкованих iншим друкованим засобом масовоi iнформацii з посиланням на нього; в них розголошуСФться таСФмниця, яка спецiально охороняСФться законом, проте цi вiдомостi не було отримано журналiстом незаконним шляхом тощо [51].
Стаття 1168 ЦК Украiни передбачаСФ, що моральна шкода, завдана калiцтвом або iншим ушкодженням здоровя, може бути вiдшкодована одноразово або шляхом здiйснення щомiсячних платежiв.
Моральна шкода, завдана смертю фiзичноi особи, вiдшкодовуСФться ii чоловiковi (дружинi), батькам (усиновлювачам), дiтям (усиновленим), а також особам, якi проживали з нею однiСФю сiмСФю.
Вiдповiдно до ст. 56 Конституцii Украiни кожен маСФ право на вiдшкодування за рахунок держави чи органiв мiiевого са