Вiдповiдальнiсть за завдану шкоду за цивiльним законодавством
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
одувати шкоду, завдану кредитору (потерпiлому) неправомiрними дiями.
У континентальнiй цивiльно-правовiй системi делiктнi зобовязання заснованi на нормах обСФктивного права, тому закон закрiплюСФ перелiк умов, за яких вони виникають. До таких умов у нiмецькому та французькому правi належать:
- шкода, завдана майну чи особистостi ;
- протиправне дiяння, яким заподiяно шкоду;
- причинний звязок мiж протиправним дiянням i шкодою;
- вина як психiчне ставлення заподiювача шкоди до вчиненого ним порушення та його наслiдкiв.
Як окрема умова вiдповiдальностi розглядаСФться в континентальному правi й правi США делiктоздатнiсть особи, яка заподiяла шкоду (делiнквента) [38].
У вирiшеннi питання вiдповiдальностi неповнолiтнiх осiб континентальне й англо-американське право вiдрiзняються протилежними пiдходами. За правом ФРН - дiти до 7 рокiв СФ неделiктоздатними, а у вiцi вiд 7 рокiв до 18 вiдповiдають за шкоду, якщо спроможнi усвiдомлювати шкiдливiсть своiх вчинкiв. Якщо суд встановить, що неповнолiтнiй усвiдомлював результати своСФi шкiдливоi поведiнки, то вiн може покласти на нього вiдповiдальнiсть. За загальним правилом за шкоду, завдану неповнолiтнiми, вiдповiдають iхнi батьки чи iншi законнi представники. У правi Францii неповнолiтнi не вiдповiдають за спричинення шкоди. В англо-американськiй правовiй системi неповнолiтнiй самостiйно вiдповiдаСФ за шкоду, завдану ним, за винятком тих випадкiв, коли судом буде встановлено, що вiн не розумiв (не мiг розумiти) наслiдкiв своСФi поведiнки.
За шкоду, завдану слабоумними й душевнохворими громадянами, за континентальним правом вiдповiдають iхнi опiкуни й iншi особи, яким доручено доглядати за ними; а за англо-американським - такi хворi вiдповiдають за своi дii самостiйно.
Умовою вiдповiдальностi може бути як майнова шкода, так i моральна (немайнова). Майнова шкода виражаСФться у втратi чи пошкодженнi майна, витратах, що iх вчинив потерпiлий (позитивна шкода), i неодержаних ним доходах (упущена вигода) [38]. Моральною шкодою СФ душевнi чи фiзичнi страждання та переживання.
Американська доктрина розглядаСФ шкоду як будь-яке ушкодження iнтересiв права, яке захищаСФться, i видiляСФ такi ii види: моральна або психiчна (душевнi страждання) - приниження, гнiв, сором, вiдчай, переляк, страх, неспокiй, хвилювання тощо; шкода, завдана юридичним iнтересам особи (правам i благам); шкода, завдана юридичним вiдносинам мiж особами (договiрним, подружнiм, батькiвським тощо); фiзична шкода, до якоi належить майнова шкода й тiлесна (фiзичний бiль, хвороба, погiршення фiзичного стану людини, фiзичне страждання).
У правi всiх краiн встановлено принцип повного вiдшкодування шкоди, який означаСФ, що вiдшкодовуСФться як позитивна шкода, так i неодержанi доходи. В окремих випадках розмiр компенсацii може перевищувати розмiр шкоди: коли шкоду завдано особистостi, життю й здоровю (ФРН); коли поведiнка особи маСФ особливо небезпечний, зухвалий характер (США).
Обсяг вiдповiдальностi може бути зменшено, якщо: СФ вина потерпiлоi особи, шкоду завдано душевнохворим громадянином; скрутним СФ матерiальне становище делiнквента (континентальне право); розмiр компенсацii занадто великий (суддя маСФ право зменшити його); закон передбачаСФ зменшення компенсацii (reduced damages); якщо платоспроможнiсть вiдповiдача СФ низькою (англо-американське право).
В англо-американськiй правовiй системi iснуСФ поняття номiнальноi шкоди, яке використовуСФться судом у випадках, коли позивач не зазнав реальних збиткiв, але його права порушенi та потребують захисту. Суд присуджуСФ стягнення умовноi (номiнальноi) суми, яка пiдтверджуСФ право потерпiлого (кредитора), наприклад, 1 дол. в США, 2 ф.ст. в Англii.
Протиправнi дii виявляються в порушеннi норм обСФктивного права, яке захищаСФ iнтереси осiб, i в посяганнi на чуже субСФктивне право чи iнтерес, зловживаннi правом. Доктрина й судова практика США класифiкують протиправнi дii залежно вiд кiлькостi потерпiлих, проти яких вони були спрямованi: масовий делiкт (проти дуже великоi групи людей, наприклад внаслiдок авiакатастрофи, аварii на АЕС, хiмiчному заводi та iн.); груповий делiкт (проти колективу людей, наприклад дифамацiя колективу службовцiв корпорацii); iндивiдуальний делiкт (проти однiСФi фiзичноi особи).
За французькою концепцiСФю цивiльно-правовоi вiдповiдальностi протиправнiсть дiяння СФ елементом вини заподiювача шкоди.
Зарубiжна цивiлiстика досить докладно розглядаСФ рiзноманiтнi теорii причинного звязку як умови вiдповiдальностi за заподiяння шкоди (теорiя необхiдного причинного звязку, теорiя еквiвалентностi, теорiя адекватного звязку та iн.) [37]. У доктринi й судовiй практицi встановлено правило, згiдно з яким протиправна дiя повинна бути необхiдною умовою виникнення шкоди. Тiльки така шкода пiдлягаСФ вiдшкодуванню. Не вiдшкодовуСФться: шкода, що виникла без адекватного причинного звязку (ФРН), непряма шкода (Францiя), занадто вiддалена за причинним звязком (Англiя та США).
Право усiх краiн встановлюСФ обовязковою умовою вiдповiдальностi за заподiяння шкоди вину делiнквента. На вiдмiну вiд договiрних вiдносин у зобовязаннях iз заподiяння шкоди наявнiсть вини вiдповiдача не припускаСФться, ii слiд довести; тягар доказування вини покладено на потерпiлого. Форма вини (умисел, недбалiсть, необережнiсть), як правило, не впливаСФ на розмiр вiдповiдальностi. Спiльна вина кiлькох осiб спричиняСФ солiдарну вiдповiдальнiсть. Наявнiсть вини потерпiлоi особи у формi недбалостi або ?/p>