Вiдповiдальнiсть за завдану шкоду за цивiльним законодавством
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?iлого (змiшана вiдповiдальнiсть). Згiдно зi ст. 1193 Ц.К. шкода завдана потерпiлому внаслiдок його умислу, не вiдшкодовуСФться. Якщо груба необережнiсть потерпiлого сприяла вимкненню або збiльшенню шкоди, то залежно вiд ступеня вини потерпiлого (а в разi вини особи, яка завдала шкоду також залежно вiд ступеня вини) розмiр вiдшкодування зменшуСФться, якщо iнше не встановлено законом.
Вина потерпiлого не враховуСФться у разi вiдшкодування додаткових витрат, передбачених ч.1. ст. 1195 ЦК, у разi вiдшкодування шкоди завданоi смертю годувальника та у разi вiдшкодування витрат на поховання.
Таким чином, закон надаСФ юридичне значення протиправнiй поведiнцi потерпiлого. Якщо вина потерпiлого полягаСФ в умислi або грубiй необережностi. Проста необережнiсть потерпiлого законом не розглядаСФться як пiдстава звiльнення заподiювача вiд вiдшкодування шкоди. Умисел потерпiлого СФ абсолютною пiдставою для повного звiльнення заподiювача вiд вiдшкодування шкоди.
На вiдмiну вiд ii вiдшкодування. Питання про те, чи СФ необережнiсть потерпiлого грубою або простою, що впливаСФ чи не впливаСФ на розмiр вiдшкодування шкоди, маСФ вирiшуватись у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин. Зокрема грубою необережнiстю може бути визнано нетверезий стан потерпiлого, що сприяв виникненню або збiльшенню шкоди, заподiяноi внаслiдок порушення правил безпеки руху.
5) майнове становище заподiювача шкоди. За загальним правилом це не СФ пiдставою для звiльнення вiд вiдповiдальностi перед потерпiлим. Однак ч.4. ст. 1193 ЦК передбачаСФ, що суд може зменшити розмiр вiдшкодування шкоди, завданоi фiзичною особою, залежно вiд ii матерiального становища, крiм випадкiв, коли шкоду завдано вчиненням злочину. Це положення застосовуСФться у виключних випадках, коли стягнення шкоди у повному розмiрi неможливе або поставить вiдповiдача у скрутне становище.
Окремо ЦК регламентуСФ вiдшкодування шкоди завдано скiльки кiлькома особами. Особи, спiльними дiями або бездiяльнiстю яких завдано шкоди, несуть солiдарну вiдповiдальнiсть перед потерпiлим. За заявою потерпiлого суд може визначити вiдповiдальнiсть осiб, якi спiльно завдали шкоду, у частцi вiдповiдно до ступеня iх вини.
Особа, яка вiдшкодувала шкоду, завдану iншою собою, маСФ право зворотноi вимоги (регресу) до винноi особи у розмiрi виплаченого вiдшкодування, якщо iнший розмiр не встановлений законом.
Держава, Автономна Республiка Крим, територiальнi громади, юридичнi особи мають право зворотноi вимоги до фiзичноi особи, винноi у вчиненi злочину, в розмiрi коштiв, витрачених на лiкування особи, яка потерпiла вiд цього злочину.
Держава, вiдшкодувавши шкоду, завдану посадовою (службовою) особою органу дiзнання. Попереднього (досудового) слiдства, прокуратури або суду, маСФ право зворотноi вимоги до цiСФi особи лише у разi встановлення у дiях останньоi складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неi, який набрав законноi сили [55].
Батьки (усиновлювачi), опiкун або пiклувальник, а також заклад чи особа, що зобовязанi здiйснювати нагляд за малолiтньою або неповнолiтньою особою, якi вiдшкодували шкоду, завдану малолiтньою и неповнолiтньою особою не мають права зворотноi вимоги до цiСФi особи.
З позицii доктора юридичних наук М.РЖ. Панченка iснують способи вiдшкодування шкоди, завданоi майну потерпiлого. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпiлого може зобовязати особу, яка задала шкоди майну, вiдшкодувати ii в натурi (передати рiч того ж роду i такоi ж якостi, налагодити пошкоджену рiч тощо) або вiдшкодували завданi збитки у повному обсязi. Розмiр збиткiв, що пiдлягають вiдшкодуванню потерпiлому, виражаСФться вiдповiдно до реальноi вартостi втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робiт. Необхiдних для поновлення пошкодженоi речi. Вiдшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивiльну вiдповiдальнiсть.
Особа яка застрахувала свою цивiльну вiдповiдальнiсть, у разi недостатностi страховоi виплати (страхового вiдшкодування завданоi нею шкоди зобовязана сплатити потерпiлому рiзницю мiж фактичним розмiром шкоди i страховою виплатою. (страховим вiдшкодуванням) [57].
Роздiл 3. ЗОБОВЯЗАННЯ РЖЗ ЗАПОДРЖЯННЯ МАТЕРРЖАЛЬНОРЗ ТА МОРАЛЬНОРЗ ШКОДИ В ЦИВРЖЛЬНОМУ ПРАВРЖ ЗАРУБРЖЖНИХ КРАРЗН
Зобовязання iз заподiяння шкоди в усiх правових системах розглядаються як один з iнститутiв цивiльного права i мають назву недоговiрних зобовязань або делiктних (unerlaubte Handlungen, delits, torts). Хоча поняття недоговiрнi зобовязання, зокрема в континентальному правi, маСФ ширше значення, оскiльки охоплюСФ, поряд з делiктними, зобовязання з безпiдставного збагачення та деякi iншi.
Джерелами регулювання делiктних зобовязань СФ кодекси (окремi глави у ФЦК i НЦК) та спецiальнi закони: про захист та iнформування споживачiв товарiв i послуг, про морськi пригоди й iншi окремi види зобовязань (Францiя), про автомобiльний транспорт, про повiтряний транспорт, про вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану використанням атомноi енергii та радiоактивних речовин (ФРН) та iншi. В англо-американському правi основним джерелом СФ судовi прецеденти, а також дiють норми спецiальних законiв про вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану повiтряним судном та iн. (Англiя), закони окремих штатiв США.
Зобовязання iз заподiяння шкоди вважаються делiктними, оскiльки пiдставою iх виникнення СФ цивiльне правопорушення (делiкт). Змiст цих зобовязань полягаСФ в покладаннi на боржника (заподiювача шкоди) обовязку вiдшк