Вiдповiдальнiсть за завдану шкоду за цивiльним законодавством
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?еобережностi зменшуСФ розмiр вiдповiдальностi делiнквента. Якщо вина потерпiлого iснуСФ у формi умислу, а також у разi прохання або згоди його на спричинення йому шкоди, заподiювач шкоди звiльняСФться вiд вiдповiдальностi.
У передбачених законом i судовою практикою випадках можливе настання так званоi абсолютноi вiдповiдальностi, тобто вiдповiдальностi незалежно вiд вини, без вини заподiювача шкоди. До обставин, якi спричиняють безвинну вiдповiдальнiсть у краiнах континентального права вiдносять: заподiяння шкоди дiями працiвникiв пiд час виконання службових обовязкiв, за якi вiдповiдаСФ роботодавець (пар. 831 НЦК, ст. 1384 ФЦК), заподiяння шкоди будiвлями (пар. 836-838 НЦК, ст. 1386 ФЦК), тваринами (пар. 833-834 НЦК, ст. 1385 ФЦК), неякiсними товарами, джерелом пiдвищеноi небезпеки, а також спричинення моральноi шкоди поширенням вiдомостей, якi порочать честь, гiднiсть чи дiлову репутацiю.
У краiнах англо-американського права такими обставинами, як правило, СФ: заподiяння шкоди тваринами, зокрема й домашнiми та дикими; заподiяння шкоди пасажировi в момент посадки чи висадки, старту, польоту чи посадки лiтака; унаслiдок недолiкiв товарiв та послуг, дiяльностi, що створюСФ пiдвищену небезпеку. Законодавство деяких штатiв США встановлюСФ iншi правила.
Право цих краiн визнаСФ можливiсть звiльнення вiд вiдповiдальностi за заподiяння шкоди, якщо: делiнквент дiяв у станi необхiдноi оборони (може бути приватною чи публiчною), захищав власнiсть, виконував державнi функцii, шкоду завдано з вини (за згодою чи на прохання) потерпiлого, потерпiлий (позивач) узяв на себе ризик заподiяння шкоди (США); закiнчився строк позовноi давностi.
Такими СФ загальнi правила делiктноi вiдповiдальностi, разом з тим, право кожноi краiни маСФ своi особливостi iнституту позадоговiрноi вiдповiдальностi. Найбiльш прозорою видаСФться система генерального делiкту, що закрiплена в законодавствi Францii.
У вiдповiднiй статтi ФЦК (ст. 1382) закрiплено загальнi правила делiктноi вiдповiдальностi: будь-якi дii, що завдають шкоди iншiй особi, зобовязують винного вiдшкодувати ii. Положення цiСФi статтi застосовуються до будь-якого цивiльного правопорушення, до всiх випадкiв заподiяння шкоди, тому мають назву генеральний делiкт. Судова практика за формою вини вiдрiзняСФ поняття квазiделiкту - протиправне заподiяння шкоди, що сталося внаслiдок необережних дiй делiнквента; делiктом СФ тiльки навмиснi протиправнi дiяння. Проте юридичнi наслiдки i делiктiв, i квазiделiктiв однаковi - обовязок вiдшкодувати шкоду.
Право Нiмеччини на вiдмiну вiд французького закрiплюСФ систему так званого змiшаного делiкту, що охоплюСФ генеральний та спецiальнi делiкти. При цьому не можна упевнено стверджувати, що iснуСФ чiтке законодавче визначення генерального делiкту, однак в окремих статтях НЦК (пар. 823, 826) формулюються положення про те, що обовязок вiдшкодування шкоди настаСФ в разi посягання на будь-яке право й внаслiдок спричинення шкоди будь-якими протиправними дiями. Поряд з цим, НЦК закрiплюСФ низку конкретних фактичних складiв правопорушень (спецiальних або сингулярних делiктiв): порушення посадовою особою службових обовязкiв, посягання на життя, здоровя, особисту свободу, особисту безпеку, дiлову репутацiю, жiночу гiднiсть, зокрема використання ii залежного становища, посягання на право власностi та iн. Нiмецьке законодавство й судова практика не розмежовують делiкти за формою вини заподiювача шкоди; будь-яке навмисне чи ненавмисне протиправне дiяння, що спричинило шкоду, вважаСФться делiктом.
В англiйському правi немаСФ загального поняття делiкту, але нормами загального права встановлено ряд самостiйних фактичних складiв цивiльних правопорушень (torts), що спричиняють вiдшкодування шкоди, якi умовно називають системою сингулярних делiктiв. Конкретнi склади правопорушень, яких досить багато, виробленi судовою практикою; за iх межами захист права вважаСФться проблемним. За обСФктами посягання цi делiкти обСФднуються в певнi групи:
- посягання на особу - порушення володiння (фiзичним тiлом - trespass to person): насильство, погроза насильством, позбавлення свободи; недбалiсть (невиконання обовязку, наприклад, не попередження про шкiдливi якостi речей, якi передаються на зберiгання); усний або письмовий наклеп;
- посягання на власнiсть - порушення володiння майном (trespass); злодiяння (шкiдливi дiяння, створення перешкод у користуваннi майном); позбавлення володiння, утримання (протиправне утримування речi особою, яка не маСФ на це права); привласнення чужого майна; наклеп стосовно правового титулу (поширення неправдивих вiдомостей щодо права позивача на рiч або ii якостi); порушення виключних прав;
- посягання на стабiльнiсть побутових i договiрних вiдносин - позбавлення послуг (пiдмова працiвника порушити договiр про надання послуг); схиляння до порушення договiрних обовязкiв; уведення в оману (обман) [37].
Умови вiдповiдальностi в окремих видах делiктiв можуть вiдрiзнятися. Зокрема, у деяких випадках наявнiсть шкоди та наявнiсть вини не мають вирiшального значення для виникнення делiктного зобовязання. Якщо фактичноi шкоди немаСФ, то може присуджуватися стягнення номiнальних збиткiв [38].
У законодавчiй практицi США проблема чiткого формулювання цивiльного правопорушення також залишаСФться не вирiшеною: вiдсутнСФ визначення генерального делiкту. У доктринi з цього приводу також висловлюються рiзноманiтнi точки зору; практично, усi науковцi визнають тiльки те, що делiкт (tort) не СФ договор?/p>