Вiдповiдальнiсть за завдану шкоду за цивiльним законодавством
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
вязку iз загибеллю годувальника, при розглядi яких суд присуджував, наприклад, дитинi, що втратила батька, суму бiльшу за ту, яка вiдповiдаСФ вартостi втрачених засобiв до iснування. Рiзниця мiж зазначеними сумами - це присудження компенсацii моральноi шкоди в прихованiй формi дитинi за смерть батька, внаслiдок чого дитина позбавлена спiлкування з батьком, батькiвських пестощiв, батькiвськоi любовi. Дитина втратила чимало радощiв свого дитинства. Всi цi обставини не могли не вплинути на позитивний пiдхiд законодавця до формування норм про компенсацiю моральноi шкоди в цивiльному законодавствi Украiни.
Найзагальнiшою нормою, яка вперше передбачила вiдшкодування моральноi шкоди, була ст. 131 Основ цивiльного законодавства 1991 р. В украiнськiй юридичнiй лiтературi правило ст. 131 Основ про компенсацiю моральноi шкоди було сприйнято цiлком позитивно, застосування якоi було можливим i в Украiнi до введення в дiю Закону Украiни вiд 6 травня 1993 р. № 3188-123. У цiй нормi зроблено спробу визначити поняття моральноi шкоди, а також закрiпити умови й засоби ii компенсацii. Моральна шкода в ст. 131 Основ була визначена як заподiяння фiзичних або моральних страждань. Умовами компенсацii моральноi шкоди були протиправнiсть дiй, що заподiяли шкоду, i вина заподiювана. Також встановлено, що моральна шкода компенсуСФться у грошовiй або iншiй матерiальнiй формi. Розмiр компенсацii моральноi шкоди визначаСФ суд i при цьому незалежно вiд вiдшкодування майновоi шкоди. За ст. 131 Основ компенсацiя моральноi шкоди як форма цивiльно-правовоi вiдповiдальностi застосовуСФться як за порушення особистих немайнових прав, так i за порушення майнових прав.
З моменту введення в дiю на територii Украiни Закону Украiни вiд 6 травня 1993 р. № 3188-12 правила ст. 131 Основ не застосовуються. Замiсть них застосовувалися статтi 7 i 440 ЦК та ст. 23 ЦК Украiни та статтi iнших кодексiв i законiв Украiни.
Серед названих законiв перш за все привертаСФ увагу ст. 23 ЦК Украiни про вiдшкодування моральноi шкоди. Виходячи iз систематичного тлумачення ст. 23 ЦК i враховуючи ступiнь ii обовязковостi, можна дiйти висновку, що норма ст. 23 СФ загальною та iмперативною. Отже, вона застосовуСФться у всiх випадках незалежно вiд галузевоi належностi порушених правовiдносин. Порушеними можуть бути цивiльно-правовi, трудово-правовi, адмiнiстративно-правовi та iншi вiдносини, внаслiдок порушення яких потерпiлому була заподiяна моральна шкода. У всiх цих випадках моральна шкода маСФ компенсуватися за ст. 23 ЦК Украiни.
Щодо спецiальних норм, то вони, на наш погляд, мають право на iснування, якщо заповнюють прогалини загальноi норми - ст. 23 у розумiннi встановлення iнших юридичних наслiдкiв порушення особистих i майнових вiдносин абсолютного характеру. Так, наприклад, ст. 23 ЦК передбачаСФ право потерпiлого вимагати вiд суду спростування вiдомостей, що не вiдповiдають дiйсностi i принижують його честь, гiднiсть чи дiлову репутацiю.
Наведенi висновки СФ логiчним наслiдком незаперечного факту, що вiдносини з компенсацii моральноi шкоди СФ цивiльно/правовими, не договiрними вiдносними, якi виникають iз порушення абсолютних прав: права на життя, права на здоровя i його охорону, права власностi та iн. Саме тому зазначенi вiдносини не можуть регулюватися адмiнiстративним, трудовим, фiнансовим та iншими галузями права. Непереконливою СФ позицiя постанови Пленуму Верховного Суду Украiни вiд 25 травня 2001 р. згiдно з якою статтi 7 i 440 ЦК Украiни були на той момент спецiальними.
Судова практика виходить з того, що в кожному конкретному випадку розмiр компенсацii моральноi шкоди визначаСФться з урахуванням характеру i тривалостi страждань, стану здоровя потерпiлого, тяжкостi завданоi травми, iстотностi вимушених змiн у його життСФвих стосунках [54].
Як видно, суди враховують ступiнь фiзичних i моральних страждань, повязаних з iндивiдуальними особливостями особи, якiй заподiяно шкоду. Насправдi, одна людина дуже гостро переживаСФ неправомiрне втручання iншоi особи у сферу ii особистих i майнових прав. А iншiй особi це байдуже. Вона/спокiйно реагуСФ на дii, якi спричиняють йому будь-яку шкоду.
За наявностi таких критерiiв визначення розмiру компенсацii моральноi шкоди встановлення в ЦК Украiни, як i в iнших цивiльних законах, мiнiмального i максимального розмiрiв компенсацii моральноi шкоди СФ невиправданим.
Висловлено/й протилежну думку. Вiд таких правил вiдмовився новий ЦК Украiни i це правильно.
При розглядi справ про компенсацiю моральноi шкоди в судах виникли запитання, якi потребують розяснення:
1) чи може настати цивiльно-правова вiдповiдальнiсть за заподiяння моральноi шкоди незалежно вiд вини заподiюваноi шкоди?
2) чи можна присудити суму компенсацii моральноi шкоди за межами компенсацii моральноi шкоди, встановленими ст. 23, п. 11 Правил вiдшкодування вiд 23 червня 1993 р. та ст. 13 Закону Украiни вiд 1 грудня 1994 p.?
3) чи може впливати ступiнь вини заподiювана шкоди на розмiр компенсацii моральноi шкоди?
4) чи можна присуджувати компенсацiю моральноi шкоди у виглядi перiодичних виплат або одноразовоi виплати?
5) чи допускаСФться компенсацiя моральноi шкоди, заподiяноi смертю близькоi людини?
Деякi iз зазначених питань були так чи iнакше розвязанi в судовiй практицi [54].
В постановi Пленуму Верховного Суду Украiни вiд 25 травня 2001 р. невинна вiдповiдальнiсть заподiювача моральноi шкоди розглядаСФться як виняток i допускаСФться, якщо вона прямо передбачена законом.
Таке роз&