Роль громадських органiзацiй у поширеннi освiти на Подiллi в кiнцi ХРЖХ-на початку ХХ ст.
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ий, Т.Павловський, С.РЖваницький та iн. [48, с.6-27] З юридичноСЧ точки зору, статут товариства було затверджено 19 квiтня 1906 р., а 21 квiтня того ж року товариство було внесено в реСФстр. Отже, 1906 р. можна вважати початком першого етапу функцiонування просвiтницьких товариств на Подiллi.
На вiдмiну вiд iнших тАЬПросвiттАЭ, подiльська основну увагу звернула на роботу серед сiльського населення краю, зокрема на вiдкриття бiблiотек i хат-читалень[64]. По губернiСЧ було розiслано кiлька тисяч примiрникiв статутiв товариства, надрукованих украСЧнською мовою, iз закликом вести освiтню роботу серед народу. РЗх отримували переважно вчителi, священики, селяни, якi почали проводити роботу серед мiiевого населення.
Пiд керiвництвом подiльського товариства у сiльськiй мiiевостi розпочали роботу десятки бiблiотек та бiблiотек-читалень. Найбiльш дiСФвими стали осередки у м. Жванець, с. Боришкiвцi, с. Вищий ОльчедаСФв та iн. Основною органiзацiйною формою роботи товариств стало пiдвищення рiвня грамотностi селян, розповсюдження, придбання та iндивiдуальне й колективне читання i обговорення насамперед украСЧнських книг, журналiв i газет, у тому числi заборонених. З огляду на численнi утиски iз боку адмiнiстрацiСЧ, просвiтяни почали обСФднуватися i проводити напiвлегальну та нелегальну роботу в рамках позичкових i споживчих товариств.[36] Крiм цього, просвiтяни для своСЧх цiлей використовували бiблiотеки-читальнi iм. Ф.Павленкова, якi за своСЧми функцiями нагадували просвiтницькi товариства.
Оскiльки просвiтницькi осередки дiяли в руслi украСЧнського нацiонально-культурного вiдродження, а значна кiлькiсть його учасникiв була задiяна у революцiСЧ 19051907 рр., то самодержавство всiляко чинило опiр СЧх поширенню i дiяльностi, стало на шлях заборон i репресiй щодо них. Зокрема, навеснi 1907 р. було закрито товариство у Камянцi-Подiльському, 30 червня у Могилевi-Подiльському, а згодом бiльшiсть iнших.
Таким чином, просвiтницький рух 19051907 рр. дiяв i розвивався двома шляхами: офiцiйно (меншiсть осередкiв) i нелегально (переважна бiльшiсть). На цьому завершився перший етап дiяльностi подiльського товариства.
Другий етап у розвитку просвiтництва на територiСЧ Подiлля розпочався з 1908 р., коли у лютому вiдновила свою дiяльнiсть губернська тАЬПросвiтатАЭ, i тривав до 1914 р. Якщо на першому етапi головним осередком просвiтництва були бiблiотеки i хати-читальнi та поширення украСЧнських видань, то на другому, поряд iз цими видами дiяльностi, утвердилися такi форми роботи, як органiзацiя Шевченкiвських свят, вечорiв памятi видатних украСЧнських дiячiв, музичних вечорiв i театральних вистав за участю мiiевих акторiв-аматорiв. Кiлькiснi показники сiльських просвiтницьких осередкiв через утиски i переслiдування влади значно знизилися. На територiСЧ краю дiяло близько двох десяткiв осередкiв. Продовжували iснувати конспiративнi бiблiотеки, читальнi, якi не були зареСФстрованi i маскувалися переважно пiд гуртки грамоти, кооперативнi спiлки тощо.
Вагому роль у дiяльностi просвiтницьких товариств на Подiллi вiдiграли першi галузевi газети, такi, як украСЧномовний тижневик тАЬСвiтова ЗiрницятАЭ, киСЧвськi часописи тАЬРадатАЭ, тАЬДнiпровi ХвилiтАЭ, тАЬСвiтлотАЭ та iншi, якi були популярними i користувалися попитом у сiльського населення.[35, с.3]
У цiлому, важливим результатом просвiтницького руху в 19081914 рр. стала поява талановитих органiзаторiв i подвижникiв, виразникiв iдей нацiонального вiдродження i украСЧнського визвольного руху. Так, на нивi ПодiльськоСЧ тАЬПросвiтитАЭ виховалися i стали СЧСЧ провiдниками такi вiдомi дiячi як Й.Волошиновський, К.Солуха, Ю.Сiцiнський, П.Блонський, К.Степура, Л.Повержук, К.Лукашевич, РЖ.Зборовський та iншi.
Через утиски влади, частково проросiйського духовенства та iнших осiб, ворожих украСЧнству, просвiтницька справа обмежувалася i занепадала. СуттСФвою проблемою для просвiтницьких осередкiв виявилася нестача коштiв i працiвникiв. Остаточно робота товариств була згорнута, коли бiльшiсть просвiтян мобiлiзували в росiйську армiю на фронти ПершоСЧ свiтовоСЧ вiйни. Такий стан просвiтництва зберiгався до 1917 р., коли внаслiдок революцiйних подiй у Росiйськiй iмперiСЧ була повалена монархiя.
Третiй перiод дiяльностi подiльських тАЬПросвiттАЭ повязаний iз тим, що у лютому 1917 р. у РосiСЧ перемогла буржуазно-демократична революцiя, внаслiдок якоСЧ було повалено самодержавний режим. Суспiльно-полiтична ситуацiя докорiнно змiнилася. "ада в державi перейшла до Тимчасового уряду. Цi подiСЧ сприяли пiднесенню визвольних процесiв у всiй колишнiй iмперiСЧ, в тому числi й в УкраСЧнi, на Подiллi.
У 19171920 рр. просвiтницький рух на Подiллi розбудовувався в умовах частоСЧ змiни полiтичних режимiв i урядiв, подiй громадянськоСЧ вiйни та окупацiСЧ. Проте загальне революцiйне пiднесення, нацiонально-визвольна боротьба украСЧнського народу виявилися благодатним джерелом для функцiонування тАЬПросвiттАЭ, якi стали яскравим виявом нацiонально-культурного вiдродження. На вiдмiну вiд першого i другого етапу просвiтництва, коли воно було справою iнтелiгентiв та ентузiастiв, малопотужним за кiлькiсними показниками та формами й методами роботи, на його третьому етапi (19171920 рр.) просвiтництво краю перетворилося у масове явище, поширилося i проникло практично у всi мiста i села, удосконалило структуру та можливостi дiяльностi, стало виразником нацiонально-культурних потреб украСЧнського народу.
У зазначений перiод тАЬПросвiтитАЭ почали вiдновлювати свою роботу на територiСЧ краю. РЖнiцiаторами утворен