Роль громадських органiзацiй у поширеннi освiти на Подiллi в кiнцi ХРЖХ-на початку ХХ ст.
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?о те, щоб навчання дiтей розпочинати в 7 рокiв, першi пять рокiв навчання вiдводити пiд початкову освiту, наступнi чотири пiд середню, i на завершальному етапi шкiльного навчання давати професiю ("Сiльськi школи агрономiзувати, мiськi iндустрiалiзувати!"). Мiцнi технiкуми пропонувалося перетворити на вищi навчальнi заклади з термiном навчання пять рокiв, а слабшi на профтехшколи з трирiчним термiном навчання.
На одному з засiдань вченi Вiнницi гнiвно засудили погром польськими екстремiстами центрiв украСЧнськоСЧ культури у Львовi i взяли активну участь у мiтингу протесту 27 листопада 1928 року.
На початку 1929 року були активнi спроби перемiстити фiлiю бiблiотеки ВсеукраСЧнськоСЧ академiСЧ наук до м. Камянця-Подiльського. СНР переконливо обТСрунтувала необхiднiсть залишити СЧСЧ та кабiнет вивчення Подiлля у м. Вiнницi. До думки членiв секцiСЧ прислухались.
Свою працю вiнницькi науковцi намагалися тiсно повязувати з потребами округу. В серединi лютого 1929 року створено комiсiю з пiдвищення урожайностi сiльськогосподарських культур. На початку 1930 року був затверджений план участi членiв секцiСЧ у веснянiй посiвнiй кампанiСЧ, у якому передбачалась робота на курсах i семiнарах з пiдготовки i перепiдготовки кадрiв для дитячих установ села, вiдрядження в райони лекторiв i консультантiв, створення агроконсультбюро при центральнiй робiтничiй бiблiотецi, обслуговування гурткiв з агрономiСЧ, опрацювання рекомендацiй про роль школи в районах суцiльноСЧ колективiзацiСЧ. В усiх навчальних закладах формувалися бригади для роботи на полях, готувалися концертнi програми i бiблiотечки для пiдшефних сiл.[13]
2.3 Молодiжнi громадськi органiзацiСЧ та СЧх роль в поширенi освiти
Роль СФврейських громадських органiзацiй та полiтичних партiй у суспiльному життi на Подiллi 1920-тi рр.
Ще за часiв влади царату на територiСЧ ПравобережноСЧ УкраСЧни iснувала цiла низка рiзних за своСЧм призначенням громадських органiзацiй. Найбiльш активними i чисельними серед них були СФврейськi. РЖз встановленням радянськоСЧ влади на УкраСЧнi вiдбулося значне пожвавлення суспiльно-полiтичноСЧ активностi нацiональних меншин. Цей процес залежав вiд територiСЧ проживання певного етносу. Так СФвреСЧ в основному проживали у мiстах та мiстечках i були бiльш активними у суспiльному життi, нiж iншi нацiональнi меншини, якi переважно були сiльськими жителями. Також територiя мешкання рiзних етносiв впливала й на характер СЧх громадських органiзацiй.
У нацiональних польських та нiмецьких селах iснували традицiйнi органiзацiСЧ якi мали релiгiйне забарвлення i функцiонували виключно у територiальних межах окремого населеного пункту та не мали нiякого централiзованого управлiння. Такi органiзацiСЧ радянським керiвництвом визнаватися як ворожi, що складаються iз куркульсько-клерикального елементу i не мають права на iснування.
Директивнi органи розумiли, що миттСФво вони не зможуть викоренити релiгiйних вiрувань серед населення, а тому прагнули взяти пiд контроль процеси та подiСЧ, повязанi iз здiйсненням всiх культiв. Це стосувалося i нацiональних меншин. За обiжником НКВС вiд 9 грудня 1924р., для виконання прилюдних обрядiв на вулицях громади повиннi були подати до владних структур спецiальну заяву з проханням дозволу на це та сплатити грошовий податок. Якщо вони хочуть тАЬбранцятАЭ на квартирi або у приватному будинку для здiйснення релiгiйних обрядiв, то повиннi обовязково повiдомити мiiевий адмiнвiддiл або райвиконком про мiiе та час такого зiбрання.
РДврейський суспiльний рух був невiдСФмно повязаний iз полiтичним i являв собою дуже потужний i багатогранний механiзм, який мав рiзнi прояви. В його основi лежав сiонiзм, представлений цiлою низкою органiзацiй, що виникли в РосiСЧ пiсля революцiСЧ 1917 р. Значна частина геройського населення на початку 20-х рокiв була позбавлена громадянських прав, не мала роботи. Тому така ситуацiя сприяла згуртуванню СЧх у громадськi органiзацiСЧ та полiтичнi партiСЧ за нацiональною ознакою.
На 1925 р. кiлькiсть назв громадських органiзацiй доходила до 9. Всi вони у своСЧх поглядах сходились на тому, що нацiональне питання на УкраСЧнi не вирiшене, i радянське керiвництво робить можливе для морального та фiзичного знищення СФврейського народу . Сiонiстськi органiзацiСЧ вiдрiзнялося мiж собою лише характером дiяльностi (спорт, палестинознавство, суспiльствознавство).
Основними центрами функцiонування цих органiзацiй були великi мiста КиСЧв, Житомир, Одеса й маленькi прикордоннi мiстечка Коростенського, Проскурiвського, Камянець-Подiльського Могилiв-Подiльського та iнших округiв .
Найбiльш iнтенсивно сiонiстський рух розвивався у 1925 р. Так на кiнець цього року на облiк Державного полiтичного управлiння (ДПУ) знаходилось 7601 сiонiстiв, а на 1 сiчня 1925 р. - 3300, у листопадi 1924 р. тiльки 2000. Оскiльки облiк здiйснювався тiльки стосовно найбiльш активних" дiячiв, то реальнi цифри представникiв сiонiзму були набагато бiльшими, наприклад: листопад 1924 р. 15000 членiв, сiчень 1925 р. 20000, сiчень 1926 р. 30000. Отже, цi показники свiдчать про значну участь СФвреСЧв у сiонiстському русi .[44, с.122]
На територiСЧ УкраСЧни набули широкого розповсюдження в цей час дитячi СФврейськi органiзацiСЧ, якi структурно нагадували бойскаутiв. До них належали Гашомер-ГацоСЧр (Юний страж): правий бiло-голубий та лiвий - класовий. Цi органiзацiСЧ мали вiйськове забарвлення та чiтку органiзацiйну структур), яка включала в себе центральний штаб, о