Роль громадських органiзацiй у поширеннi освiти на Подiллi в кiнцi ХРЖХ-на початку ХХ ст.
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?е пояснення явищ природи. Вiн включав елементи знань iз краСФзнавства i народознавства, обСФднаних на основi фундаментальних законiв природи та засад народноСЧ педагогiки. Земськi вчителi навчали своСЧх учнiв спостерiгати за природними явищами, розумiти звязки мiж ними. Допомагали в цьому практичнi заняття та дослiди на пришкiльних дiлянках. Багато уваги придiлялося екскурсiям не природу, що сприяло бiльш глибокому ознайомленню школярiв iз довкiллям. Пiд час подорожей до лiсу, парку, саду учнi радiли пiзнанню. НевiдСФмним елементом навчально-виховного процесу в земських школах стали екскурсiСЧ на промисловi пiдприСФмства, залiзницi, до мiiевих музеСЧв, поСЧздки до повiтових та губернських мiст.
Головним обовязком народних шкiл земцi вважали нацiональне виховання, У боротьбi за украСЧнську школу за умов русифiкаторськоСЧ полiтики царату земськi установи неодноразово зверталися до вищих державних органiв з клопотаннями про скасування обмежень щодо украСЧнського слова, навчання в початкових училищах украСЧнською мовою i друкування украСЧнських пiдручникiв, повернення до бiблiотек украСЧнськоСЧ лiтератури. У доповiдях земських гласних, звiтах управ, матерiалах земських шкiльних комiсiй та iнших документах земська концепцiя нацiональноСЧ украСЧнськоСЧ школи дiстала наукове обТСрунтування. Значна роль у реалiзацiСЧ цього завдання вiдводилася вчителевi, його педагогiчнiй майстерностi. Досконале володiння вчителями рiдною мовою безпосередньо впливало на розвиток iнтелектуальних здiбностей, моральних якостей: естетичних смакiв дiтей. За часiв розбудови украСЧнськоСЧ держави земства започаткували проведення учительських курсiв з украСЧнознавства, органiзували видання украСЧнських пiдручникiв i навчальних посiбникiв, запровадили в початкових народних училищах обовязкове навчання украСЧнською мовою.
Вдосконаленню навчально-виховноСЧ роботи сприяла дiяльнiсть земств щодо забезпечення навчальних закладiв пiдручниками та посiбниками. Уже з перших рокiв iснування повiтовi управи виявляли турботу про органiзацiю шкiльних бiблiотек i музеСЧв наочних посiбникiв, земських книжкових магазинiв. Працiвники освiтнiх закладiв збирали вiдомостi про потребу в пiдручниках i посiбниках, групували СЧх за змiстом, готували загальнi списки, закуповували потрiбну лiтературу i розсилали у школи. Вони складали каталоги новiтнiх видань, передплачували газети i журнали. [42]
Отже, земства реалiзували на практицi iдею громадськоСЧ за характером i демократично; за змiстом народноСЧ школи. Прiоритетним завданням земських початкових училищ виступало розумове виховання. органiчно поСФднане з моральним. Воно передбачало застосування найрiзноманiтнiших форм i методiв навчання, серед яких чiльне мiiе вiдводилося тим. що пробуджували самодiяльнiсть i творчiсть.
2.2 Громадсько-просвiтницькi товариства та СЧх роль в поширенi освiти на Подiллi наприкiнцi ХРЖХ початку ХХ столiття
Товариство "Просвiта" на Подiллi наприкiнцi ХРЖХ початку ХХ столiття
Одним iз самобутнiх явищ доби нацiонально-демократичноСЧ революцiСЧ були культурно-освiтнi товариства "Просвiта". У цей час вони займалися розвязанням питань духовного i освiтнього розвитку населення УкраСЧни i були чи не СФдиними громадськими органiзацiями, якi опiкувалися видавничими справами, утворювали бiблiотеки i читальнi, засновували освiтнi заклади, влаштовували лекцiСЧ, лiтературно-вокальнi вечори, театральнi заходи тощо.
Початок вивчення тАЬПросвiттАЭ на територiСЧ Подiлля було покладено насамперед украСЧнськими перiодичними виданнями. Так, на шпальтах часопису тАЬРадатАЭ систематично зявлялися публiкацiСЧ, у яких вказувалися шляхи поширення просвiтницького руху на Подiллi, визначалися проблеми у роботi губернського товариства, зокрема забезпечення лiтературних запитiв подолян, вiдкриття бiблiотек-читалень у сiльськiй мiiевостi, вiдносин тАЬПросвiтитАЭ iз губернською адмiнiстрацiСФю, духовенства з освiтянами, що мали намiр вступити до товариства, участi останнього у Хотинськiй виставцi тощо. У цьому планi показовi роботи А.СмолiСФвського[74, с.3], Подолянина[64, с.4-5], Хмурого[79, с.3], Просвiтянина[67, с.1] та iнших дослiдникiв. Автори цих статей давали позитивну оцiнку роботi просвiтян в умовах самодержавства.
С.Петлюра, характеризуючи украСЧнське громадське життя у 1907 р., на шпальтах журналу тАЬСелотАЭ, з одного боку, вiдзначав просвiтницькi осередки як СФдинi, якi беруть у ньому участь. З iншого, критично оцiнивши склад тАЬПросвiттАЭ (тАЬбуржуазна iнтелiгенцiятАЭ), вказуСФ на СЧх пасивнiсть i приходить до висновку про тАЬiнтелiгентсько-буржуазний напрямоктАЭ дiяльностi просвiтницьких товариств[61, с.6]. В iншiй статтi С.Петлюри зустрiчаються подiбнi судження, зокрема, рiзко негативно розглядаСФться просвiтницький часопис тАЬСвiтова ЗiрницятАЭ, що виходив у м. Могилевi-Подiльському ПодiльськоСЧ губернiСЧ. тАЬПаном тхнетАЭ ось загальна оцiнка журналу автором6.
У дореволюцiйний перiод протягом 19121913 рр. з-пiд пера вiдомого громадського дiяча РЖ.ОгiСФнка виходять статтi, з яких ми дiзнаСФмося про випади ворогiв украСЧнства. Так, публiкацiя тАЬЧи не новий похiдтАЭ[59, с.3] була зумовлена тим, що з дверей подiльськоСЧ тАЬПросвiтитАЭ була зiрвана табличка разом iз правилами користування бiблiотекою-читальнею. Вчений зауважив, що достеменно визначити авторiв неправомiрних дiй буде важко. Але з огляду на те, що у мiiевих часописах тАЬПодолянинтАЭ i тАЬПодольские известиятАЭ стали зявлятися критичнi судження на адресу губе