Роль громадських органiзацiй у поширеннi освiти на Подiллi в кiнцi ХРЖХ-на початку ХХ ст.
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
? школах тих регiонiв, де проживаСФ украСЧнське населення. В цей же перiод були розробленi новi принципи освiти: обовязковiсть, безкоштовнiсть, наступнiсть, якi були схваленi УкраСЧнським нацiональним конгресом 6-8 квiтня 1917 року. Було засновано курси перепiдготовки вчителiв. В нових школах вивчали курс украСЧнознавства, створювались бiблiотеки, лабораторiСЧ, започатковано випуск навчальних кiнофiльмiв, вийшло бiля 680 назв книг украСЧнською мовою, до осенi 1917 року на УкраСЧнi засновано було близько 2 тис. Просвiт.
УкраСЧнiзацiя освiти на Подiллi мала значнi успiхи. Заходи ЦентральноСЧ Ради пiдтримала Подiльська СФпархiя на першому вiльному СФпархiальному зСЧздi православного духовенства Подiлля, що вiдбувся 18-23 квiтня 1917 року.[30] При Вiнницькому вчительському iнститутi було вiдкрито однорiчнi педагогiчнi курси украСЧнськоСЧ мови.
Таким чином, дiяльнiстю УкраСЧнськоСЧ ЦентральноСЧ Ради було закладено полiтичнi передумови для розбудови украСЧнськоСЧ школи, за яку боролися передовi демократичнi верстви протягом усього XIX ст., становище школи починаСФ покращуватись i змiцнюватись.[18, с.45]
- Економiчнi передумови розвитку освiти на Подiллi наприкiнцi ХРЖХ початку ХХ столiття
До скасування крiпацтва у 1861 роцi освiта народних мас УкраСЧни, а зокрема територiСЧ Подiлля, перебувала на низькому рiвнi. Достатньо сказати, що на той час одна школа припадала на майже 10 тис. жителiв. Намагаючись пiдняти рiвень освiти, передова iнтелiгенцiя органiзовувала безплатнi недiльнi школи. Першу з них було вiдкрито 1859 р. у КиСФвi. Невдовзi в УкраСЧнi СЧх функцiонувало вже 110. Т. Шевченко написав для недiльних шкiл Букварь южнорусскiй. Навчання у бiльшостi цих освiтнiх закладiв велося украСЧнською мовою. На жаль, 1862 р. недiльнi школи царським указом були закритi. [31, с.260]
На початку 60-х рокiв Росiйська iмперiя стояла на порозi кардинальних змiн та зрушень в освiтнiй сферi. З одного боку, самодержавство розумiло, що чим нижчий рiвень освiти народу, тим простiше ним управляти за допомогою централiзованого бюрократичного апарату, з iншого розпочата модернiзацiя суспiльства зумовлювала гостру потребу у високоосвiчених, квалiфiкованих робiтниках та пiднесення загального освiтнього та культурного рiвня народу, оскiльки тiльки за таких умов можна було масово запровадити новiтню технiку, передовi технологiСЧ, бiльш ефективнi форми органiзацiСЧ працi.
Пiд тиском цих обставин царизм 1864 р. проводить освiтню реформу, суть якоСЧ полягаСФ у створеннi СФдиноСЧ системи освiти. Початкову освiту давали початковi народнi училища, що працювали за СФдиним навчальним планом та програмою. Мета цих освiтнiх закладiв полягала в навчаннi учнiв Закону Божому, читанню, письму та чотирьом дiям арифметики. Навчальний процес здiйснювався росiйською мовою. Наприкiнцi XIX ст. кiлькiсть початкових шкiл в УкраСЧнi порiвняно з 1856 р. зросла майже в 13 разiв i досягла майже 17 тисяч, проте, навiть таких кардинальних зрушень було недостатньо, адже поза школою залишилося понад 70% дiтей. Через це вiдсоток грамотних в украСЧнському суспiльствi був на рубежi вiкiв ще досить низьким у рiзних губернiях УкраСЧни вiн коливався вiд 15,5 до 27,9% (рiвень грамотностi по Росiйськiй iмперiСЧ в цiлому становив 21%).[31, с.262]
Наступною ланкою, створеною реформою 1869 р. системи освiти, були гiмназiСЧ, якi давали середню освiту. Вони подiлялися на класичнi (перевага надавалася гуманiтарним предметам, особливо грецькiй i латинськiй мовам) та реальнi (вивчалися насамперед предмети природничого циклу). Закiнчення класичноСЧ гiмназiСЧ давало право вступу без iспитiв до унiверситету, а реальноСЧ лише до вищих технiчних навчальних закладiв. На початку 70-х рокiв вiдбулася нова реорганiзацiя, внаслiдок якоСЧ класичнi гiмназiСЧ залишилися, а реальнi гiмназiСЧ стали училищами. Наприкiнцi XIX ст. в УкраСЧнi дiяло 129 гiмназiй, 19 реальних та 17 комерцiйних училищ.
У другiй половинi XIX ст. фахiвцiв з вищою освiтою готували Харкiвський, КиСЧвський та Новоросiйський (заснований на базi РiшельСФвського лiцею в Одесi 1865 р.) унiверситети, студентами яких у 90-х роках були 4 тис. осiб. Характерно, що у пореформену добу статус унiверситетiв зазнав iстотних змiн. Спочатку вони функцiонували на основi демократичного, прогресивного статуту 1863 р., який надавав автономiю цим навчальним закладам, розширював права унiверситетських рад тощо. Проте хвиля контрреформ кардинально змiнила ситуацiю вiдповiдно до нового статуту 1884 р. унiверситетська автономiя лiквiдовувалася, було скасовано право виборностi викладацьких та адмiнiстративних посад, встановлено державний контроль за благонадiйнiстю професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладiв. [2, с.92-93]
Модернiзацiя економiки, завершення промислового перевороту зумовили гостру необхiднiсть у фаховiй диференцiацiСЧ, спецiалiзацiСЧ кадрiв, що отримують вищу освiту. Цi обставини сприяли виникненню низки вищих спецiальних навчальних закладiв: Нiжинського iсторико-фiлологiчного iнституту, Глухiвського учительського iнституту, Харкiвського ветеринарного iнституту, Пiвденноросiйського технологiчного iнституту в Харковi, КиСЧвського полiтехнiчного iнституту, Вищого гiрничого училища в Катеринославi.
На кiнець XIX - початок XX ст. Подiлля являло собою переважно аграрний район. Однак вiд багатьох iнших, суто сiльськогосподарських зон, звiдки вивозилася лише сировина, вiн вiдрiзнявся добре розвиненою переробною промисловiстю. Наявнiсть великих i високоврожайних планта