Роль громадських органiзацiй у поширеннi освiти на Подiллi в кiнцi ХРЖХ-на початку ХХ ст.
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ональна школа: у 1862 роцi були забороненi украСЧнськi недiльнi школи; в 1863 р. заборонено друкувати украСЧнськi пiдручники та книжки для народу. Вiдомим документом - листом мiнiстра внутрiшнiх справ П.ВалуСФва до мiнiстра народноСЧ освiти О. Головiна вiд 18 липня 1863 року, що увiйшов в iсторiю пiд назвою ВалуСФвського циркуляру, рух за нацiональну школу був припинений. В цьому листi говорилося, що нiякоСЧ малоросiйськоСЧ мови (тобто украСЧнськоСЧ) не було, нема i бути не може, а друкування книжок малоросiйською мовою як духовного змiсту, так i начальних i для початкового читання народу треба призупинити.[26, с.45]
На вiдмiну вiд П.ВалуСФва, освiтянин О.Головiн вiдповiдав йому, що заборона чи дозвiл на видання книги полягаСФ в сутностi думки, а не в мовi чи нарiччi, та зазначав, що намагання лiтераторiв обробити граматично кожну мову або нарiччя i для цього писати нею i друкувати вельми корисно з огляду на народну освiту i заслуговуСФ повноСЧ поваги. Але його думку не було взято до уваги.[55, с.15]
Таким чином, iдея розвитку нацiональноСЧ освiти досить глибоко проникла у свiдомiсть iнтелiгенцiСЧ та освiтян того часу. Таке розумiння ТСрунтувалося на реальних потребах самого суспiльства. Але царська влада дiяла всупереч iнтересам народу, посилюючи русифiкаторську полiтику в УкраСЧнi, ВалуСФвський циркуляр набув чинностi. Тенденцiя репресивних заходiв набула стiйкого характеру.
Подальшим кроком росiйськоСЧ iмперськоСЧ влади в цьому напрямку став вiдомий Емський указ Олександра II про заборону друку i поширення книжок украСЧнською мовою, виданий 1876 року. Крiм того, указ забороняв ввозити з-за кордону книжки, виданi на малоросiйському нарiччi, не допускав читання украСЧнською мовою i т.д.. В результатi реалiзацiСЧ цього указу постраждали всi ступенi системи украСЧномовноСЧ освiти. В унiверситетах звiльнялись викладачi. Також не обминули репресiСЧ i середню школу. Вчителiв з украСЧнофiльськими поглядами теж звiльняли з роботи або переводили до РосiСЧ.[26, с.45]
Проте украСЧнське учительство не збиралося вiдмовлятися вiд своСЧх поглядiв щодо розбудови нацiональноСЧ школи. Репресивна полiтика царського уряду тiльки посилювала напругу. Педагогiчна громадськiсть активiзувала свою дiяльнiсть. На нарадах, зборах, конференцiях вчителi заслуховували доповiдi, приймали резолюцiСЧ, звернення. "ада вороже поставилася до активiзацiСЧ педагогiчного руху за нацiональну школу. Попечителям навчальних округiв Мiнiстерство народноСЧ освiти надсилало таСФмнi циркуляри, де вимагалося подавати iнформацiю про неблагонадiйних вчителiв, схильних до украСЧнофiльства. Звичайним явищем на той час у школах були несподiванi перевiрки, i при наявностi вiдповiдних доказiв учителiв звiльняли з роботи.
Пiсля Емського указу пiшла цiла черга несприятливих для розвитку украСЧнськоСЧ нацiональноСЧ освiти указiв та постанов: 1881 р. - указ Олександра II про дозвiл друкувати окремi словники украСЧнською мовою, але росiйським правописом; 1888 р. - указ про заборону вживання украСЧнськоСЧ мови у всiх державних установах, в тому числi i в освiтнiх закладах; 1895 р. заборона Головного управлiння у справах друку видавати i розповсюджувати книги для дiтей украСЧнською мовою.[25, с.179]
Внаслiдок вказаних вище репресивних заходiв щодо украСЧнськоСЧ освiти украСЧнська молодь була позбавлена можливостi знайомитися з кращими зразками прозових та поетичних творiв украСЧнських авторiв, не мала змоги прилучатися до культурних надбань свого народу. Щодо навчання народних мас, то бiльшiсть дiтей шкiльного вiку залишалися поза навчальними закладами i неминуче прирiкалася на неписьменнiсть. У девяти украСЧнських губернiях з корiнним населенням 23,5 млн. чоловiк налiчувалося 1320 початкових шкiл рiзних типiв, у яких навчалося 67129 учнiв. Тобто 1 учень приходився в середньому на 163 жителi. Ще гiршим показник був у Подiльськiй губернiСЧ - 1 учень на 400 чоловiк. Отже, 98% дiтей шкiльного вiку не мали змоги здобути елементарноСЧ початковоСЧ освiти.[69, с.135]
Такий стан справ викликав хвилю обурення серед украСЧнськоСЧ iнтелiгенцiСЧ. У перiодичних виданнях почали зявлятися численнi публiкацiСЧ на пiдтримку нацiональноСЧ школи. Такi ж домагання ставили деякi земства, мiськi думи, науково-просвiтнi i технiчнi зСЧзди, пiдкреслюючи, що украСЧнське суспiльство потерпаСФ через вiдсутнiсть своСФСЧ школи i вiдповiдноСЧ лiтератури. Нарештi сама Рада мiнiстрiв РосiйськоСЧ iмперiСЧ визнала наприкiнцi 1904 року, що низький рiвень грамотностi украСЧнського населення СФ результатом зборони видання популярноСЧ лiтератури рiдною мовою. РЖ поки в урядових колах обмiрковувалося питання освiтньоСЧ полiтики на УкраСЧнi, на початку 1905 р. вибухнула революцiя, прискоривши розвязання проблеми. У вереснi того ж року Кабiнет мiнiстрiв РосiйськоСЧ iмперiСЧ скасував заборону украСЧнського друкованого слова, визнавши СЧСЧ несвоСФчасною.[26, с.46] З певними змiнами такий стан справ зберiгався до початку ПершоСЧ свiтовоСЧ вiйни. В питаннi мови викладання з боку царату i надалi проводилась шовiнiстична полiтика, спрямована на заборону украСЧнськоСЧ мови. Всi педагогiчнi заклади на УкраСЧнi, в тому числi i на Подiллi, мали готувати викладачiв для початкових народних училищ виключно росiйською мовою.
Лише пiсля жовтневоСЧ революцiСЧ, у 1917 роцi УкраСЧнська Центральна Рада почала здiйснювати систематичну полiтику украСЧнiзацiСЧ школи. В березнi 1917 року керiвництво ЦентральноСЧ Ради добилось вiд Мiнiстерства освiти i Тимчасового уряду РосiСЧ дозвiл на викладання украСЧнською мовою у початкови