Роль громадських органiзацiй у поширеннi освiти на Подiллi в кiнцi ХРЖХ-на початку ХХ ст.
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?лади, а в практичнiй дiяльностi давали можливiсть стати помiчниками iнженерiв.[4, с.92]
У 1871 роцi росiйський уряд провiв нову реформу середньоСЧ школи, спрямовану на повне вiдокремлення класичноСЧ освiти вiд реальноСЧ. Згiдно цiСФСЧ реформи класичнi гiмназiСЧ повиннi були залишатися закладами освiти для привiлейованих, а реальнi гiмназiСЧ перетворювались в реальнi училища, якi призначалися для среднего сословия, которое еще не привыкло долго и много учиться.[28]
Навчальна програма реальних училищ будувалась на зовсiм новiй органiзацiйнiй основi: надання учням загальноСЧ освiти i технiчних знань з врахуванням практичних вимог регiону. Входячи з мiiевих потреб, реальнi училища могли мати вiд трьох до семи класiв.
Наступним етапом на шляху реформування системи освiти стало вiдкриття жiночих навчальних закладiв. РЖ першим провiсником нового часу стали саме закони про всестанову жiночу освiту вiдкритого типу.[46, с.9]
Питання про органiзацiю жiночоСЧ середньоСЧ освiти на державному рiвнi вирiшувалось в Мiнiстерствi народноСЧ освiти. Вихiдним пунктом перетворень у цьому вiдомствi щодо жiночих шкiл була доповiдь мiнiстра освiти С. Норова 5 березня 1856 р., в якiй вiн детально виклав своСЧ погляди на головнi вади iснуючоСЧ системи. Мiнiстр пiдкреслив, що особи середнього стану в губернських i повiтових мiстах не мають можливостi дати своСЧм дочкам необхiдну освiту. Мiж тим вiд цього залежить як розвиток в масах народних справжнiх уявлень про обовязки кожного, а також i всiляке покращення сiмейних нравiв та суспiльноСЧ свiдомостi взагалi, на що жiнка маСФ могутнiй i надзвичайний вплив. Тому заснування середнiх жiночих навчальних закладiв вiдкритого типу було б, на його думку, подiСФю величезноСЧ ваги для краСЧни.
Схвалююча резолюцiя Олександра II на цю доповiдь поклала початок органiзацiСЧ середньоСЧ жiночоСЧ освiти на державному рiвнi. У травнi 1858 року вiн затвердив Положення про жiночi училища вiдомства Мiнiстерства народноСЧ освiти. Але на територiСЧ УкраСЧни воно поширювалося на всi губернiСЧ, крiм трьох - КиСЧвськоСЧ, ПодiльськоСЧ та ВолинськоСЧ. Попечителi шкiльних округ i начальники губернiй вказували на головну ваду цього документу - усунення вiд управлiння училищами представникiв тих станiв i товариств, на кошти яких вони утримувалися, а також про надмiрнiсть повноважень навчальних закладiв. Тому вже через два роки - 10 травня 1860 р. - було затверджено проект нового положення про жiночi училища Мiнiстерства народноСЧ освiти, згiдно з яким при кожному училищi засновувалися двi ради: попечительна i педагогiчна. Основна iдея положень 1858 - 1860 рокiв полягала в тому, щоб залишити за жiночими училищами характер приватних навчальних закладiв. Зi свого боку, уряд взяв на себе iнiцiативу керiвництва цiСФю справою через начальникiв губернiй та училищне керiвництво Мiнiстерства народноСЧ освiти з наданням цим закладам деяких прав нарiвнi з державними.
Досвiд iснування перших закладiв нового типу протягом десятирiччя виявив необхiднiсть внесення змiн у навчальний процес. Тому в травнi 1870 року було затверджено нове положення про жiночi гiмназiСЧ i прогiмназiСЧ Мiнiстерства народноСЧ освiти, за яким жiночi училища перейменовувались на гiмназiСЧ i прогiмназiСЧ. Крiм того, згiдно з новим положенням, для проходження повного курсу в гiмназiСЧ вводилося сiм рокiв навчання замiсть шести, як це було ранiше.[75, с.68]
Загалом, цiлий ряд жiночих навчальних закладiв на територiСЧ РосiйськоСЧ iмперiСЧ дiяли за окремими статутами i положеннями.
Щодо жiночоСЧ середньоСЧ освiти в украСЧнських Правобережних губернiях, то 26 травня 1869 року було затверджено положення про жiночi гiмназiСЧ i прогiмназiСЧ в КиСЧвськiй, Подiльськiй i Волинськiй губернiях. Дане положення розповсюджувалось i на бiлоруськi Вiтебську та Могилiвську губернiСЧ. Уряд надавав вихованню жiноцтва в Захiдному краСЧ особливого полiтичного значення i прагнув сприяти СЧСЧ розвитку двома способами:
1) органiзовувати державнi училища;
2) надавати грошову допомогу особам росiйського походження, якi утримували приватнi пансiони.
Уряд взяв на своСФ утримання жiночi училища в цьому регiонi з тiСФю метою, щоб не залучати коштiв громадськостi, яка, в свою чергу, буде вимагати своСФСЧ участi в управлiннi закладами.
Ще одна вiдмiннiсть - остаточне рiшення про заснування нових жiночих гiмназiй у межах цього регiону приймалося виключно iмператором.[75, с.69]
Згiдно цього положення в м. Немировi була вiдкрита перша на Подiллi для приходящих дiвчат прогiмназiя з чотирирiчним термiном навчання. Дещо пiзнiше жiночi учбовi заклади почали дiяти в iнших мiстах губернiСЧ.
В липнi 1900 р. в складi пiдготовчого i чотирьох молодших класiв у Вiнницi вiдкрилась жiноча гiмназiя. РЖншi класи - пятий-сьомий, вiдкривали вiдповiдно роком пiзнiше. Через десять рокiв на кошти земства був вiдкритий восьмий (педагогiчний) клас.[4, с.99]
Взагалi мережа середнiх жiночих навчальних закладiв на Подiллi створювалася дуже повiльно, навiть порiвняно з iншими регiонами УкраСЧни, адже уряд штучно стримував СЧх зростання. Так, на 1897 рiк у Подiльськiй губернiСЧ було всього 9 гiмназiй Мiнiстерства народноСЧ освiти, в той час, як в Полтавськiй, Чернiгiвськiй СЧх вiдповiдно було по 14 i 20.[19, с.187] Цi данi свiдчать про те, що царський уряд розглядав систему освiти на Подiллi передусiм як елемент полiтичного впливу на суспiльство, як iнструмент великодержавницькоСЧ шовiнiстичноСЧ полiтики вiдносно населення окраСЧнних провiнцiй iмперiСЧ, а не як