Роль громадських органiзацiй у поширеннi освiти на Подiллi в кiнцi ХРЖХ-на початку ХХ ст.
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
iзноманiтних товариств, якi спрямовували свою роботу на розвиток науки, культури, освiти. Бiльшiсть СЧх дiяло у губернському мiстi. [58, с.123]
Перiод другоСЧ половини XIX початок XX столiття характеризуСФться значною активiзацiСФю педагогiчноСЧ i просвiтницькоСЧ дiяльностi демократично налаштованоСЧ iнтелiгенцiСЧ, Передчуття вiдмiни крiпосництва, реформа 1861 року, пошук нових легальних форм боротьби за громадськi свободи сприяли пожвавленню в культурно-освiтньому життi, запалюючи оптимiзмом, новими iдеями нацiональну свiдомiсть народу, а серед нього кращих представникiв iнтелiгенцiСЧ, студентiв, учнiв гiмназiй. ОбСФднання молодих людей, освiчених, ерудованих, сповнених бажання ширити освiту в народi, пiднести його культуру, зробити СЧСЧ надбанням широкого загалу явище на погляд автора, для того часу цiлком нове у суспiльствi. Безкорисливо вiддана iдеям спiльноСЧ працi задля просвiти трудового люду, iнтелiгенцiя акумулювала i водночас поширювала новi погляди на навчання й освiту, шукала й утверджувала ефективнi форми освiтньоСЧ роботи серед рiзних верств i груп населення. Освiтяни-вихователi наближали знання до простих людей.
Вiдчуваючи неминучiсть змiн, якi мали статися найближчим часом, украСЧнська iнтелiгенцiя, що народжувалася, смiливо висловлювалась за необхiднiсть освiти для народу. Зрушення на краще у суспiльнiй думцi пробуджувало розумовi й моральнi сили патрiотичноСЧ молодi, яка почала гуртуватися навколо спiльноСЧ iдеСЧ, СФдиних iнтересiв служiння украСЧнському народу.
Студентська молодь i гiмназисти, в свою чергу, вступали в товариства, гуртки з метою поширення освiти серед народу. Створення таких обСФднань, як Громада також сприяло задоволенню освiтнiх проблем того часу.
Даним дослiдженням на основi численних-матерiалiв, архiвних документiв, спогадiв доведено, що украСЧнськi громади це напiвлегальнi осередки iнтелiгенцiСЧ, студентiв, учнiвськоСЧ молодi, якi впродовж пiвстолiття (друга половина XIX початок XX столiття) на демократично-патрiотичних засадах проводили науково-просвiтницьку, педагогiчну й освiтянську роботу на користь УкраСЧни та СЧСЧ народу. Вони утворилися в кiнцi 1860 на початку 1861-го рокiв у Петербурзi, а також КиСФвi. Полтавi, Харковi. Одесi, Чернiговi та iнших мiстах НадднiпрянськоСЧ УкраСЧни.
Дiяльнiсть громадiвцiв була спрямована на поширення освiти, пропаганду знань серед украСЧнського народу, пiднесення рiвня його культури, моралi, пробудження i формування нацiональноСЧ самосвiдомостi. У Громадi люди шукали задоволення своСЧх iнтелектуальних культурно-мистецьких потреб, естетичних запитiв тощо.
Громадiвцiв обСФднувала любов до УкраСЧни, СЧСЧ мови, культури, iсторiСЧ. РЗхнСФ украСЧнолюбство не мало в своСЧй основi iдеСЧ нацiональноСЧ винятковостi. Це був патрiотизм, пройнятий любовю до УкраСЧни, захоплення усiм украСЧнським.
Пiсля закриття недiльних шкiл громадiвцi були викладачами у педагогiчнiй школi, яка готувала вчителiв для села, там давали глибокi знання, сучасну методику. Також багато працювали над написанням та виданням народних книжок, пiдручникiв для шкiл украСЧнською мовою, збирали кошти на рiзнi освiтнi справи, збирали етнографiчний матерiал, працювали над укладанням украСЧнського словника тощо. [42, с.72-81].
Серед перших було Подiльське церковне iсторико-археологiчне товариство, яке було засноване у 1903 р. на базi Подiльського СФпархiального iсторико-статистичного комiтету. Таке перетворення Комiтету на Товариство сприяло обСФднанню краСФзнавцiв Подiлля у 1912 р. у ньому налiчувалося 136 членiв. [66, с.78].У вереснi 1911 р. в Камянцi-Подiльському виникло Товариство подiльських природодослiдникiв, яке вже наступного року мало 213 членiв. Воно органiзовувало експедицiСЧ, видавало тАЬЗаписки товаристватАЭ, мало бiблiотеку, у Пушкiнському Народному домi проводило читання безплатних лекцiй. [68, с.7]. Успiшно поСФднувало наукову, просвiтницьку i громадську дiяльнiсть Товариство подiльських лiкарiв. Воно було засноване в губернському центрi у 1859 р., нараховувало 123 члени, мало бiблiотеку (у 1865 р. - 3526 томiв) та розпочало формування колекцiСЧ для майбутнього музею. У 1865 р. товариство, серед членiв якого переважали поляки, було закрито внаслiдок реакцiСЧ на друге польське повстання. Згiдно розпорядження генерал-губернатора О.Безака, бiблiотека та музейнi експонати Товариства були доставленi в КиСЧв та переданi генерал-губернаторству та унiверситету Св. Володимира. Проте з 1878 р. Товариство подiльських лiкарiв вiдновило дiяльнiсть, зосередивши свою роботу не лише на санiтарно-гiгiСФнiчних та медичних питаннях, а й охопило краСФзнавчу та лекцiйно-просвiтницьку дiяльнiсть. Окремо слiд згадати дiяльнiсть Товариства мистецтв, статут якого був затверджений у сiчнi 1908 р. Його органiзатором став вiдомий на Подiллi художник В.Розвадовський, який одночасно завiдував художнiми класами. Товариство мистецтв розгорнуло на Подiллi широку просвiтницьку дiяльнiсть, влаштовуючи пересувнi виставки художнiх творiв у мiстах та багатьох мiстечках губернiСЧ. Крiм того, у Камянцi-Подiльському дiяла постiйна виставка творiв мистецтв. [64]
Слiд вiдзначити, що украСЧнський освiтнiй рух на Подiллi репрезентовано СФдине товариство тАЬПросвiтатАЭ, створене в 1906 р. в Камянцi-Подiльскому. Значна фiлiя утворилась у Могилевi. Ряди ПодiльськоСЧ тАЬПросвiтитАЭ обСФднували украСЧнську iнтелiгенцiю для спiльноСЧ роботи заради освiти народу, що й визначало свою дiяльнiсть лише мiстом, а проводило також велику роботу на селi. Але нацiонально-просвiтницька дiяль