Роль громадських органiзацiй у поширеннi освiти на Подiллi в кiнцi ХРЖХ-на початку ХХ ст.
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
почати реформування саме iз неСЧ було найдоцiльнiше.
Прямим результатом цього можна вважати i реформування в сферi освiти, адже побудова новоСЧ освiтньоСЧ мережi була обумовлена потребами капiталiстичного розвитку господарства.[4, с.104] "асне це i можна вважати однiСФю iз полiтичних передумов розвитку освiти у вищезгаданий перiод як по всiй Росiйськiй iмперiСЧ, так i в Подiльськiй губернiСЧ зокрема.
Вiдмiна крiпосного права в Росiйськiй iмперiСЧ теж посприяла подальшому поштовху до розвитку народноСЧ освiти в СЧСЧ окраСЧнах, в тому числi i на Подiллi.[18, с.42-45]
Додатковою передумовою для такого розвитку, що безпосередньо повязана iз полiтичною сферою, стали подiСЧ польського повстання 1860-х рокiв. Як реакцiя на тi подiСЧ, на Правобережжi i на Подiллi зокрема почався наступ на народне шкiльництво i систему украСЧнськоСЧ школи, щоб унеможливити повторення польського iенарiю.
Загалом, на Правобережнiй УкраСЧнi ще на початку XIX ст. склалася система державного управлiння за зразком РосiйськоСЧ iмперiСЧ. Коли було утворено Мiнiстерство народноСЧ освiти, то пiд його егiдою почала формуватись нова мережа навчальних закладiв. До неСЧ входили навчальнi заклади чотирьох типiв:
-парафiяльнi училища, якi призначалися для дiтей найвищих станiв;
-повiтовi училища для дiтей дворян, купцiв, державних службовцiв, заможних ремiсникiв;
-класичнi повiтовi гiмназiСЧ i неповнi прогiмназiСЧ - найпоширенiший тип середньоСЧ школи;
-лiцеСЧ, унiверситети - вищi навчальнi заклади.
Найбiльше вiдкривалось платних приватних пансiонiв для дiтей дворян.
На Подiллi iснували всi згаданi типи навчальних закладiв, крiм вищих. Вищу освiту подоляни здобували поза межами краю, в унiверситетах КиСФва, Харкова, Одеси...[3, с.10]
Але в краСЧ були всi необхiднi передумови для успiшного впровадження перетворень у сферi освiти, в тому числi i полiтичнi. В другiй половинi XIX - на початку XX ст. тут були мiста, в яких, з огляду на помiтну урбанiзацiю, було просто необхiдно засновувати новi навчальнi заклади. Зокрема, повiтова Вiнниця ПодiльськоСЧ губернiСЧ своСЧм статусом вiдповiдала стратегiСЧ уряду: вiдкривати навчальнi заклади в мiстах, що являють собою центри релiгiйноСЧ, духовноСЧ i громадськоСЧ дiяльностi.[27]
У звязку iз соцiально-економiчними реформами iснуюча система освiти зазнала значних змiн, якi вносилися i регулювалися вiдповiдними урядовими постановами.
Отже, спочатку про початкову освiту i СЧСЧ правове регулювання в пореформений перiод.
Про те, якi зрушення в сферi освiти спровокувала лiквiдацiя крiпацтва свiдчить, зокрема, той факт, що одночасно зi звiльненням селянства, редакцiйними комiсiями iз селянських справ були поданi в головний комiтет попереднi проекти про сiльськi школи, i вже 28 липня 1861 року було засновано особливий комiтет для складання попереднього плану органiзацiСЧ народних шкiл, а 18 сiчня 1862 року за особливими обставинами захiдних губернiй Мiнiстерство народноСЧ освiти РосiйськоСЧ iмперiСЧ спiльно з Мiнiстерством внутрiшнiх справ, не чекаючи кiнцевого варiанту положення про народнi училища, зайнялись влаштуванням тут народних училищ. Було вiдпущено близько 10 тис. крб. для обладнання шкiльних примiщень.[50]
У пореформений перiод вiдбулися безумовно позитивнi змiни i в галузi початковоСЧ освiти: iснуючi типи початкових шкiл, якi передбачались статутом 1828 року, а саме: повiтовi i сiльськi школи мiнiстерства освiти, училища Мiнiстерства державних маСФтностей, церковно-парафiяльнi i СФпархiальнi школи, зберiгалися i оголошувалися загальнодоступними. Вони обСФднувалися однiСФю назвою - початковi народнi училища i повиннi були працювати за СФдиною програмою. Жiнки отримували дозвiл на вчителювання в народних училищах.Отже, створювалась СФдина система початковоСЧ освiти з курсом на поступове запровадження на мiiях загального початкового навчання.[17, с.11-13]
У процесi реалiзацiСЧ урядового курсу, практика народних училищ дiйшла i на Подiлля. Так, 1 квiтня 1908 року Вiнницька дума прийняла рiшення вiдкривати кожного року по однiй двокомплектнiй школi (училище з двома учителями на 100 учнiв). [29]
В квiтнi 1915 року Вiнницький голова повiдомляв подiльського губернатора, що згiдно плану в мiстi було вiдкрито 11 училищ, зокрема в районах: Дубовецькiй Слободi, Липках (Замостя), Садках, Старому мiстi, Малих хуторах, при окружнiй лiкарнi, в Мурах та iн.. Цi школи переважно були однокласними i двокласними. В перших навчалися три роки, в других - чотири.
Починаючи з 70-х рокiв XIX ст. , в мiстах, в тому числi i на Подiллi, вiдкривались початковi школи нового типу з шестирiчним термiном навчання, якi отримали назву мiських вищих училищ. РЗх поява була обумовлена потребами капiталiстичного розвитку господарства. Вищi училища давали випускникам закiнчену початкову освiту, необхiдну для роботи в канцелярiях, на транспортi тощо.[4, с.103]
Щодо правового регулювання середньоСЧ освiти, то тут в результатi реформування намiтились такi зрушення.
Мiнiстерство народноСЧ освiти РосiйськоСЧ iмперiСЧ, реагуючи на обСФктивну вимогу часу, коли державi потрiбнi були освiченi освiтнi кадри для промисловостi, торгiвлi та iнших галузей капiталiстичного господарства, 19 листопада 1864 року затвердило статут реальних гiмназiй.[11] Вони прирiвнювались до класичних гiмназiй, але курси стародавнiх мов - латини i грецькоСЧ, були замiненi на сучаснi СФвропейськi мови: французьку, нiмецьку, англiйську. Реальнi гiмназiСЧ вiдкривали шлях випускникам у вищi навчальнi за