Роль громадських органiзацiй у поширеннi освiти на Подiллi в кiнцi ХРЖХ-на початку ХХ ст.
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?iсть тАЬПросвiтитАЭ зустрiла вороже ставлення з боку уряду i вже 2 липня 1907 р. Подiльське губернське присутствiСФ заборонило дiяльнiсть товариства. У березнi 1908 р. надiйшов дозвiл на вiдкриття товариства, й тАЬПросвiтатАЭ вiдновила свою дiяльнiсть у Камянцi-Подiльському, зробивши чимало поширення серед населення украСЧнськоСЧ iсторiСЧ та фольклору. [48, с.6-27].
Серед громадських органiзацiй, що дiяли в iнших мiстах, можна згадати Вiнницьке медичне товариство (1903 р.), Вiнницьке лiтературно-артистичне товариство (1908 р.), Могилiвське вiддiлення товариства дослiдникiв Поднiстровя (1908 р.), Балтське музично-драматичне товариство (1908 р.) та iн. Але дiяльнiсть цих товариств була вже не такою активною та значимою, як тих, що iснували в губернському мiстi. Аналiз джерел засвiдчуСФ, що помiж усiх мiст Подiлля найбiльш активно до громадськоСЧ дiяльностi залучалися жителi губернського центру. Це можна пояснити наявнiстю в СЧхньому складi значно бiльшоСЧ частки як освiченого, так i заможного населення.
НевiдСФмно вiд дiяльностi згаданих товариств повязане заснування у другiй половинi XIX на початку XX ст. в мiстах ПодiльськоСЧ губернiСЧ музейних закладiв. Перший музей на Подiллi зявився у 1890 р. в Камянцi-Подiльському. РЖнiцiатором його створення виступив Подiльський СФпархiальний iсторико-статистичний комiтет, який 29 жовтня 1889 р. створив комiсiю з органiзацiСЧ церковного Давньосховища. 30 сiчня 1890 р. Комiтет затвердив правила Давньосховища, оголосивши тим самим про створення музейного закладу, який розмiстився у галереСЧ Кафедрального собору. Давньосховище мало старожитностей, архiв i бiблiотеку, завiдувачем був призначений соборний священик В.Якубович, секретарем у справах протоiСФрей РД.Сiцiнський вiдомий дослiдник старожитностей та iсторiСЧ Подiлля. У звязку з перетворенням iсторико-статистичного комiтету в iсторико-археологiчне товариство, Давньосховище офiцiйно перейменовано у музей.[66, с.43]
Ще один музей у Камянцi-Подiльському зявився у 1912 р. при губернськiй земськiй управi Товариство подiльських природодослiдникiв вiдкрило природничо-iсторичний музей. Вiн мав три вiддiли: демографiчний, культурно-iсторичний та природничо-iсторичний.[66, с.44] Так само СФ свiдчення про намагання Могилiвського вiддiлення товариства дослiдникiв Поднiстровя у 1908 р. вiдкрити власний музей у Могилевi.[60, с.299]
2.1 Земства та СЧх вплив на поширення освiти на територiСЧ Подiлля наприкiнцi ХРЖХ початку ХХ столiття
У 60-тi роки XIX ст. в Росiйськiй РЖмперiСЧ почалися реформи, складовою яких була реорганiзацiя мiiевого управлiння. Згiдно з Положенням про губернськi та повiтовi земськi установи вiд 1 сiчня 1864 р. i правилами застосування цього закону, що були опублiкованi влiтку 1865 р. в УкраСЧнi почали дiяти виборчi земськi зiбрання та СЧх виконавчi органи управи. Незважаючи на обмежену законодавством компетенцiю, рутину бюрократичних порядкiв, постiйну нестачу коштiв, земцi вiдразу знайшли надiйнi основи своСФСЧ дiяльностi виходячи з невiдкладних потреб суспiльства. Народна освiта стала одним iз прiоритетних напрямкiв СЧхнього опiкування.
Шкiльну справу земствами довелося розпочинати в дуже складних умовах не лише тому, що кошти на народну освiту стали необовязковими, а й тому, що народнi школи перебували у великому занепадi не вистачало примiщень, вчителiв, пiдручникiв. Крiм того, маючи бажання взятися за створення початкових шкiл, не всi земства могли виконувати цю благородну мiсiю. РЖ все ж протягом першого десятирiччя iснування земств кiлькiсть земських початкових шкiл в УкраСЧнi значно зросла.[42]
Дореформена школа залишила у спадок жалюгiднi результати початкового навчання сiльських дiтей. Статистичнi данi свiдчать про обмежену кiлькiсть шкiл i низький рiвень грамотностi. У школах панували застарiлi методи навчання i постiйнi залякування учнiв, пiдручниками слугували церковнi книги, вчителями здебiльшого працювали священики. Ознайомившись зi станом справ на мiiях, земськi члени училищних рад доповiдали земським зборам про необхiднiсть розвязання трьох основних завдань щодо школи: пiдготовку вчительських кадрiв, закупiвлю книг для народного читання, впровадження нових методiв навчання.
Водночас повiтовi земства органiзовували власнi школи i дбали про СЧх добробут i матерiальне забезпечення. Початковi народнi училища, якi утримувалися на земськi кошти, називалися земськими школами. РЗх основою стали школи грамоти, що вiдкривалися з iнiцiативи селян.
Навчання в однокласних училищах тривало три роки. Учнi подiлялися на три вiддiлення, у яких одночасно викладав один учитель. Школярi вивчали закон Божий, церковнословянську грамоту, росiйську мову (читання, письмо, граматику), математику i церковнi спiви. Головною метою початковоСЧ освiти вважалося утвердження в народi релiгiйних i моральних понять. Обсяг корисних знань обмежувався вмiнням читати, писати i знати чотири арифметичнi дiСЧ. [45, с.176-210]
Особливе значення щодо постановки навчально-виховного процесу в земських школах мала педагогiчна дiяльнiсть земського гласного, члена ОлександрiвськоСЧ училищноСЧ ради М.О.Корфа. Створений ним тип трирiчноСЧ однокомплектноСЧ школи дiстав загальне визнання i поширився у всiх земських губернiях. Як методист М.О.Корф багато нового i цiнного внiс у теорiю та практику початкового навчання, органiзував широкий обмiн досвiдом роботи. Враховуючи, що не всi учнi закiнчували повний курс, педагог склав програму так, щоб кожного року дiти опановува