Роль громадських органiзацiй у поширеннi освiти на Подiллi в кiнцi ХРЖХ-на початку ХХ ст.
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
лям губернського комiсара Г. Степури (1881-1939) було створено просвiтницький осередок. Гурток молодi поставив виставу "Наталка Полтавка", а вирученi кошти використали на заснування "Просвiти". До товариства увiйшли практично всi освiтяни Жванця та його околиць, мiiеве духовенство, селяни. Наявнiсть значноСЧ частини представникiв iнтелiгенцiСЧ у складi осередку визначило його конкретнi кроки щодо поширення просвiти серед мешканцiв мiстечка.
На шляху становлення осередку та початку його дiяльностi виникало багато проблем, зокрема однiСФю iз них стало забезпечення населення лiтературою i перiодичними виданнями. Особливо не вистачало книг на сiльськогосподарську тематику. Тому мiiевi просвiтяни у 1918 р. вiдкрили свою власну читальню. Щоб сформувати бiблiотечний фонд i надалi його поповнювати, керiвництво "Просвiти" звернулося до редакцiй i видавництв iз проханням надiслати СЧм по одному примiрнику своСЧх видань. Згодом при товариствi була вiдкрита крамниця споживчого товариства "Днiстер", яка реалiзовувала переважно украСЧнську лiтературу.
У цей перiод просвiтницькi товариства включали до свого складу вiдомих украСЧнських полiтичних та громадських дiячiв. Робилося це насамперед iз метою розширення кола дiяльностi "Просвiт", а також СЧх популяризацiСЧ серед населення. Так, 15 вересня 1918 р. вiдбулися збори ЖванецькоСЧ "Просвiти" iм. РЖ. Стешенка ПодiльськоСЧ губернiСЧ, на яких, враховуючи великi заслуги РЖ.ОгiСФнка у справi заснування унiверситету у м. Камянцi-Подiльському, просвiтяни обрали його своСЧм почесним i довiчним членом, щоб вiн став для СЧхньоСЧ органiзацiСЧ "порадником i авторитетним заступником, оборонцем". Разом iз тим, рада товариства просила РЖ.ОгiСФнка вислати своСЧ твори для поповнення читальнi. [60, с.231]
Крiм того мiiевi просвiтяни опiкувалися навчальними закладами мiстечка утримували дитячий садок, робили ремонт шкiльних примiщень. При цьому частину коштiв надавала адмiнiстрацiя, а решту товариство отримувало вiд постановки вистав. Так, у вереснi 1918 р. товариство регулярно ставило вистави, прибуток з яких, зокрема, передавали на ремонт 2-хкласовоСЧмiiевоСЧшколи. А 31 жовтня 1918 р. було видiлено ще 1000 крб. на утримання дитячого садка, яким опiкувалися мiiевi просвiтяни.
У цей же час просвiтяни мали намiр вiдкрити зимовий театр iз просторим глядацьким залом, великою iеною, вбиральнями. З цього питання товариство вело переговори iз мiiевим домовласником А. Кiзером. Просвiтяни мали надiю, що упродовж мiсяця буде вiдремонтоване примiщення i театральний сезон, пiд час якого будуть ставитися пСФси виключно украСЧнських авторiв, розпочнеться у найбiльш сприятливий час пiсля закiнчення сiльськогосподарських робiт. Передбачалося запросити професiйну трупу. Такi плани мiiевих просвiтян свiдчили про те, що вони були неабияк зацiкавленi пiднесенням культурного рiвня населення. Незважаючи на пiдтримку держави, на мiiях окремi консервативнi чиновники та iншi представники гетьманськоСЧ адмiнiстрацiСЧ негативно ставилися до роботи вже iснуючих "Просвiт", а також до вiдкриття нових. Така реакцiя була спричинена тим, що дiяльнiсть деяких товариств виходила за межi СЧх статутiв, а також вони здiйснювали агiтацiю проти iснуючого порядку. Адмiнiстрацiя забороняла СЧм проводити заходи, вiдбирала у них примiщення, конфiскувала украСЧнознавчу лiтературу тощо. Тому прихiд до влади ДиректорiСЧ УНР був сприйнятий просвiтянами позитивно. Бiльш того, з приводу звiльнення КиСФва вiд гетьманськоСЧ адмiнiстрацiСЧ 22 грудня 1918 р. товариство Просвiта" провело свято-манiфестацiю. Примiщення осередку при цьому було урочисто прикрашене. Пiсля закiнчення у церквi служби БожоСЧ громадяни хресним ходом прибули до будинку Просвiти, бiля якого украСЧнською мовою вiдправили молебень. Пiсля його закiнчення вiдбувся вiйськовий парад. Наприкiнцi свята просвiтяни виголосили промови.
Жванець завжди був багатий на iсторичне минуле, особливе мiiе у якому належало фортецi. Тому, щоб зберегти СЧСЧ пiд руйнування пiд впливом часу, а також вiд використання як мiiя для нечистот, просвiтяни звернулися до губернського комiсара iз проханням про передачу цього iсторичного памятника пiд СЧхнiй догляд. Комiсiя у складi голови товариства М.Ястрембського, iнспектора мiiевоСЧ вищоСЧ початковоСЧ школи Д. Олексюка та РЖ.Спiвака за ухвалою ради товариства була зобовязана утворити в мiстечку iсторко-етнографiчний музей. Почесним головою комiсiСЧ обрано Г.К.Степуру. Пiд музей орендували примiщення у центрi Жванця i замовили необхiднi меблi. Турбота просвiтян про iсторичнi памятки безперечно, викликала схвалення i пiдтримку мiiевих мешканцiв. [80, с.9-12]
У дiяльностi просвiтян важливою була органiзацiя театрального мистецтва. Завдяки виставам мешканцi мiстечка пiзнавали iсторiю свого народу. "аштування театральних заходiв було однiСФю iз найефективнiших та прибуткових форм просвiтницькоСЧ роботи. Вистави здебiльшого були платними, репертуар пiдбирався вiдповiдно до проблем, котрi цiкавили населення. Найбiльш поширеними були драми "Пiдпанки" РЖ.Карпенко-Карого, "Назар Огодоля" Т.Шевченка, "Душогуби" Л ЯновськоСЧ, "Мати-наймичка" РЖ.Тогобочного, комедiСЧ "По ревiзiСЧ" М.Кропивницького, "Новий Закон" Т.Колесниченка та iн. РЖнколи через те, що театральнi зали не вмiщували усiх бажаючих, вистави протягом одного вечора повторювались. 16 лютого 1919 р. Жванецька "Просвiта" органiзувала виставу "Безталанна", як