Роль громадських органiзацiй у поширеннi освiти на Подiллi в кiнцi ХРЖХ-на початку ХХ ст.
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
Отже, на територiСЧ ПравобережноСЧ УкраСЧни у 1920-тi роки iснувала цiла низка СФврейських партiй i громадських органiзацiй, в основi яких лежав сiонiзм. Вони були невiдСФмною складовою суспiльно-полiтичного та економiчного життя зазначеного регiону. Рух сiонiстiв водночас був однорiдний та рiзнобiчний за своСЧм характером, методами функцiонування, завданнями та метою, що й зумовлювало особливостi дiяльностi окремих СФврейських партiй та громадських органiзацiй. Крiм цього, на територiСЧ УкраСЧни дiяла мережа закордонних фiлантропiчних органiзацiй, якi надавали матерiальну допомогу СФвреям на рiзнi потреби. [44, с.121-145]
Загальнi висновки
Розглядаючи процес розвитку системи освiти на територiСЧ Подiлля в другiй половинi XIX початку XX столiття варто зауважити, що розвивалася вона в руслi соцiально-полiтичних та економiчних перетворень в усiй Росiйськiй iмперiСЧ. Розвиток освiти пiдштовхували обСФктивнi обставини розвитку капiталiстичних вiдносин з СЧх найманою квалiфiкованою робочою силою, потребою в управлiнських кадрах для промисловостi. Разом з тим, реалiзацiя урядових постанов, указiв iмператора та iнших нормативно-правових документiв в сферi освiти мала своСЧ особливостi для окремих регiонiв, в тому числi i для Подiльського краю, адже вони враховували економiчну спецiалiзацiю регiону в межах урядового курсу на регiоналiзацiю та спецiалiзацiю провiнцiй iмперiСЧ. Цей блок полiтичних передумов розвитку освiти перебував у нерозривному звязку iз загальноiмперською освiтньою системою.
Важливими полiтичними передумовами для розвитку освiти виступали i мiiевi особливостi Подiльського краю. Вони полягали в тому, що по всiй УкраСЧнi, на хвилi нацiонального вiдродження розгорнувся педагогiчний рух за нацiональне шкiльництво, очолений революцiйно-демократичною iнтелiгенцiСФю та освiтянами. Вiн розгорнувся як зворотна реакцiя на великоросiйську шовiнiстичну полiтику вiдносно украСЧнського народу, яка супроводжувалася наступом на украСЧнську мову i СЧСЧ використання в навчально-виховному процесi навчальних закладiв.
На розвитку освiти в Подiльськiй губернiСЧ сильно позначились прояви полiтичноСЧ стратегiСЧ iмперського уряду, спрямованоСЧ на асимiляцiю украСЧнцiв. Про це засвiдчуСФ низький рiвень освiченостi серед молодi - прогресивних сил украСЧнського суспiльства, якiй навязувалась росiйська мова. Запровадженням чужоСЧ мови у освiтнiй процес навчальних закладiв на Подiлi росiйський уряд хотiв виховати поколiння слухняних рабiв iмперiСЧ.
Це даСФ пiдстави стверджувати, що освiта в значнiй мiрi виступала iнструментом полiтики царату вiдносно нацiональних меншин, а не була повнiстю направлена на лiквiдацiю безграмотностi i становостi в СЧСЧ здобуттi.
Ситуацiя покращилась лише з приходом до влади на короткий перiод УкраСЧнськоСЧ ЦентральноСЧ Ради. В цей час освiта перестала виконувати полiтичнi функцiСЧ i почались закладатись РЗРЗ пiдвалини в сучасному розумiннi.
ОбСФднання молодих людей, освiчених, ерудованих, сповнених бажання поширювати освiту в народi, пiднести його культуру, зробити СЧСЧ надбанням широкого загалу явище. На наш погляд, для того часу цiлком нове у суспiльствi. Студентська молодь i гiмназисти, в свою чергу, вступали в товариства, гуртки, рiзнi органiзацiСЧ з метою поширення освiти серед народу. Створення таких обСФднань, як Громада також сприяло задоволенню освiтнiх проблем того часу. Даним дослiдженням на основi численних-матерiалiв, архiвних документiв, спогадiв доведено, що украСЧнськi громади це напiвлегальнi осередки iнтелiгенцiСЧ, студентiв, учнiвськоСЧ молодi, якi впродовж пiвстолiття (друга половина XIX початок XX столiття) на демократично-патрiотичних засадах проводили науково-просвiтницьку, педагогiчну й освiтянську роботу на користь УкраСЧни та СЧСЧ народу. Дiяльнiсть громадiвцiв була спрямована на поширення освiти, пропаганду знань серед украСЧнського народу, пiднесення рiвня його культури, моралi, пробудження i формування нацiональноСЧ самосвiдомостi. У Громадi люди шукали задоволення своСЧх iнтелектуальних культурно-мистецьких потреб, естетичних запитiв тощо. Громадiвцiв обСФднувала любов до УкраСЧни, СЧСЧ мови, культури, iсторiСЧ. РЗхнСФ украСЧнолюбство не мало в своСЧй основi iдеСЧ нацiональноСЧ винятковостi. Це був патрiотизм, пройнятий любовю до УкраСЧни, захоплення усiм украСЧнським.
У процесi дослiдження встановлено, що наприкiнцi XIX початку XX столiття одним iз активних просвiтницьких осередкiв на Подiллi була органiзацiя Просвiта. РЗх учасники вiдiграли помiтну роль у пiднесеннi нацiональноСЧ свiдомостi населення краю, росту його культурно-освiтнього рiвня. Проводили рiзноманiтнi заходи серед мiiевого населення та поширювати iдеСЧ нацiонального самовизначення. У цей час вони займалися розвязанням питань духовного i освiтнього розвитку населення УкраСЧни i були чи не СФдиними громадськими органiзацiями, якi опiкувалися видавничими справами, утворювали бiблiотеки i читальнi, засновували освiтнi заклади, влаштовували лекцiСЧ, лiтературно-вокальнi вечори, театральнi заходи, займалися створенням краСФзнавчих музеСЧв тощо. Так перший музей на Подiллi зявився у 1890 р. в Камянцi-Подiльському.
Земства помiтну роль у розширеннi системи початкових навчальних закладiв вiдiграли будучи органами мiiевого самоврядування. Вони займалися заснуванн