Роль громадських органiзацiй у поширеннi освiти на Подiллi в кiнцi ХРЖХ-на початку ХХ ст.
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
а мала неабиякий успiх. Театральнi заходи товариства позитивно впливали на культуру населення краю. Поширювалася рiдна мова, вiдроджувався нацiональний одяг, все менше можна було почути пiсень росiйською мовою. На початку 1919 р. вiдновив свою дiяльнiсть просвiтницький хор, у репертуар якого входили насамперед украСЧнськi народнi пiснi. Хористи планували вiдзначити Шевченкiвськi свята.
Велику роль просвiтяни надавали нацiональному вихованню. 10 березня 1919 р. при товариствi були започаткованi загальноосвiтнi пiвторамiсячнi курси украСЧнознавства. Вартiсть навчання становила 10 крб. Передбачалося, що три лектори будуть викладати украСЧнську мову, iсторiю, письменство, географiю УкраСЧни. Пiсля закiнчення курсiв проводилися iспити. Слухач, який СЧх успiшно складав, отримував свiдоцтво . Перед початком роботи курсiв був вiдправлений молебень. На СЧх вiдкриття запросили губернського комiсара Г.Степуру.
У 1919 р. Жванецька "Просвiта" досягла вiдчутних успiхiв у своСЧй роботi. Це простежуСФться зi звiту товариства Подiльськiй Народнiй Управi. З нього видно, що осередок працював систематично, мав свою книгозбiрню (1500 книжок), аматорську трупу, читальню, хор. Великим досягнення мiiевi просвiтяни вважали поширення культурноСЧ дiяльностi на сусiднi Рихтецьку, Довжоцьку й Гавриловецьку волостi. Бiльше того, товариство турбувалося про украСЧнських вiйськовополонених, якi поверталися iз БессарабiСЧ, i надавало СЧм посильну допомогу.
Щоб збiльшити кiлькiсть освiчених людей, громада, у тому числi просвiтяни вiдкрили у Жванцi гiмназiю. Викладати у цьому навчальному закладi могли лише тi особи, котрi мали певний педагогiчний стаж, брали участь у громадському життi i обовязково входили i активно працювали у мiiевих культурно-освiтнiх товариствах. Перевагу мали тi кандидати, якi знали знали археологiю краю, мистецтво та кооперацiю. При гiмназiСЧ була створена бiблiотека, музей, народний дiм. Утримувати навчальний заклад мало товариство Просвiта. Проте через негативне ставлення радянськоСЧ влади, яка саме на той час панувала в УкраСЧнi, до всього украСЧнського, гiмназiя так i не розпочала своСФСЧ роботи.
Вже у квiтнi 1920 р. Жванецька Просвiта обСФднала навколо себе майже всiх iнтелiгентiв мiстечка. Проте перешкодою на шляху до СЧСЧ ефективноСЧ дiяльностi стала вiдсутнiсть примiщення. "У нас нема мiiя, де ми почували б себе цiлком вiльно i цiлком безпечно", казав один iз членiв товариства. РЖ все ж таки Просвiта на чолi з колишнiм губернським комiсаром Подiлля Г.Степурою органiзувала навколо осередку вчителiв, пiдтримувала СЧх матерiально, призначала стипендiСЧ, перiодично обновляла бiблiотечний фонд мiiевих шкiл. Значним здобутком просвiтян був хор. До нього входило 40 осiб. Вiн виступав iз концертами на Рiздво, Великдень та iн. свята i навiть планував поСЧздки по навколишнiх селах.
Пiсля змiцнення позицiй радянськоСЧ влади в УкраСЧнi становище багатьох товариств ПодiльськоСЧ губернiСЧ погiршилося. Червоноармiйцi знищували бiблiотеки, вилучали лiтературу тощо, Деякi подiльськi осередки припинили свою дiяльнiсть. Постало питання i щодо дiяльностi Просвiти у Жванцi. У 1921 р. СЧСЧ змусили передати своСЧ книжки СФдинiй трудовiй школi. Крiм того, розпочалися репресiСЧ проти членiв товариства. РЖнструктор полiтосвiти Лискун закликав утворити абсолютно нову Просвiту, яка б не була гнилою бiлогвардiйською бацилою i розсадником самостiйностi. Таке ставлення представникiв новоСЧ влади до товариств СФ цiлком зрозумiлим, оскiльки просвiтницькi органiзацiСЧ виконували роль провiдника украСЧнського нацiонально-культурного вiдродження, що було абсолютно непотрiбним для перших. [60, с.221-223]
Отже, у 1918-1921 рр. одним iз активних просвiтницьких осередкiв на Подiллi була Жванецька Просвiта. У зазначений перiод товариство проходило складний етап свого становлення i дiяльностi. Просвiтяни вiдiграли помiтну роль у пiднесеннi нацiональноСЧ свiдомостi населення краю, росту його культурно-освiтнього рiвня. Незважаючи на утиски з боку радянськоСЧ влади, активiсти просвiтницького руху намагались i надалi проводити рiзноманiтнi заходи серед мiiевого населення та поширювати iдеСЧ нацiонального самовизначення.
Перше профспiлкове обСФднання вчителiв на Подiллi
Йшов четвертий рiк першоСЧ свiтовоСЧ вiйни. Одне з найбiльших мiст ПодiльськоСЧ губернiСЧ Могилiв стало мiiем розташування вiйськових частин другого ешелону Пiвденно-Захiдного та Румунського фронтiв. У ньому розмiстилися шпиталi, тиловi пiдроздiли, якi зайняли частину примiщень навчальних закладiв. Жителi мiста важко переносили лихолiття. Процвiтання спекуляцiСЧ, дорожнеча призвели до рiзкого падiння реальноСЧ заробiтноСЧ, плати, а це у свою чергу викликало рiст невдоволення серед виробничих колективiв i серед працiвникiв освiти. Звiстка про повалення самодержавства була сприйнята з надiСФю на краще. 14 березня у примiщеннi комерцiйного училища представники пiдприСФмств i вiйськових частин обрали першу Раду робiтничих i солдатських депутатiв. Розгорталася боротьба мiж рiзними течiями революцiйних сил.
Серед учителiв визрiвала думка про необхiднiсть створення свого професiйного обСФднання для самозахисту. З iнiцiативи учителiв жiночоСЧ гiмназiСЧ В.РЖ. Басенка та чоловiчоСЧ М.Н. Коло-тилова 17 березня вiдбулися збори педагогiв мiста. Вони з ентузiазмом сприйняли iдею створення власноСЧ органiзацiСЧ i обрали органiзацiйну трiйку. СЧСЧ членам доручили звязатися з Московсько