Роль громадських органiзацiй у поширеннi освiти на Подiллi в кiнцi ХРЖХ-на початку ХХ ст.
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?iй цукрового буряка, iнтенсивне хлiборобство й значний розвиток тваринництва та садiвництва зумовили основний напрямок промисловостi губернiСЧ - головним чином, харчовоСЧ. На СЧСЧ долю припадало 98% вартостi виробництва фабричноСЧ промисловостi Подiлля.
Скасування панщини в Австрiйськiй та Росiйськiй iмперiях наблизило пiдвладнi СЧм народи до СФвропейського шляху розвитку. У господарствi СФвропейських краСЧн швидко зростаСФ значення промисловостi, широко використовуються паровi й електричнi двигуни. Цi краСЧни все бiльше потребують сiльськогосподарськоСЧ продукцiСЧ й сировини. Подiлля по обидва боки Збручу, залишаючись сiльськогосподарським краСФм, з кожним роком бiльше постачаСФ таку продукцiю на продаж у промисловi центри. Головними сiльськогосподарськими культурами залишаються зерновi, але на змiну посiвам жита розширюються площi, зайнятi пшеницею, яка була продуктивнiшою культурою й дорожче цiнувалась на ринку. На Схiдному Подiллi торгiвля хлiбом у порiвняннi з дореформеними часами у 80-тi роки XIX ст. подвоСЧлася. [34, с.156]
Протягом другоСЧ половини XIX ст. у Подiльськiй губернiСЧ значно зросли посiви цукрових бурякiв для потреб харчовоСЧ промисловостi й тваринництва. У 1882 р. цi посiви займали 52 тис. десятин землi, а наприкiнцi 90-х рокiв 95 тис. десятин. Губернiя посiла за площею, вiдведеною пiд цю культуру, друге мiiе пiсля КиСЧвщини. Утричi зросло вирощення й переробка картоплi, швидко розвивалося садiвництво, городництво, бджiльництво. У заможних селянських господарствах Тернопiльщини в цей час також зростаСФ вирощування на продаж картоплi та зерна.
У звязку з пiднесенням сiльськогосподарського виробництва розвиваСФться переробна промисловiсть: борошномельна, пивоварна, шкiряна. У 1883 роцi на Тернопiллi працювало 8 великих парових та 680 водяних млинiв. Найбiльшим пiдприСФмством краю була Монастириська тютюнова фабрика (вона стала до ладу ще 1812 р.). 1914 року тут працювало 1130 робiтникiв. Серед iнших найбiльших пiдприСФмств на початку XX ст. вiдзначимо Пiдволочиський консервний завод (100 робiтникiв у 1913 р.), паровий млин у Збаражi (70-80 робiтникiв) та iншi. Але при цьому найважливiшi галузi промисловостi були в руках австрiйцiв, нiмцiв тощо. Для захисту власних iнтересiв украСЧнськi пiдприСФмцi обСФднувалися довкола Крайового кредитного союзу, Союзу спiлок для збуту худоби, спiлок Народна торгiвля, Сiльський господар, страхового товариства Днiстер та iнших. [14, с.33]
Хоча за темпами промислового розвитку Подiльська губернiя вiдставала вiд iнших губернiй УкраСЧни, але й тут ми бачимо значне зростання: якщо 1862 року тут було 567 пiдприСФмств, то 1901 - СЧх налiчувалося вже 5197. Особливо швидко фабрики i заводи будувалися останньому десятирiччi XIX ст. Але це були переважно невеликi пiдприСФмства, на яких працювало не бiльше 10 чоловiк. Вiд загальноСЧ кiлькостi населення губернiСЧ (понад 3 млн. чоловiк ) число робiтникiв було незначним - близько 28 тисяч.
Провiдну роль на Схiдному Подiллi вiдiгравала цукрова промисловiсть. 1861 року тут працювало 32 цукрозаводи, у 1895 р. СЧх дiяло вже 52. Другою важливою галуззю промислового виробництва було ТСуральництво. На кiнець сторiччя ТСуралень тут налiчувалося 79. З тридцять пореформених рокiв число млинiв у губернiСЧ зросло з 2700 до 3600. З них половина були водяними, 1500 - вiтряними, 56 - паровими. Третя важлива галузь промисловостi борошномельна. В цей час у ДунаСЧвцях, Городку, Проскуровi виникають пiдприСФмства по виготовленню й ремонту сiльськогосподарськоСЧ технiки (вiялок, млинiв, соломорiзок тощо). З явилися й ливарно-механiчнi заводи (Проскурiв, ДунаСЧвцi, Камянець). Розвивалася суконна промисловiсть. [37, с.157]
РЖншi галузi промисловостi розвинутi були значно слабше. Серед них слiд назвати такi як добування корисних копалин, варiння пива, насiнництво цукрових бурякiв, виробництво тютюну, шкiри, сiрникiв, консервiв, крохмалю, паперу. Пiзнiше було вiдкрито чимало дрiбних пiдприСФмств вiйськового значення. Особливо багато зявилося СЧх у м. Вiнницi. Тут же ще 1880 року стало до ладу одне з найбiльших металообробних пiдприСФмств губернiСЧ - завод Молот. В 1912 роцi закiнчилося будiвництво великого на той час пiдприСФмства хiмiчноСЧ промисловостi - Вiнницького суперфосфатного заводу та взуттСФвоСЧ фабрики Ястреб.
У пореформенi роки зросла кiлькiсть кустарiв-ремiсникiв. Ткацьке, кожухарське, шевське, столярне, ковальське виробництво були поширенi в усiх повiтах губернiСЧ. Славилися й вироби подiльських гончарiв. [32, с.8]
Переважна бiльшiсть пiдприСФмств являла собою невеликi майстернi, хоч формальна статистика вiдносила СЧх до фабрично-заводських пiдприСФмств.
Розвиток господарства викликав пожвавлення будiвництва залiзниць. На Подiллi особливо швидко розвивався залiзничний транспорт. Густота залiзничних шляхiв тут була бiльшою, нiж в iнших губернiях РосiСЧ. Виняток становили лише польськi губернiСЧ, де залiзниць було ще бiльше. За густотою мережi та вантажообiгом залiзницi Подiлля переважали залiзницi КиСЧвськоСЧ та волинськоСЧ губернiСЧ.
Протягом 1869-1871 рокiв була споруджена залiзниця Пiдволочиськ Тернопiль Львiв, прокладено лiнiю Жмеринка Волочиськ (1871). За рiк перед тим закiнчилося будiвництво залiзницi КиСЧв Балта. Подiлля зСФдналося залiзничними колiями з РДвропою й РосiСФю. 1897 р. залiзниця зСФднала Тернопiль з Бережанами, 1906 Тернопiль зi Збаражем. Прокладення залiзниць сприяло розвитку промисловостi, пожвавленню торгiвлi, вивезенню за кордон пшеницi, цукру, спирту, шкiри. Показовим щодо