Розвиток пiзнавальних iнтересiв молодших школярiв у роботi над фразеологiзмами
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
вже за щось взявсь веди до краю; чия вiдвага, того й перевага.
2. Прислiвя навчаСФ та виховуСФ людину: хлiб не той, що в полi, а той, що в державнiй коморi; пiд лежачий камiнь вода не пiдтече (не пiдiйде); життя прожити не поле перейти; хлiб-сiль СЧж, а правду рiж; умiй жартувати, та знай, коли й перестати.
3. Прислiвя виражають iронiчне, гумористичне та сатиричне ставлення суспiльства до тих чи iнших людських вад: прощай, розуме, я з горiлкою зустрiвся; а я панського роду, пю горiлочку, як воду; як спить, так не СЧсть а як СЧсть, то не дрiмаСФ; i комар коня звалить, якщо ведмiдь допоможе.
4. Прислiвя радить людинi: сiй добрим зерном i вчасно уродить рясно; не кидай слiв на вiтер; сиди до сивоСЧ коси, а за пяничку не йди; СЧж поки рот свiж; вустоньки завянуть, нi на що не глянуть; девять разiв мiр, а раз утни; не обмежуйсь планом виростеш титаном; поли густо, то не буде пусТСпо; одна рада добре, а двi лiпшi; добра та рада, де щирая правда; де оком не доглянеш,
там калиткою доплатиш; не тодi коня сiдлати, як уже треба сiдати; добриво в полi врожай у коморi; працюй, як Озерний, будуть ниви в зернi.
5. Прислiвя застерiгаСФ людину: до часу глек воду носить.
6. Народ створив багато прислiвСЧв, що розвiнчують зарозумiлих, недотеп тощо: не кажи гоп, поки не перескочиш; розумiСФться, як ведмiдь на зорях; розбалакалася, як свиня з гускою [42, 54].
Прислiвя i приказки вiдзначаються великою рiзноманiтнiстю граматичноСЧ органiзацiСЧ, мають виразнi художньо-стилiстичнi особливостi.
Внаслiдок багатовiкового шлiфування в уснiй мовi народу прислiвя i приказки набули особливоСЧ завершеностi форми, винятковоСЧ компактностi, лапiдарностi.
Сталi словеснi формули, що являють собою часто повторюванi в писемному й усному мовленнi влучнi вислови видатних осiб письменникiв, фiлософiв, учених, полiтичних дiячiв обСФднуються пiд назвою крилатi вислови. На вiдмiну вiд прислiвСЧв i приказок та iнших типiв фразеологiчних одиниць, що давно стали безiменними витворами, крилатi вислови зберiгають бiльш чи менш прозоро звязок iз першоджерелом виникнення (лiтературним чи конкретно iсторичним).
Ось кiлька широко вiдомих крилатих висловiв, уживаних у сучаснiй украСЧнськiй лiтературнiй мовi: У рiднiм краСЧ навiть дим солодкий. (Гомер); Прийшов, побачив, перемiг. (Юлiй Цезар); Людина людинi вовк.(Плавт); Золота середина. (Горацiй); Золотий вiк. (Гесiод); Факти уперта рiч. (Е. Еллiот); Час працюСФ на нас. (В. Гладстон); Вiд великогодо смiшного один крок. (Ж. ф. Сармонтель); РЖншi часи iншi пiснi.
(Н. Буало); Любовний трикутник. (Г. РЖбсен); Хто бере усе той тратить; Хто даСФусе придбав. (Шота Руставелi); Ведмежа послуга. (РЖ. Крилов); Видимий свiтовi смiх i невидимi йому сльози. (М. Гоголь); А суддi хто? (О. ГрибоСФдов); Герой нашого часу. (М. ЛСФрмонтов); Сидiти мiж двома стiльцями. (М. Салтиков-Щедрiн); Людина в, футлярi; Якби чого не сталося. (А. Чехов); Людина це звучить гордо. (М. Горький); Свiт ловив мене, та не спiймав. (Г. Сковорода); Де згода в сiмействi; Смерть одна розлучить нас. (С. Гулак -Артемовський); У нас нема зерна неправди за собою; Караюсь, мучуся, але не каюсь.(Т. Шевченко) Треба всюди, добрi люди, приятеля мати. (С. Руданський) та iн. [70, 351].
Серед утворень, якi традицiйно вiдносять до класу крилатих, СФ кiлька структурних груп:
а)Окремi слова узагальнено-метафоричиого вжитку, слова-символи, як-от: назви певних чимось визначних (часто за мiфологiчними уявленнями) географiчних обСФктiв (Аркадiя, Едем, Олiмп, Парнас, Голгофа, Мекка та iн.), у тому числi найменування населених пунктiв, мiiевостей, де вiдбувалися вирiшальнi боСЧ чи якiсь iсторично важливi подiСЧ (Грюнвальд, Канни, Полтава, Сталiнград, Холодний Яр), особовi назви певних iсторичних, мiфологiчних i лiтературних персонажiв iз свiтовоСЧ та вiтчизняноСЧ класики (Крез, Колумб, Антей, Прометей, Геркулес, Герострат, Сатрап, Златоуст, Гамлет, Дон-Кiхот, Робiнзон,
Держиморда, Плюшкiн, Кирпа- Гнучкошеенко-в, Калитка, Стецько).
б) Словосполучення типу: мертвi душi (за назвою твору М. В. Гоголя) люди, що втратили всяке значення; менший брат СФвангельський вислiв людина (люди) не високого громадського становища, напр.: З народною волею народилася i любов до меншого брата, народилося народолюбство (П. Мирний).
в) Речення простi чи складнi, як-от: Лиш той ненавистi не знаСФ, хто цiлий вiк нiкого не любив (Л. УкраСЧнка); Нове життя нового прагне слова (М. Рильський) та iн.
г) Структури ускладненого типу розгорнутi цитати на зразок пiдкреслених у текстi: Менi ще з молодих рокiв памятаСФться один афоризм полiтичного дiяча й письменника стародавнього Рима Катона Старшого Марка Порцiя. Вiн говорив: Життя людини подiбне до залiза. Коли пускати його в дiло воно стираСФться, якщо не пускати, то його iржа зСЧдаСФ (П. Тичина).
Багато яскравих, гранично виразних висловiв, переходячи iз мови в мову, нерiдко стають здобутками багатьох чи майже всiх народiв, тобто набувають справдi мiжнародного характеру, збагачують iнтернацiональний фразеологiчний фонд.
До крилатих висловiв належать не тiльки вирази вiдомих дiячiв науки та лiтератури, але й бiблiйнi та СФвангельськi вислови типу кинути камiнь; камiнь спотикання; не лишити каменя на каменi, СФгипетська робота, не хлiбом СФдиним, неопалима к