Розвиток пiзнавальних iнтересiв молодших школярiв у роботi над фразеологiзмами
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
вони можуть вступати в синонiмiчнi звязки як з окремими словами, так i мiж собою. Наприклад: перебiльшувати робити з мухи слона; утекти накивати пятами, дати тягу; викривати (когось) виводити на чисту воду, зривати маску; нi те нi се нi риба нi мясо нi пави нi гави нi боговi свiчка нi чортовi кочерга.
Це насамперед прислiвя, приказки, афористичнi образнi вислови та рiзнi жартiвливi й анекдотичнi вирази: де згода, там i вигода; пiд лежачий камiнь вода не тече; укусить i меду дасть; пяте колесо до воза; як бригадир порядкуСФ, так бригада працюСФ; як горох при дорозi; нi в тин, нi в ворота; як мертвому кадило; нема хлiба СЧж пироги [20, 176].
Вивчаючи фразеологiю, не можна iгнорувати явища, якi протягом iсторiСЧ виникають у процесi контактування з сусiднiми i далекими народами, не можна не зважати на взаСФмовплив та взаСФмозбагачування мов, взаСФмопроникнення у цi мови вiдповiдноСЧ фразеологiСЧ. Це взаСФмопроникнення сприяСФ утворенню певних пластiв, шарiв фразеологiСЧ тоСЧ чи iншоСЧ мови. Крiм основного, дуже численного i неповторного пласта фразеологiчних одиниць, творцем яких СФ украСЧнський народ, сучасна украСЧнська фразеологiя складаСФться з таких основних шарiв:
1) Загальнословянська фразеологiя. Вона поширена з найдавнiших часiв у всiх або майже всiх словянських мовних групах, хоч i не завжди в однаковому оформленнi. Цей фразеологiчний шар давньоруська мова дiстала як спадщину вiд спiльнословянськоСЧ мови основи, яка розпалася далеко ще до появи перших писаних словянських памяток. Цей фразеологiчний шар, певне, кiлькiсно обмежений, але вiн виразно свiдчить, як i iншi данi, за спiльнiсть походження усiх словянських мов i надзвичайну близькiсть СЧх ще в першi вiки iсторичного життя рiзних груп словянства, в перiод, коли iснувало вже давнСФ письменство. На жаль, цей найдавнiший пласт спiльнословянських фразеологiзмiв майже зовсiм не дослiджений.
Спiльний для всiх чи майже всiх словянських (та й не тiльки словянських) мов СФ фразеологiчний матерiал, що знайшов своСФ вiдбиття у культовiй лiтературi перших вiкiв старословянського письменства. РЖ це цiлком зрозумiло. Воно було могутнiм засобом поширення самобутньоСЧ словянськоСЧ культури, яка нi в чому не поступалася перед культурою iнших народiв. Наприклад, в украСЧнськiй лiтературнiй мовi ще й тепер уживаються фразеологiзми, походження яких тiсно повязане з старословянською книжною мовою, з СЧСЧ посередництвом у передачi, зокрема на Русь, iще давнiшого бiблiйного фразеологiчного набутку: корiнь зла; кромiшна (безпросвiтна) пiтьма; i плоть i кров; на сон грядущий; не вiд миру сього; берегти, як зiницю ока; святая святих; нiчтоже сумняшеся (анiтрохи не вагаючись, без найменшого вагання); око за око; зуб за зуб; у потi чола; глас пророка, що волаСФ у пустинi; нарiжний камiнь; притча во язицiх; iмя СЧм легiон (легiон = 10.000); перекувати мечi на рала; вовк в овечiй шкурi тощо. Цi i подiбнi вживанi й тепер здебiльшого крилатi вислови бiблiйного походження.
В украСЧнськiй фразеологiСЧ займають певне мiiе загальнословянськi вислови типу водити за нiс. Цей сталий вислiв, крiм схiднословянських мов, широко вiдомий i в iнших словянських, зокрема в польськiй i болгарськiй.
Культовi фразеологiчнi одиницi часто зберiгають лексико-граматичнi особливостi старословянськоСЧ мови: притча во язицiх, своя своСЧх не познаша, на сон грядущий та багато iнших, подiбних до них.
Абсолютна бiльшiсть бiблiйних, зокрема СФвангельських фразеологiзмiв, утратила ознаку свого походження i вживаСФться тепер з новим, переносним значенням. Вони переосмислилися i вже не вiдбивають свiтогляду i моралi своСЧх творцiв. Чимало з них не потребують вiдновлення СЧх первiсного значення, встановлення внутрiшньоСЧ форми.
2) Давньоруська фразеологiя, виникнення якоСЧ повязане з окремим iснуванням давнiх дiалектiв схiдних словян, з iснуванням давньоруськоСЧ мови.
Вона, як засвiдчують писанi памятки давньоСЧ Русi, охоплюСФ значно ширше коло питань суспiльного буття, зокрема економiку, полiтику, побут, у тому числi й родиннi стосунки тощо. Це надбання мовноСЧ спiльностi предкiв украСЧнцiв, росiян i бiлорусiв. Цi фразеологiчнi вирази й тепер ще у значнiй своСЧй частинi вiдомi всiм схiднословянським мовам, СЧх знаходимо ми в давньоруських памятках; частина СЧх книжного походження, частина маСФ або мала у минулому народно-говiрний характер. Найтиповiшi з них iду на ви, (почати вiйну, осiдлати коня); взяти на щит (захопити город); метати бiсер перед свинями; чинимо вiдомо; кому що, а курцi просо; вовкiв бояться в лiс не ходити; руцi задiти (накласти на себе руки); товкти воду в ступi; указати путь (прогнати); перемивати кiсточки тощо.
Зрозумiло, що давньоруськi фразеологiзми зазнали значних змiн, а почасти й зовсiм зникли. Деякi з них змiнили тiльки зверхнiй вигляд, зберiгаючи в основному своСФ по переднСФ значення [42, 10].
Крiм того, украСЧнська лiтературна мова поповнюСФ своСЧ фразеологiчнi ресурси з багатьох джерел, а саме:
- з виробничо-професiйноСЧ лексики: пiдвести фундамент (з мови будiвельникiв); пiдвищувати тон (з мови музикантiв); дружнiй чередi вовк не страшний (з мови пастухiв); iти в ногу (з мови вiйськових);
- з полiтичноСЧ, науковоСЧ, публiцистичноСЧ та художньоСЧ лiтератури: люди доброСЧ волi; розбити кайдани; холодна вiйна; вивести на орбiту; людина в футлярi i под.;
- з влуч