Розвиток пiзнавальних iнтересiв молодших школярiв у роботi над фразеологiзмами
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
неподiльними висловами, щоб пожвавити заняття.
Спираючись на досвiд роботи у школi, данi експериментального навчання, пiд час добору фразеологiзмiв для засвоСФння молодшими школярами керуються такими критерiями:
- доступнiсть фразеологiзмiв для дiтей молодшого шкiльного вiку;
- значення фразеологiзмiв в етичному вихованнi та для розвитку свiтогляду;
- вживання фразеологiзмiв у рiзних життСФвих ситуацiях;
- врахування сфери СЧх уживання (уникнення фразеологiзмiв з iсторичноСЧ i публiцистичноСЧ лiтератури та iн.);
- вiдповiднiсть фонетичних, лексичних, синтаксичних особливостей фразеологiзмiв граматичному матерiалу, який вивчаСФться у початковiй школi (наприклад, пiд час вивчення теми "Розрiзнення вiдмiнкiв iменникiв" пропонуСФться розглянути фразеологiзм рукою подати) [38, 10].
Фразеологiзми поряд зi словами СФ будiвельним матерiалом речення. Вони суттСФво доповнюють номiнативний фонд мови. Отже, вивчення фразеологiСЧ в школi СФ важливою справою, маСФ як пiзнавальнi (освiтнi), так i практичнi цiлi.
Вивчення фразеологiСЧ суттСФво розширюСФ знання учнiв про мову, в нашому випадку украСЧнську. Школярi ознайомлюються з однiСФю з основних одиниць мови словом (поряд зi звуком i реченням), а також фразеологiзмом, який маСФ лексичне i граматичне значення, а також з тим, що слово i фразеологiзм рiзними вiдношеннями повязанi з iншими одиницями мови. Учнi одержують вiдомостi про те, що слова i фразеологiзми у мовi не iзольованi одне вiд одного, а обСФднанi певними вiдношеннями. Вивчення фразеологiСЧ допомагаСФ виявити багатство фразеологiчного запасу мови.
Практичнi цiлi вивчення фразеологiСЧ формування навчально-мовних фразеологiчних вмiнь сприяють створенню умов для роботи з мови в рiзних напрямах: над орфографiСФю i граматикою, над збагаченням лексичного i фразеологiчного запасу учнiв.
Щодо фразеологiзмiв, то учнi повиннi знати такi вiдомостi: визначення, ознаки подiбностi фразеологiзмiв i слiв, компонентний склад, наявнiсть лексичного та граматичного значень у фразеологiзмах, iснування синонiмiв та антонiмiв серед фразеологiчних одиниць.
Ознайомлення з лексичними та фразеологiчними поняттями утворюСФ базу для роботи над розвитком мовлення, яка СФ надто важливою в початковiй школi.
Фразеологiзми дуже приваблюють дiтей, СЧх цiкавить не тiльки семантика фразеологiзмiв, а й те, як i звiдки зявляються у мовi усталенi сполучення iз значенням i вживанням окремого слова. Учнi на позакласних заняттях iз задоволенням ведуть бесiду з таких питань:
1.Перетворення вiльного словосполучення у фразеологiзм.
- Джерела фразеологiзмiв: висловлювання визначних осiб, художнi твори, приказки та прислiвя.
- Тематичнi групи фразеологiзмiв: фразеологiзми, що називають частини тiла людини, риси характеру, прикмети погоди i т. iн.
Фразеологiя, пройшовши довгий шлях, увiйшла в шкiльний курс мови, збагативши його поняттями, якi повязанi з семантикою мови. Завдання вчителя полягаСФ в тому, щоб, навчаючи учнiв, не знизити уваги до багатства мови в гонитвi за практичними цiлями навчання мови, якi розумiють дуже вузько.
Вирiшенню цього завдання значною мiрою сприяють мiжпредметнi звязки, оскiльки не можуть успiшно розвязуватись у вузьких рамках викладання одного предмета. Внутрiпредметнi й мiжпредметнi звязки зумовленi не лише дидактичними мiркуваннями, а й особливостями розвитку мислення i мовлення школярiв, сучасними вимогами щодо оволодiння державною мовою. Мiжпредметнi звязки у вивченнi мови iстотно пiдвищують рiвень викладання, сприяють вихованню всебiчно розвиненоСЧ особистостi, яка зможе здобувати знання i застосовувати СЧх у практичнiй дiяльностi. Викладання знань з урахуванням мiжпредметних звязкiв допоможе вчителевi розкрити СФднiсть мiж теорiСФю мови i практикою СЧСЧ застосування, повно i всебiчно показати учням широку сферу функцiонування мови, сприятиме пiдготовцi молодi до розумiння, а згодом i розвязання сучасних наукових, соцiальних i виробничих завдань, якi потребують вiдповiдних мовленнСФвих умiнь.
Необхiднiсть враховувати звязки мiж рiзними науками переконливо доводив ще давньогрецький фiлософ Платон. Унiверсальну для свого часу теорiю про звязок освiтньоСЧ i виховноСЧ дiяльностi створив Я.А. Коменський, уперше сформулювавши одну з найголовнiших вимог дидактики: усе, що перебуваСФ у взаСФмозвязку, повинно викладатися в такому ж звязку.
Дослiджуючи мiжпредметнi звязки як педагогiчну проблему, виходимо з праць М. Баранова, РЖ. ЗвСФрСФва, Я. Коменського, В. Маткiна, Е. Моносзона,
М. Скаткiна, А. Усова, В. Федорова та iн., в яких обТСрунтовуСФться педагогiчна доцiльнiсть взаСФмозвязкiв мiж навчальними предметами для забезпечення системностi знань. При цьому обовязковим СФ врахування загальноосвiтнiх навчально-виховних завдань: формування наукового свiтогляду; iдейно-полiтичне, моральне, трудове, патрiотичне виховання учнiв на основi сформованих програмових умiнь i навичок; полiтехнiчна пiдготовка учнiв; формування загальнопредметних умiнь у видах дiяльностi, спiльних для рiзних диiиплiн (пiзнавальноСЧ, навчальноСЧ, мислительноСЧ, практичноСЧ, мовленнСФвоСЧ).
Здiйснення мiжпредметних звязкiв на практицi викликаСФ у вчителiв немало труднощiв: як органiзувати пiзнавальну дiяльнiсть учнiв, щоб вони умiли встановлювати звязки мiж рiзними навчальними предметами; як викликати у них iнтерес до свiтоглядних питань науки; яким чином обСФднати зусилля учителiв рiзних предмет