Розвиток пiзнавальних iнтересiв молодших школярiв у роботi над фразеологiзмами
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
алежностей характеру фразеологiзмiв вiд специфiки життя рiзних народiв, способу СЧх мислення, iнших особливостей.
Основними завданнями фразеологiСЧ як лiнгвiстичноСЧ диiиплiни СФ: вивчення визначальних розрiзнювальних ознак, що в сукупностi характеризують фразеологiзми як окрему самостiйну одиницю мови i вiдрiзняють його вiд iнших мовних одиниць; встановлення спiввiдношень мiж фразеологiзмами та iншими лексичними i синтаксичними одиницями словами, вiльними словосполученнями, реченнями; рiзноаспектна класифiкацiя фразеологiзмiв (визначення семантичних, структурно-граматичних та iнших типiв); дослiдження джерел поповнення i законiв розвитку фразеологiСЧ та iн. [20, 173].
У мовознавствi вiдомо понад 20 визначень фразеологiчних одиниць, але жодне з них не знайшло загального визнання. Так, за визначенням
О. АхмановоСЧ, фразеологiчна одиниця - це словосполучення, семантична монолiтнiсть (цiлiснiсть номiнацiй) не залежить вiд структурноСЧ роздiльностi складових його елементiв (видiлення ознак предмета пiдпорядковане його цiлiсному позначенню), внаслiдок чого воно функцiонуСФ в складi речення як еквiвалент окремого слова. Незважаючи на конкретне визначення, дослiдниця все ж оперуСФ великою кiлькiстю синонiмiв до термiна ФО, а саме: автоматизованi фрази, автоматизований елемент, iдiоматизм, iдiоматичний вираз, iдiоматичне словосполучення, лексикалiзоване словосполучення, неподiльне словосполучення, неподiльне сполучення слiв, нерозкладне словосполучення, нерозкладне сполучення слiв, стiйкi звороти, фразеологiчний зворот, фразеограма, фразеологема, фразеологiзм, що вносить певну розмитiсть у науковий текст. РЖ лише термiни iдiома, лексикалiзоване дiСФслiвне словосполучення, фразеологiчна СФднiсть, фразеологiчна займенникова СФднiсть, фразеологiчне сполучення i фразеологiчне зрощення являють собою рiзновиди ФО [4, 503].
Л. Скрипник пiд фразеологiчною одиницею розумiСФ лексико-граматичну СФднiсть двох i бiльше нарiзно оформлених компонентiв, граматично органiзованих за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цiлiсне значення, вiдтворюСФться у мовi за традицiСФю, автоматично. До того ж вона чiтко видiляСФ два великi розряди ФО: 1) стiйкi фрази, що структурно спiввiдносяться з реченням; 2) фразеологiчнi звороти або фраземи, що спiввiдноснi зi словосполученням [71, 81].
В. МедведСФв убачаСФ пiд фразеологiзмами стiйкi вiдтворюванi сполуки слiв, що мають своСФрiднi, специфiчнi структурнi властивостi, якими вони вiдрiзняються вiд звичайних вiльних синтаксичних конструкцiй, а також вiд окремих слiв, що СЧх вивчаСФ лексикологiя. До фразеологiСЧ вiн залучаСФ всi тi сполуки слiв, якi СФ в людськiй памятi i вiдтворюються в готовому виглядi у процесi спiлкування. Це прислiвя, приказки, крилатi вислови, рiзнi iдiоматичнi словосполучення, мовнi штампи, клiше, каламбури та iншi структурнi типи фразеологiчних одиниць. Вiдповiдно до цього характерними рисами будь-якого фразеологiзму, на думку вченого, СФ строго окреслена граматична СФднiсть, сталiсть (при можливих часткових варiацiях словникового складу), вiдтворюванiсть постiйно готовоСЧ одиницi мовлення, узагальнене стале значення вислову, його бiльша або менша популярнiсть i поширенiсть серед значноСЧ кiлькостi мовцiв [42, 8].
Укладачi Словника лiнгвiстичних термiнiв Д. Ганич та РЖ. Олiйник, зважаючи на рiзнi тлумачення фразеологiчних одиниць своСЧх попередникiв, особливо Л. Скрипник, подають таке визначення фразеологiзмiв: Фразеологiчнi одиницi являють собою суперечливу СФднiсть, де оформлений словокомплекс виражаСФ певну змiстову цiлiснiсть, що постаСФ внаслiдок метафоризацiСЧ компонентiв. Це лексико-граматична СФднiсть двох i бiльше нарiзно оформлених компонентiв, граматично органiзованих за моделлю словосполучення чи речення, але неподiльна лексично, стiйка у своСФму складi й структурi, яка, маючи цiлiсне значення, вiдтворюСФться в мовi [23, 324].
Отже, наведенi та iншi iснуючi в мовознавствi визначення фразеологiчних одиниць свiдчать про те, що ученi видiляють рiзнi СЧх ознаки, серед яких, зокрема, можна назвати: 1) семантична цiлiснiсть або семантична нерозкладнiсть (В.Виноградов, В. Архангельський, В. Жуков, О. Молотков, М. Шанський, Л. Булаховський, М. Жовтобрюх, Ф.МедведСФв, Г. Удовиченко); 2) метафоричнiсть (Б. Ларiн, О. Бабкiн, О. Кунiн, В. Жуков); 3) нарiзнооформленiсть (В. Жуков, М. Шанський, О. Молотков, С. Гаврiн, Л. Скрипник, Р. Попов); 3) вiдтворюванiсть (В. Виноградов, В. Архангельський, М. Шанський, С. Гаврiн, В. Жуков, Ф. МедведСФв, Л. Ройзензон, Л. Скрипник, В. Телiя, Р. Попов); 5) наявнiсть не менше двох повнозначних слiв (С.Г. Гаврiн, М. Шанський); 6) неперекладнiсть iншими мовами (Л. Булаховський, О. Реформатський). Усi зазначенi мiркування свiдчать про намiри лiнгвiстiв виробити обСФктивнi критерiСЧ визначення самого предмета фразеологiСЧ i переконують ще раз в тому, що фразеологiчнi одиницi СФ надзвичайно складними i суперечливими утвореннями мови. Звичайно, ця складнiсть i суперечливiсть не могла не позначитись на визначеннi предмета фразеологiСЧ i СЧСЧ обсягу. Кожна iз вищезазначених точок зору про основнi ознаки фразеологiчноСЧ одиницi переконуСФ перш за все в тому, що кожен iз мовознавцiв зумiв знайти i встановити такi ознаки, якi дозволили йому вiдiбрати й згрупувати стiйкi вирази.
Фразеологiчнi одиницi мають свою форму i змiст. РЖ розглядаючись як окремi самостiйнi одиницi мови, вони функцiонують i протиставляються iншим мовним одиниц