Розвиток пiзнавальних iнтересiв молодших школярiв у роботi над фразеологiзмами
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ий етап розвитку учнiв. Такий iнтерес повязаний з намаганням учня самостiйно розвязати проблемне питання. В центрi увагипроблема, а не готовi знання. При цьому учнi шукають причину, намагаються проникнути в суть предмета, самостiйно встановити закономiрнiсть, розкрити причинно-наслiдковi звязки. Учень напружуСФ думку, вольовi зусилля, виявляСФ емоцiСЧ.
Теоретичний iнтерес характеризуСФться спрямованiстю учнiв не лише на глибоке i мiцне засвоСФння знань, пiзнання закономiрностей i опанування теоретичних основ, а й на застосування СЧх на практицi. Теоретичний iнтерес виникаСФ в старшокласникiв тодi, коли в них формуються науковi погляди, переконання, стiйкий свiтогляд.
Усi цi етапи розвитку iнтересу змiнюються, взаСФмопроникають, повязуються мiж собою, часом спiвiснують в СФдиному актi засвоСФння знань, пiзнаннi нового.
Етапи прояву в учнiв iнтересу нерозривно повязанi з етапами збудження в них цього iнтересу вчителем. До етапiв збудження iнтересу вчителем вiдносяться цiкавiсть, емоцiйна привабливiсть i проблемнiсть ситуацiСЧ у викладаннi. До етапу прояву iнтересу учнiв зацiкавленiсть, допитливiсть i творче застосування знань [29, 8].
У працях радянських психологiв i педагогiв доведено, що розвиток iнтересу учнiв до будь-якого шкiльного предмета вiдбуваСФться одночасно й у взаСФмодiСЧ, на основi формування в них таких якостей: умiння видiляти (вичленовувати) суть питання (висловлення), вiдмежовуватися вiд неiстотних деталей, тобто абстрагуватися; переходити вiд конкретноСЧ ситуацiСЧ до схематичноСЧ, не опускаючи нiчого iстотного, створювати простiшу модель; видiляти iз загального твердження часткове; робити логiчнi висновки з посилань i застосовувати цi висновки; оцiнювати ефективнiсть способiв рiзних обчислень, перетворень тощо [11, 14].
Маючи вiдношення до навчання i учiння, пiзнавальний iнтерес виступаСФ в навчальному процесi в рiзноманiтних проявах (модифiкацiях).
Навчання СФ основою формування пiзнавального iнтересу, бо в процесi навчання, з одного боку, вiдбуваСФться збагачення учня новими знаннями, пiд впливом яких ширшим i глибшим стаСФ його свiтогляд. З iншого боку, в процесi активноСЧ пiзнавальноСЧ дiяльностi розвиваються можливостi школяра, завдяки чому вiн може самостiйно i творчо не лише застосовувати i використовувати наявнi знання, а й вiдшукувати новi, задовольняючи свою потребу в пiзнаннi, розвиваючи i збагачуючи цим пiзнавальний iнтерес [90, 41].
У педагогiчнiй практицi пiзнавальний iнтерес часто розглядають як внутрiшнiй стимул цих процесiв, як засiб активiзацiСЧ пiзнавальноСЧ дiяльностi учнiв, ефективний iнструмент вчителя, який дозволяСФ йому зробити процес навчання захоплюючим, видiляти в навчаннi саме тi аспекти, якi можуть привернути увагу учнiв, активiзувати СЧх мислення.
Розглядаючи пiзнавальний iнтерес як засiб, стимул навчання, ми не завжди можемо розраховувати на те, що пiд час навчання стимул матиме той ефект, який СФ важливим для пiзнавального iнтересу як якостi особистостi учня тому, що зовнiшнi впливи не переходять у внутрiшнi процеси (С. Рубiнштейн, А. ЛеонтьСФв, Г. Котюк) [65, 141].
Розгляд пiзнавального iнтересу як засобу навчання повязаний з проблемою цiкавостi, якiй присвяченi багато праць з психологiСЧ i методики (Ю. Бабанський, К. Лигалова, Д. Трайтак, РЖ. Синельникове, Н. Гамбург та iн.). Це питання не знайшло СФдиного вирiшення. РЖ в лiтературi, i в практицi навчання з приводу цiкавостi iснують дiаметрально протилежнi точи зору.
Так, наприклад, В.Г. РЖванов у цiкавостi бачить елементарний рiвень iнтересу, який виникаСФ пiд впливом яскравих вражень. Такий iнтерес, на думку Г. ЩукiноСЧ, не стiйкий i легко витiсняСФться новими яскравими враженнями. Окреслюючи вiдмiнностi мiж цiкавiстю i iнтереснiстю урокiв, Б. АнаньСФв пiдкреслюСФ, що цiкавiсть миттСФва i не маСФ суттСФвого зрушення в розумовiй дiяльностi дiтей, а iнтерес активiзуСФ розумову дiяльнiсть не тiльки в даний момент, а й сприяСФ органiзацiСЧ наступноСЧ дiяльностi. Емоцiйне захоплення й iнтелектуальна готовнiсть до роботи надають навчальному iнтересу значення тривалого дiючого фактора.
Я. Перельман не протиставляСФ цiкавiсть i iнтерес, а вважаСФ СЧСЧ приналежнiстю цiкавого навчання. Цiкавiсть сильний засiб, який збагачуСФ всi процеси, якi властивi iнтересу.
Виходячи з рiзних точок зору, бачимо, що призначення цiкавостi в процесi навчання СФ багатостороннiм:
- як перший поштовх до пiзнавального iнтересу, своСФрiдний трамплiн до глибокоСЧ пiзнавальноСЧ дiяльностi;
- як опора для емоцiйноСЧ памятi, засiб запамятовування особливо складних роздiлiв i тем навчальних курсiв;
- як своСФрiдна розрядка напруженоСЧ атмосфери в класi, як засiб переключення уваги, думок.
Вчитель включаСФ цiкавiсть у процес формування пiзнавального iнтересу у виклад того матерiалу, який сприяСФ загальному розвитку учнiв [10,23].
У кожному вiковому перiодi розвитку особистостi пiзнавальний iнтерес проявляСФться специфiчно. Вченi вiдзначають, що його розвиток не зводиться до логiки вiкових змiн, а значною мiрою визначаСФться iндивiдуально-типологiчним особливостями дитини, впливом соцiального мiкросередовища, характером навчання.
У процесi цiлеспрямованого дослiдження умов формування пiзнавальних iнтересiв у шестирiчних учнiв вдалося визначити закономiрностi СЧх вдосконалення: вiд "голоду фактiв" до видiлення звязкiв i залежностей у природi, встановлення причин й наслiдкiв. Якiснi змiни емоцiйних реакцiй дiтей на пiз