Розвиток комунiкативно-мовленнСФвих умiнь молодших школярiв при вивченнi частин мови у 3 класi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
даються як числiвники, а не прикметники, вiдповiдають на питання: скiльки? котрий? який по порядку?, виступають у ролi самостiйних членiв речення (Перший день у школi був особливо радiсним) або входять складовою частиною до них (Два хлопчики пiдбiгли до ялинки). Крiм того, важливо навчити дiтей розрiзняти числiвники i однокореневi з ними iменники (пять пятiрка) та вживати синонiмiчнi числiвники (два двоСФ).
ДiСФслово досить складна граматична одиниця, тому вивчення цiСФСЧ частини мови, СЧСЧ форм i правопису в початкових класах даСФться в елементарному виглядi i розподiлене за класами.
У 1 класi вiдбуваСФться лише практичне ознайомлення з дiСФсловами. Учнi називають слова, якi вiдповiдають на питання що робить? або що роблять?, i визначають можливих виконавцiв перелiчених дiй. У 2 класi дiти дiзнаються, що слова, якi означають дiСЧ осiб i предметiв, вiдповiдають на питання що робити? що робить? що роблять? що робив? що буде робити?, називаються дiСФсловами. Постановка цих питань фактично становить собою пiдготовчу роботу над часовими формами дiСФслова й формами однини/ множини [14, 53].
Крiм цього, другокласники вчаться ставити питання до рiзних часових та особових форм дiСФслова, змiнюють форми дiСФслiв, орiСФнтуючись на кiлькiсть виконавцiв за зразком один багато, спостерiгають за дiСФсловами, близькими й протилежними за значенням, складають речення з рiзними формами дiСФслiв за поставленими питаннями.
Основним завданням вивчення дiСФслова в 3 класi СФ формування поняття дiСФслово як частина мови, ознайомлення учнiв iз змiною дiСФслiв за часами, числами й родами (в минулому часi), визначення часу за питаннями, усвiдомлення специфiки неозначеноСЧ форми дiСФслова [77, 154].
Робота над дiСФсловом у 4 класi становить собою вищу сходинку в системi його вивчення. Поряд iз поглибленням знань про дiСФслово як частину мови, здобутих учнями на попереднiх етапах навчання (лексичне значення дiСФслова, змiна за числами, часами, родами (в минулому часi), четвертокласники оволодiвають дiСФвiдмiнюванням дiСФслiв, вчаться розпiзнавати особу дiСФслова, свiдомо вживати дiСФслова в рiзних часових формах, працюють iз текстами, в яких дiСФслова в неозначенiй формi замiнюються в рiзних часових формах або однi часовi форми замiнюються iншими, усвiдомлюють правопис особових закiнчень дiСФслiв РЖ та II дiСФвiдмiн.
Пiд час вивчення теми ДiСФслово слiд:
- сформувати в учнiв початкове уявлення про дiСФслово як частину мови;
- розвинути умiння свiдомо вживати дiСФслова в усному i писемному мовленнi;
- виробити навички правопису особових закiнчень найбiльш уживаних дiСФслiв РЖ та II дiСФвiдмiн [51, 107].
Усi цi завдання розвязуються одночасно.
Молодшi школярi знайомляться з прислiвником як частиною мови тiльки в 4 класi. Вони дiстають перше уявлення про специфiчнi особливостi цiСФСЧ частини мови, вчаться розпiзнавати прислiвники в текстi, знайомляться з прислiвниками, близькими i протилежними за значенням, практично засвоюють правопис найчастiше вживаних прислiвникiв.
Завдання вчителя пiд час формування поняття прислiвник полягаСФ в тому, щоб:
- досягти практичного усвiдомлення прислiвника як лексико-граматичноСЧ групи слiв;
- навчити розпiзнавати прислiвники серед вiдомих дiтям частин мови;
- сформувати вмiння вживати цю групу слiв у практицi усного й писемного мовлення;
- домогтися, щоб учнi практично оволодiли навичками правопису найпоширенiших груп прислiвникiв, передбачених програмою [2, 62].
Як самостiйна частина мови прийменник вивчаСФться в 2 класi. Однак ще в букварний перiод навчання грамоти дiти практично знайомляться з цiСФю частиною мови пiд час читання вмiщених у букварi текстiв i запису речень. Отже, ще в цей час у вчителя зявляСФться нагода пояснити дiтям роздiльне написання прийменникiв (маленьких слiв) з iншими словами.
У 3 i 4 класах учнi знову повертаються до вивчення прийменникiв з метою зiставлення СЧх iз префiксами, на основi чого закрiплюються навички роздiльного написання прийменникiв i злитого префiксiв. Крiм того, вивчаючи вiдмiнювання iменникiв, дiти дiзнаються, з якими прийменниками вживаються окремi вiдмiнки [53, 2].
Головне завдання вчителя пiд час опрацювання прийменника це:
- формування умiння видiляти прийменники з мовного потоку;
- показ ролi прийменникiв у реченнi;
- формування навичок роздiльного написання прийменникiв iз наступними словами.
Умiння видiляти прийменники з мовного потоку учитель прищеплюСФ ще в перiод навчання грамоти, коли учнi дiлять речення на слова або читають речення, до складу яких входять прийменники.
Тут можна використати прийоми пiдраховування кiлькостi слiв у реченнi, постановки допомiжного слова мiж прийменником i словом (у мами у моСФСЧ мами) i т. iн. [77, 157].
На цьому етапi ознайомлення дiтей з прийменниками учитель ще не показуСФ СЧх ролi у реченнi. У 2 класi цьому завданню пiдпорядковуСФться вся робота над засвоСФнням прийменника. Тут слiд пiдвести дiтей до усвiдомлення того, що:
- слова у, до, з, на, над та iншi називаються прийменниками;
- прийменники служать для звязку слiв у реченнi.
Крiм того, удосконалюються вмiння учнiв писати прийменники окремо вiд iнших слiв.
У 3 класi робота над вивченням прийменникiв спрямовуСФться на розвиток в учнiв умiння розрiзняти прийменники i префiкси.
Учнi повиннi усвiдомити, що: