Розвиток комунiкативно-мовленнСФвих умiнь молодших школярiв при вивченнi частин мови у 3 класi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
Вступ
Актуальнiсть i ступiнь дослiдження проблеми. Вiдродження нацiональноСЧ школи i реформування освiти в УкраСЧнi СФ вимогою часу. Цей процес зумовлений змiнами у суспiльно-полiтичному життi i засвiдчений Законом про освiту, Державною нацiональною програмою Освiта (УкраСЧна ХХРЖ столiття), концепцiСФю мовноСЧ освiти.
РЖз змiною соцiально-полiтичних функцiй украСЧнськоСЧ мови на сучасному етапi, наданням СЧй на конституцiйному рiвнi статусу державноСЧ спостерiгаСФться переорiСФнтацiя мети навчання мови в освiтнiх закладах УкраСЧни. У проектi Державного освiтнього стандарту з украСЧнськоСЧ мови (початкова ланка) визначено мету СЧСЧ навчання, яка полягаСФ насамперед у формуваннi в учнiв умiння будувати висловлювання в межах доступних для них тем i типiв текстiв. Змiст i процес навчання при цьому мають будуватися на основi комунiкативно-дiяльнiсного пiдходу [18, 2].
Формування комунiкативно-мовленнСФвих умiнь одна з основних проблем сучасноСЧ методики навчання мови, оскiльки вiдсутнiсть належноСЧ кореляцiСЧ мiж теоретичними знаннями i практичними мовленнСФвими вмiннями позначаСФться на кiлькiсних i якiсних характеристиках мовлення, породжуСФ рiзного типу мовленнСФвi помилки й недолiки [6, 95]. З метою запобiгання СЧм, окрiм опанування теорiСЧ мови, школярiв необхiдно вчити орiСФнтуватися в конкретнiй мовленнСФвiй ситуацiСЧ, вiдповiдно до цього добирати змiст та мовнi засоби для вираження думки, володiти правилами мовленнСФвоСЧ поведiнки в рiзних умовах спiлкування.
На взаСФмозвязку шкiльноСЧ мовноСЧ освiти з реальними потребами життя наголошували педагоги i лiнгвiсти ХРЖХ столiття М.Ф.Бунаков, Ф.РЖ. БуслаСФв, РЖ.РЖ. Срезневський, К.Д.Ушинський, П.Ф.Фортунатов, В.П. ШереметьСФвський та iн. За перебудову шкiльного курсу мови з урахуванням комунiкативно-дiяльнiсного пiдходу до СЧСЧ вивчення виступають сучаснi вiтчизнянi й зарубiжнi вченi-методисти О.М. БiляСФв, Д.М.Богоявленський, М.С.Вашуленко, В.РЖ. Капiнос, О.Ю.Купалова, Т.О.Ладиженська, А.К.Маркова, В.Я.Мельничайко, Л.М.Симоненкова, Л.В. Скуратiвський, А.РД. Супрун, О.В.Текучов, Л.П.Федоренко та iн. [60, 10].
На комунiкативну спрямованiсть урокiв рiдноСЧ мови й мовлення вказують А.Й.Багмут, Л.О.Варзацька, Н.А.Гац, В.Т.Горбачук, Д.М.Кравчук, Т.Ф.Потоцька, Т.Г. РамзаСФва, М.В.Сокирко, Г.О. Фомiчова, О.Н.Хорошковська, Г.Т.Шелехова та iн. [3, 3233]
В центрi наукових дослiджень (А.П. Канiщенко, Н.РЖ. Лазаренко, Т.М.Сокольницька, Л.Б.Попова, РЖ.Л.Холковська, РЖ.О.Шаповалова та iн.) знаходяться переважно повнозначнi частини мови [60, 11]. Також у мовленнi школярiв активно вживаються службовi слова: прийменники, сполучники, частки, виражаючи рiзноманiтнi вiдношення мiж предметами, надаючи висловлюванням вiдповiдних виражально-експресивних вiдтiнкiв.
Помiтний внесок у дослiдження семантичних i граматичних функцiй та семантико-стилiстичних властивостей частин мови зробили РЖ.Ф. БуслаСФв, В.В.Виноградов, О.Х.Востоков, М.РЖ. Греч, М.В.Ломоносов, О.П.Павловський, О.М. ПСФшковський, В.К. Тредiаковський, П.Ф.Фортунатов, Л.В.Щерба, О.К.Безпояско, РЖ.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, РЖ.К.Кучеренко, В.М.Русанiвський, О.П.Суник, О.О.Шахматов та iн. [78, 6465]. Вченi вказують на надзвичайну рiзноманiтнiсть частин мови за семантикою i граматичними функцiями та властивостями, СЧх активну участь у формуваннi рiзноаспектних висловлювань.
Переважна бiльшiсть мовознавцiв вiдзначаСФ семантичну, морфологiчну та синтаксичну специфiку частин мови [27]. Головною визнаСФться СЧх синтаксична своСФрiднiсть i синтаксична та комунiкативна функцiСЧ [44]. Частини мови СФ засобами вираження синтаксичних вiдношень i конкретизують своСФ значення у вiдповiдних синтаксичних конструкцiях.
Як вiдомо, знання з граматики збагачують мовлення в морфологiчному й синтаксичному аспектах, i особливо велике значення вони мають для упорядкування мовлення, усунення мовленнСФвих недолiкiв, якi порушують граматичнi норми лiтературноСЧ мови [51, 31]. За твердженнями психологiв, дидактiв i методистiв, умiння формуються на основi знань, зокрема комунiкативно-мовленнСФвi вмiння потребують вiдповiдних знань теорiСЧ мови [14, 53]. Водночас аналiз шкiльноСЧ програми [62], навчально-методичноСЧ лiтератури для 14 класiв [6; 11; 14; 39 та iн.], недолiки iснуючоСЧ практики переконують, що методика ознайомлення учнiв початкових класiв iз частинами мови як важливим засобом удосконалення СЧхнiх комунiкативно-мовленнСФвих умiнь розроблена недостатньо.
Таким чином, важлива роль частин мови у здiйсненнi акту спiлкування, потреба удосконалення змiсту i методiв навчання рiдноСЧ мови у початковiй школi, недостатня науково-методична розробленiсть проблеми розвитку комунiкативно-мовленнСФвих умiнь молодших школярiв визначили актуальнiсть проблеми та вибiр теми дипломноСЧ роботи.
ОбСФктом дослiдження СФ процес формування мовленнСФвих умiнь молодших школярiв у курсi початкового вивчення рiдноСЧ мови.
Предметом дослiдження СФ методика використання у навчаннi мови частин мови як засобу розвитку комунiкативно-мовленнСФвих умiнь.
Мета дослiдження полягаСФ у створеннi обТСрунтованоСЧ методики удосконалення комунiкативно-мовленнСФвих умiнь засобами частин мови, спрямованоСЧ на забезпечення якiсних характеристик мовлення, та СЧСЧ експериментальнiй перевiрцi.
Гiпотеза дослiдження: комунiкативнi ознаки мовлення молодших школярiв, його граматична правильнiсть, структура, синтаксичний лад як окремих речень, так i звязних висловлювань полiпшаться в результатi цiлеспрямованоСЧ роботи iз частинами мови